ЄУН 193/399/21
Провадження №2-а/193/7/21
09 вересня 2021 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кащук Д.А.,
за участю секретаря судового засідання Ратушної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Софіївського районного суду Дніпропетровської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капітана поліції СРПП Криничанського відділу поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровської області Неводничого Юрія Вікторовича, Кам'янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору-Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №182347, -
встановив:
До Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до капітана поліції СРПП Криничанського відділу поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровської області Неводничого Юрія Вікторовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №182347.
28 серпня 2021 року відповідно ухвали суду, за клопотанням позивача ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості співвідповідача -Кам'янський відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору-Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
ОСОБА_2 просить скасувати постанову серії БАА №182347 про притягнення його до адміністративної відповідальності, за ч. 6 статті 121 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та стягнути з Відповідача - СРПП Криничанського відділку поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровській області, на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, що складають 10000 грн. (десять тисяч гривень).
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, керуючи транспортним засобом «DAF СF 85.410» (реєстраційний номер т.з. НОМЕР_1 ) близько 21 години 00 хвилин був безпідставно зупинений працівником поліції (місце зупинки транспортного засобу: автодорога м. Кам'янське - м. Жовті Води, а саме: залізничний переїзд біля в'їзду в смт.Божедарівка ОСОБА_3 , який є капітаном поліції СРПП Криничанського відділу поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровській області.
В подальшому працівник поліції ОСОБА_3 зазначив, що позивач керував транспортним засобом «DAF СF 85.410» (реєстраційний номер т.з. НОМЕР_1 ) з причепом з забрудненим номерним знаком, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів. Одразу після вищевказаних обставин справи, працівники поліції почали інкримінувати йому порушення вимог, які передбачені ч. 6 статті 121 КУпАП, внаслідок чого почали розглядати вищевказану справу про адміністративне правопорушення. Позивач звертає увагу суду на те, що винним у вчиненні вищевказаного правопорушення себе не вважав, але оскільки не володів достатніми знаннями у галузі законодавства про адміністративні правопорушення, йому була необхідна кваліфікована правова допомога під час розгляду даної справи, зокрема для складання й написання ґрунтовних заперечень та пояснень, надання додаткових документів. Під час розгляду вищевказаної справи був присутній свідок ОСОБА_4 , який є сином власниці транспортного засобу, яким він керував, внаслідок чого ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було прийнято рішення заявити клопотання поліцейським ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про відкладення розгляду вищевказаної справи за ч. 6 ст. 121 КУпАП на іншу дату для залучення адвоката. У вищевказаному клопотанні про надання права на захист вищевказані працівники поліції відмовили.
Зазначає, що він звернув увагу поліцейських на те, що номерні знаки його транспортного засобу «DAF СF 85.410» (реєстраційний номер т.з. НОМЕР_1 ) з причепом не містять істотних недоліків, а саме ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 могли ідентифікувати відповідні символи номерного знака з відстані у розмірі 20 метрів. Додатково зазначає, що номерний знак на вищевказаному транспортному засобі «DAF СF 85.410» (реєстраційний номер т.з. НОМЕР_1 ) мав легке забруднення, яке взагалі не впливало на ідентифікацію відповідних символів номерного знака. Вищевказане забруднення номерного знаку утворилося з причини вибоїн в яких перебувала вода після дощу по дорозі з міста Кам'янське (Дніпропетровської обл.). Стверджує, що позивач одразу після зупинки транспортного засобу усунув вищевказане забруднення, проте працівники поліції на це не звернули увагу та склали постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №182347.
Посилається на те, що відповідно до п. 31.5 ПДР України, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Вважає, що вищевказані працівники поліції не звернули увагу на те що він, ОСОБА_1 , після зупинки транспортного засобу усунув всі необхідні недоліки у відповідності до п. 31.5 ПДР України.
У вищевказаній постанові серії БАА №182347 зазначено, що він, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «DAF СF 85.410» (реєстраційний номер т.з. НОМЕР_1 ) з причепом з державним номерним знаком який був забруднений, що не дає можливості встановити символи номерного знаку з відстані 20 метрів. Вищевказану постанову було складено за ч.ч.1,6 статті 121 КУпАП, внаслідок чого на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн..
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача проводити розгляд без його участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Третя особа -Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання представника не направили, надали письмові пояснення, відповідно яких зазначили, що як вбачається зі змісту адміністративного позову ОСОБА_1 у відношенні до нього, інспектором СРПП Криничанського відділу поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровської області капітаном поліції Неводничим Ю.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 182347 від 22.03.2021 року та зафіксовано, що 22.03.2021 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAF CF 85.410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом з державним номерним знаком який був забруднений що не дає можливості встановити символи номерного знаку з відстані 20 метрів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП. Згідно пп. «в» п. 2.9. Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметам чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Таким чином, вважають, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 256 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважають, що постанова про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії БАА № 182347 від 22.03.2021 року відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Водночас, вважають, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 182347 від 22.03.2021 року складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Не погоджуються з позовними вимогами щодо стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу, що складають 10000 грн., зазначаючи при цьому, що відповідно до ч.1ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За визначенням ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У частинах 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених вище норм, також дає підстави дійти висновку що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму шодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Закону України №5076-VI. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 справа №915/237/18 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 83412981). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п.269). Таким чином, враховуючи незначну складність зазначеної справи, вважають, що судові витрати в сумі 10000 гри. заявлені ОСОБА_1 , є безпідставно завищеними, та не підлягають задоволенню. Тому просять у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю та розглянути справу за відсутності представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно ч. 4 і 5 ст.250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.03.2021 року капітаном поліції СРПП Криничанського відділу поліції Камянського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровської області Неводничим Юрієм Вікторовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії БАА №182347, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1, 6 ст.121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 850 грн..
З постанови серії БАА №182347 від 22 березня 2021 року вбачається, що 22.03.2021 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAF CF 85.410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом з державним номерним знаком який був забруднений, що не дає можливості встановити символи номерного знаку з відстані 20 метрів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП (а.с. 15)
В подальшому після зупинки транспортного засобу працівником поліції встановлено інші технічні несправності, а саме пошкодження гуми внасідок чого був оголений корд, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з пунктом 1.1, 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 6 ст.121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.2,3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно до ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно положень ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-а від 31 січня 2018 року.
Проте, як вбачається із дослідженого судом відеозапису, транспортний засіб «DAF СF 85.410» (реєстраційний номер т.з. НОМЕР_1 ) стояв статично на узбіччі автошляху. Подія відбувалась в нічний час. При освітленні працівниками поліції номерних знаків транспортного засобу візуально видно номерні знаки НОМЕР_1 . Факту самого керування ОСОБА_1 автомобілем зафіксовано не було, як і не було зафіксовано сам автомобіль в процесі його руху та забрудненість номерного знаку автомобіля, що не дозволяло чітко визначити його символи з відстані двадцяти метрів. При перегляді відеозаписів судом чітко візуально ідентифіковано номерний знак автомобіля позивача, тому посилання відповідача про причини зупинки саме з причин його забруднення та неможливості його ідентифікації не знайшла свого підтвердження при огляді зазначених відеозаписів. В той же час частина 6 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність саме за керування водієм транспортним засобом, з забрудненим номерним знаком, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Інших доказів, на підтвердження вчиненого позивачем правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП відповідачем не надано.
З наданого відеозапису також вбачається, що гума транспортного засобу позивача мала пошкодження, внаслідок чого був оголений корд.
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, враховуючи основні засади адміністративного судочинства та вимоги законодавства України, суд прийшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості постанови, не спростовані доводи позивача про те, що позивач керував транспортним засобом з номерним засобом, який не був забрудений, що давало можливості встановити символи номерного знаку з відстані 20 метрів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд погоджується з наявними іншими технічними несправностями транспортного засобу позивача, оскільки в даному випадку його експлуатація вкрай небезпечна, так як даний дефект призводе до деформації і поступового руйнування конструкції шини, що безумовно впливає на безпеку дорожнього руху.
В той же час, відсутність доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП, що і стало підставою зупинки транспортного засобу, є підставою скасування зазначеної постанови, якою також притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП. Судом також враховується, що часткове скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за наявності декількох інкримінованих йому порушень ПДР чинною редакцією КУпАП не передбачено.
Крім того, стягнення на позивача накладено без посилання на статтю 36 КУпАП у розмірі, визначеному ч.6 ст.121 КУпАП, з обгрунтуванням одночасного порушення і ч.1 і ч.6 статті 121 КУпАП, що не відповідає правилам накладення адміністративного стягнення.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання правничої допомоги між ФОТ адвокатом Морозовим Вадимом Юрійовичем та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання юридичних послуг від 30.03.2021 року (а.с. 18-19). Відповідно п.1.3 додатку №1 до Договору від 30.03.2021 за правову допомогу замовник сплачує виконавцю суму 10000 гривень в якості авансового платежу (а.с. 20).
Згідно з актом наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 31.03.2021 вартість юридичних послуг наданих за цим актом становить 10000,00 грн., з них : консультація (2 години)- 1000,00 грн.; розробка позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (5 годин)-5000,00 грн., представництво інтересів при розгляді справи у суді (3 годин)-2000,00 грн., обробка документів та аналіз чинного законодавства України для подачі позовної заяви (2 години)-2000,00 грн. (а.с. 23, 24).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано квитанцію від 31.03.2021 року, відповідно до якої за надання правничої допомоги сума понесених витрат складає 10000 грн. (а.с. 25)
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Поряд із цим суд враховує, що предметом спору у цій справі є скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., в той час як правничу допомогу адвоката визначено у розмірі 10000,00 грн..
При цьому суд вважає недоведеним понесення позивачем витрат на представництво та захист його прав та інтересів у суді в сумі 2000,00 грн., оскільки представник жодного разу не здійснював представництво інтересів позивача в суді.
Також суд бере до уваги, що ця категорія справ віднесена до справ незначної складності та не потребувала значних зусиль при підготовці позовної заяви.
За таких обставин, приймаючи значне перевищення розміру адвокатських послуг над обсягом позовних вимог, з урахуванням принципу співмірності заявлених позовних вимог та розміру правничої допомоги, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1000,00 грн., що відповідатиме рівню складності справи та обсягу фактично наданих послуг (виконаних адвокатом робіт) та витраченого на це часу, ціні позову, значенню справи для позивача.
Крім того, при зверненні до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн.
У зв'язку з задоволенням позову з відповідача також слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по сплаті судового збору у вказаному розмірі.
Керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд,-
ухвалив :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до капітана поліції СРПП Криничанського відділу поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровської області Неводничого Юрія Вікторовича, Кам'янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору-Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №182347 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №182347 від 22 березня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.6 ст.121 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 850 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень з Кам'янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його отримання.
Суддя Д.А.Кащук