Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/332/21
Провадження № 2/499/265/21
Іменем України
08 вересня 2021 року смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. при секретарі судового засідання Мельнику Р.А. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачі звернулися до суду із позовною заявою до Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та просили суд визнати за ними в рівних частках за кожним право власності на житловий будинок, який залишився в якості спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачі посилаються на ті обставини, що вони є спадкоємцями за законом на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 . ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 померла.
Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до зазначеної правової норми ОСОБА_2 , є єдиним спадкоємцем за правом представлення після смерті баби ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , на ту частку спадщини, яка належала б за законом його матері ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивачі вчасно, у встановлений законом строк, звернулися до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
Приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Чекаліною А.Я. винесена постанова від 17.02.2021 №42/02-31 про відмову їм у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, з прилеглою присадибною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В зв'язку з цим позивачі змушені звернутися до суду за захистом своїх прав.
Позивачі у судове засідання не з'явилися, надали письмові заяви про слухання справи у їх відсутність на позовних вимогах наполягали.
Представник відповідача позов визнав, про що надав до суду письмову заяву та просив справу слухати у їх відсутність.
Оскільки сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, то їх неявка в судове засідання, згідно з ч. 3 ст.218 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Останнім місцем проживання спадкодавця та місцем відкриття спадщини є с. Шерове, Іванівського району, Одеської області, що підтверджується довідкою виконкому Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області від 22.02.2021 року №05-07/16/17.
Після смерті ОСОБА_3 на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі є спадкоємцями за законом на вищезазначене спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, та відповідно до ст.1261 ЦК України являться спадкоємцем першої черги за законом.
Позивач ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_3 . Його мати ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження матері ОСОБА_5 , свідоцтвом про укладення шлюбу батьків позивача батька ОСОБА_4 і матері ОСОБА_5 , свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_4 , свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 донька спадкодавиці ОСОБА_4 померла, що пітверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідно до довідки виданої виконкомом Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області від 14.05.2021 р. №05-07/16/88, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , разом з нею мешкали та були зареєстровані в АДРЕСА_1 : мати ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, та син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ч.І ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до зазначеної правової норми позивач ОСОБА_2 , є спадкоємцем за правом представлення після смерті баби ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , на ту частку спадщини, яка належала б за законом його матері ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивачі у встановлений законом строк, звернулися до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
Приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Чекаліною А.Я. винесена постанова від 17.02.2021 №42/02-31 про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, з прилеглою присадибною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Підстава відмови: відсутність документів щодо належності спадкодавцеві житлового будинку та державної реєстрації права власності на вищезазначений житловий будинок.
Згідно з ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ОСОБА_3 не оформила за життя право власності на вказаний житловий будинок, який станом на 15 квітня 1991 року належав до майна колишнього колгоспного двору за чинним раніш законодавством (ст. 120 ЦК УРСР.
Житловий будинок, що входить у склад спадщини, був включений у погосподарську книгу Коноплянської сільської ради Іванівського району, Одеської області, що підтверджується випискою із погосподарської книги від 22.02.2021 року №128, особовий рахунок № НОМЕР_1 , голова домогосподарства ОСОБА_3 та відносився до суспільної групи - колгоспний двір, що підтверджується довідкою, виданою виконкомом Коноплянської сільської ради №84 від 22.02.2021 р.
Присадибна земельна розміром 0,25 га надана для будівництва та обслуговування житлового будинку за вищезазначеною адресою не приватизована, державний акт не видавався.
Згідно з положеннями статтей 120-127 ЦК УРСР 1963 року, ст. 17 Закону України «Про власність», постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року за № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», членами колгоспного двору вважалися особи, які приймали участь в громадському господарстві колгоспу, отримували в ньому основні прибутки і приймали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
У зв'язку з введенням Закону України «Про власність» така організаційно-правова форма як колгоспи, і відповідно колгоспний двір були припинені.
Згідно з п. 4 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.
Відповідно до п. 6 Інструкції ЦСУ СРСР від 15.05.1985 року № 5-24/26, жилі будинки, господарські, побутові будівлі у сільській місцевості, включені у господарські книги, до категорії самовільних відноситися не можуть.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстроване в Мін'юсті 18.07.2002 року за № 157/6445.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відсутність державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не дає підстав для висновку про те, що остання не була власником даного житлового будинку.
Ця позиція повністю відповідає практиці Верховного Суду України. Так, постановою ВСУ від 15 січня 2014 року у справі № 6-145цс13 сформована єдина правова позиція по даній категорії справ.
Порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки вищезазначені обставини визнані сторонами, то у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню.
Крім того судом вбачається, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), тому вважає, за можливе задовольнити позовну заяву до Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та визнати за позивачами в рівних частках за кожним право власності на спадкове майно.
Суд вважає за можливе судові витрати з відповідача не стягувати за заявою позивачів.
Керуючись 16, 325, 328, 1216, 1223,1236,1266 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування » № 7 від 30 травня 2008 р., Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ) до Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області (с. Конопялне вул.30 річчя Перемоги, буд.№70 Іванівського району Одеської області) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на спадкове майно - 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за законом за правом представлення, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на спадкове майно - 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяР. М. Тимчук