09 вересня 2021 року
м. Рівне
Справа № 558/77/20
Провадження № 22-ц/4815/931/21
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С. С.,
суддів: - Боймиструк С.В., Хилевич С.В.
секретар судового засідання - Шептицька С.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Демидівська селищна рада Рівненської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мацеєм Анатолієм Михайловичем на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2021 року (ухвалене у складі судді Фехи Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мацея Анатолія Михайловича звернувся до Демидівського районного суду Рівненської області з позовом до Демидівської селищної ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно витягу з протоколу №20 від 25 серпня 1951 року засідання Козинської райради депутатів трудящих його батькові ОСОБА_3 , як колгоспнику, було передано хату колишнього чеха Грудка Богоміла в с. Вовковиї, що підтверджується також актом передачі майна на постійну власність від 21 березня 1951 року. Відповідно до даних погосподарських книг Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області, житловий будинок АДРЕСА_1 , належав та належить його батькові ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, за ним рахувалася та рахується земельна ділянка загальною площею 0,12 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Виданою Вовковиївською сільською радою Демидівського району Рівненської області довідкою, підтверджується те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована та проживала в с. Вовковиї, Демидівського району Рівненської області. Склад сім'ї ОСОБА_2 на момент її смерті був наступним: чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28 липня 2011 року приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б. було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .. Оскільки, його батькові ОСОБА_3 належали на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за цією ж адресою, позивач вважає, що таке майно було набуте ОСОБА_3 у власність та є предметом спадкування.
Просить визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку загальною площею 0,12 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до нотаріуса не звертався і нотаріус не відмовляв йому у видачі такого свідоцтва. За наявності чітко визначеного державою правового механізму реалізації права особи (в даному випадку щодо спадкування та нотаріального оформлення спадщини), суд не може змінювати такий механізм. За таких обставин, місцевий суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спадкове майно.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Мацей А.М. оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що заявлений ним позов був повністю визнаний відповідачем і тим самим визнано обставини, які підлягали доказування, а тому суд, враховуючи норми ЦПК України, мав задоволити позов. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнаються державою. Наголошує, що записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Таким чином, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається у порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього у порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , його батьком вказаний ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вовковиї, Демидівського району Рівненської області, що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки № 1410, виданої 7 листопада 2018 року Вовковиївською сільською радою Демидівського району Рівненської області, ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована та проживала в с. Вовковиї, Демидівського району Рівненської області. Склад сім'ї померлої на момент смерті був наступним: чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вовковиї, Демидівського району Рівненської області.
Відповідно до витягу з протоколу № 20 засідання виконкому Козинської райради депутатів трудящих ОСОБА_3 вирішено продати хату бувшого чеха Грудка Богоміла в с. Вовковиї, як колгоспнику.
Факт передачі ОСОБА_3 у постійну власність хати в с. Вовковиї підтверджується також актом передачі майна на постійну власність від 21 березня 1951 року.
З 1951 року по даний час житловий будинок, господарські будівлі та споруди належали ОСОБА_3 , що вбачається з довідки Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області № 1409 від 7 листопада 2018 року.
Згідно довідки № 1408, виданої Вовковиївською сільською радою Демидівського району Рівненської області 7 листопада 2018 року та погосподарської книги №2 за 2011-2015 роки встановлено, що згідно земельно-кадастрової книги Вовковиївської сільської ради земельна ділянка загальною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державний акт на дану земельну ділянку не видано, кадастровий номер не присвоєно.
Матеріалами спадкової справи № 33/2011, яка надана приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б., встановлено, що за заявою ОСОБА_1 , поданою приватному нотаріусу 28 липня 2011 року, про прийняття спадщини за заповітом щодо майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу № 33/2011.
У зазначеній спадковій справі міститься заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б. 11 травня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповідав своєму синові ОСОБА_1 .
Інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 нотаріусу не подавали.
У матеріалах спадкової справи відсутні відомості про видачу ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Разом з тим, у спадковій справі є відмова приватного нотаріуса Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б. у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) в розмірі 3,32 га в КСП ім. Грушевського, що знаходиться в с. Вовковиї, Демидівського району Рівненської області, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2012 року, яке міститься у матеріалах спадкової справи № 33/2011, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно, визнано за позивачем право на земельну частку (пай) в розмірі 3,32 умовних кадастрових гектарів КСП ім. Грушевського, що знаходиться в с. Вовковиї, Демидівського району Рівненської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі № 783 від 21 травня 2007 року та сертифіката на земельну частку (пай) серії РВ № 020346 від 02 липня 1996 року. Вказане рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З повідомлення приватного нотаріуса Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б. № 01-16/229 від 5 листопада 2020 року, вбачається, що станом на 5 листопада 2020 року приватним нотаріусом не виносилися постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 на майно, яке належало його покійному батькові, а саме: на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,12 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Згідно наданого представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Мацеєм А.М. повідомлення приватного нотаріуса Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б. № 01-16/236 від 17 листопада 2020 року, було роз'яснено представнику ОСОБА_1 про необхідність прибуття до нотаріальної контори та надання оригіналів документів, що підтверджують повноваження, а також особисто подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 , внести плату за вчинення нотаріальної дії та внести встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням.
Матеріали справи не свідчать та судом не було встановлено, що дані роз'яснення були виконані стороною позивача.
Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положення ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
П. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у порядку та строки, передбачені ст.ст. 1268-1270 ЦК України, звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, після подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_1 не звертався до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, зокрема, на житловий будинок і земельну ділянку площею 0,12 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Нотаріус не виносив постанов про відмову у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно.
Згідно п. 3 частини першої ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як видачу свідоцтва про право на спадщину.
Частиною першою ст. 67 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання відповідачами позову не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно із факту визнання позову відповідачами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що право ОСОБА_1 на спадкування ним після смерті батька житлового будинку та земельної ділянки ніким не оспорюється та ніким не було порушене. Позивач не позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в порядку, визначеному статтями 41-48, 66-69 Закону України "Про нотаріат".
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті батька позивача ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок та земельну ділянку є безпідставними, оскільки він не звертався із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом до нотаріуса, крім того нотаріус не відмовляв позивачеві у видачі такого свідоцтва.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Наведені у апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка понада його представником - адвокатом Мацеєм Анатолієм Михайловичем залишити без задоволення, а рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2021 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.