415/790/21
2/415/966/21
06 вересня 2021 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Жукової Д.Д.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, -
04 лютого 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 12 867,99 грн., посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг,, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 20 грудня 2010 року. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, однак, в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за вказаним договором станом на 08 грудня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 13 587,31 грн., яка складається з: 3 896,66 грн. - заборгованість за кредитом; 8 871,33 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 819,32 грн. - пеня. Однак позивач на свій розсуд просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 867,99 грн., яка складається з 3 896,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 871,33 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 100 грн. - нарахована пеня, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2 270,00 грн.
До позовної заяви позивач додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 5).
Ухвалою від 16 березня 2021 року справу прийнято до провадження та відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ст. 274, 279 ЦПК України ухвалено її розглядати у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Вказану ухвалу направлено сторонам, а відповідачу разом із копією позовної заяви з додатками.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, по дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення повісток та розміщення оголошень на офіційному веб-сайті «Судова влада».
Таким чином, враховуючи вжиття судом всіх передбачених законом заходів для сповіщення відповідача, на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, суд вважає його належним чином повідомленим про розгляд справи.
З урахуванням положень ст. ст. 223, 280 ЦПК України та думки представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ «ПриватБанк».
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання заяви, якою погодилась на те, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифів складають між нею та банком договір надання банківських послуг (а.с. 28).
20 грудня 2021 року відповідач ознайомилася з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», про що поставила свій підпис у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначена базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) - 2,5 %. Також зазначено строк внесення щомісячних платежів, що складають 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн. і не більше залишку заборгованості - до 25 числа кожного місяця, комісія за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% від загальної суми заборгованості, та не менше 10 грн., процентна ставка на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 4.5 % (а.с. 29).
Факт підписання відповідачем вказаної заяви та довідки про умови кредитування відповідачем не спростований та не оспорюється.
До кредитного договору банк додав розрахунки заборгованості (а.с. 9-19), довідку про умови кредитування та обслуговування (а.с.26), довідку про видані кредитні картки (а.с. 27) та витяг із Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 30-53).
За нормами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, простроченими відсотками та пенею.
Посилання позивача на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/pages/70/. як невід'ємні частини спірного договору, являються безпідставними, так як матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зазначені в цих документах.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та узгоджується з правовим висновком Великої Палата Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Враховуючи, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» є частиною кредитного договору, оскільки підписана відповідачем, а фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом є частково обґрунтованими.
Так, вирішуючи справу в частині вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає, що згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 грудня 2010 року, станом на 08 грудня 2020 року заборгованість до стягнення за тілом кредиту - 3 896,66 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 8 871,33 грн., заборгованість по пені - 100 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Суд дійшов висновку, що розрахунок в частині наявності використаних і не повернутих кредитних коштів, як такий, що не оспорений і не спростований відповідачем, є правильним і відповідає дійсності, відповідно, встановлено, що відповідач має заборгованість в сумі 3 896,66 грн. Тому вказана сума заборгованості по використаним кредитним коштам підлягає стягненню з відповідача. Позов в цій частині може бути задоволений.
Щодо стягнення з відповідача заборгованість по процентам в розмірі 8 871,33 грн., суд зазначає наступне.
З досліджених у судовому засіданні доказів, встановлено, що розмір процентів, зазначених в Довідці, не відповідає їх розміру, зазначеному в розрахунку заборгованості за договором від 10 грудня 2020 року процентна ставка в подальшому була значно збільшена, а саме з 01 вересня 2014 року - до 34,8%.
Використання позивачем відсоткової ставки в розмірі більшому, ніж 30,00 % на рік, як то погоджено сторонами в Довідці про умови кредитування, без погодження з позичальником не відповідає вимогам закону та не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 05 березня 2018 року в справі №192/156/17-ц, від 16 січня 2018 року в справі №128/4810/15-ц, від 30 січня 2018 року в справі №128/4810/15-ц, від 18 квітня 2018 року в справі №234/10860/16-ц та від 11 липня 2018 року у справі №356/1261/16-ц.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.
Проте матеріали справи не містять жодних доказів направлення та отримання відповідачем повідомлень про зміну відсоткової ставки.
Банком при нарахуванні відсотків застосовувались ставки, які не передбачені умовами кредитного договору, а належних доказів повідомлення позичальника про їх зміну матеріали справи не містять.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Враховуючи викладене суд частково стягує борг за процентами, оскільки розрахунок боргу, наведений позивачем в цій частині, не узгоджується з умовами договору, згідно якого базова відсоткова ставка 30,0% (що відповідає базовій ставці в місяць 2,5% на місяць з розрахунку 360 днів у році, зазначеній в заяві).
Разом з тим, відсотки за користування кредитом нараховані позивачем після 30 листопада 2014 року стягненню не підлягають, оскільки дія кредитного договору закінчилась в останній день листопада 2014 року, що підтверджується довідкою про видані кредитні картки.
За наведених обставин, суд розраховує заборгованість за відсотками за період з 20 грудня 2010 року по 30 листопада 2014 року та бере до уваги наданий розрахунок заборгованості за кредитом щодо заборгованості за процентами лише в частині, яка визначає відсоткову ставку до 31 серпня 2014 року, що складає 617,05 грн., а з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2014 року суд розраховує заборгованість за процентами за наступною формулою: (3896,66*30,0%*91)/360днів = 295,50 грн. Враховуючи наведене, стягненню з відповідача підлягають проценти у розмірі 912,55 (617,05 + 295,5) грн.
Щодо стягнення пені в розмірі 100 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядження №1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).
Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м. Привілля Луганської області входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з повідомлення відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ДМС України в Луганській області від 15 лютого 2021 року, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, на відповідача розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції, оскільки банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що згідно розрахунку заборгованості пеня відповідачу нараховувалась після 14 квітня 2014 року, вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 зазначеної пені не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.
Враховуючи викладене, суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 896,66 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 912,55 грн., а всього - 4 809,21 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 848,38 грн. (4809,21/12867,99х 2270).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України ст.ст. 207, 626, 628, 629, 638, 1049, 1054 ЦК України суд,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄРДПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором у розмірі 4 809 (чотири тисячі вісімсот девять) гривень 21 копійку
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄРДПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 848 (вісімсот сорок вісім) гривень 38 копійок.
Відповідно до ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Ю. Луньова