09 вересня 2021 року
м. Рівне
Справа № 557/1701/19
Провадження № 22-ц/4815/949/21
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Шептицька С.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Рудиком Віталієм Романовичем на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року (ухвалене у складі судді Пацка Д.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .. Після його смерті відкрилась спадщина. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини вчасно не звернулася, оскільки на момент смерті батька проживала не за місцем знаходження спадщини, а також були проблеми зі здоров'ям та матеріальним становищем. Вважає, що строк прийняття спадщини пропустила з поважної причини, а тому просить суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ..
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено наявність поважних причин, які б об'єктивно та непереборно перешкодили їй у поданні заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Рудик В.Р. оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також наголошує на тому, що відповідачем було подано заяву, якою вона визнала позов у повному обсязі. У зв'язку з чим, вважає, що у місцевого суду не було об'єктивних підстав відмовляти у задоволенні позову, з огляду на його визнання відповідачем.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Сторони в судове засідання не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 09 січня 2014 року виконавчим комітетом Садівської сільської ради Гощанського району Рівненської області.
Після смерті ОСОБА_3 , відповідно до ст.ст.1216-1223 ЦК України, відкрилася спадщина на все належне йому майно.
Із досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповіт не складався.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є донькою померлого.
Зі змісту позовних вимог також вбачається, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_1 .. Разом з цим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження родинних зв'язків між спадкодавцем та ОСОБА_1 та відповідно права останньої на спадкування за законом.
З відмови приватного нотаріуса Гощанського районного нотаріального округу Строкаль В.Д. №44/01-24 від 29.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 , у зв'язку із пропуском строку на прийняття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Із змісту позовної заяви, вбачається, що позивачем не було своєчасно подано заяву про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки вона проживала не за місцем знаходження спадщини, мала проблеми зі здоров'ям та важке матеріальне становище. Разом з цим, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.
Враховуючи, що місце проживання позивача не є значно віддаленим від місця знаходження спадщини, а поганий стан здоров'я нею не доведений, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про наявність причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для ОСОБА_1 щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Тому, вірним є висновок місцевого суду про відмову ОСОБА_1 у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно із факту визнання позову відповідачем.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Наведені у апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Рудиком Віталієм Романовичем залишити без задоволення, а рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2021 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.