Справа № 204/4214/21
Провадження № 1-кс/204/1089/21
Іменем України
08 вересня 2021 року слідчий суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання катуванням, нелюдським і принижуючим гідність поводженням відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі, -
встановив:
В провадження Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла зазначена заява засудженого ОСОБА_5 , в якій останній посилаючись на Конституцію України, верховенство права та норми міжнародного права, рішення ЄСПЛ, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, просить визнати фактом катування, нелюдським і принижуючим гідність поводженням відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі.
В судовому засіданні адвокат, засуджений заяву підтримали, просили задовольнити.
Прокурор вважав за необхідне відмовити в задоволенні заяви.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 206 КПК України, визначено загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини.
Як зазначено у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 р., (справа № 766/22242/17, провадження № 51-7276 кмо 18), «відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
Отже, ст. 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу. Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
Згідно матеріалів особової справи, вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.01.2005 року ОСОБА_5 було засуджено за вчинення злочинів, передбачених п.п.а, з, и, і ст.93, ч.3 ст.215-3 КК України (в редакції Закону 1960 року), ч.3 ст.187, ч.3 ст.186, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263 КК України (в редакції Закону 2001 року), ч.1, ч.4 ст.70, ч.1, 2 ст.71 КК України, та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного Суду України суду від 04.10.2005 року вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.01.2005 року, відносно ОСОБА_5 залишено без змін.
Тобто, ОСОБА_5 утримується в установі на підставі вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.01.2005 року.
Під час розгляду заяви, поданої у порядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська не вправі давати правову оцінку зазначеним судовим рішенням.
Вирішення питання про визнання катуванням, нелюдським і принижуючим гідність поводженням відбуття особою покарання у виді довічного позбавлення волі в Україні, не підлягає вирішенню слідчим суддею в порядку ст. 206 КПК України.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви засудженого слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 206, 309, 372 КПК України, -
постановив:
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання катуванням, нелюдським і принижуючим гідність поводженням відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1