27 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/57/21
Провадження № 11-270заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В.І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 9901/57/21 за позовом ОСОБА_2 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконним та нечинним Указу Президента України від 26 лютого 2021 року № 79/2021 «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України»,
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом про визнання незаконним та нечинним Указу Президента України від 26 лютого 2021 року № 79/2021 «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 5 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 залишив без руху у зв'язку з несплатою судового збору, а ухвалою від 17 березня 2021 року відкрив провадження у цій справі.
Не погодившись із ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2021 року про відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду та через Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду на вказане судове рішення.
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано «заяву про відвід всіх судів і суддів України не утворених законом, крім ВАКС та його суддів» у справі № 9901/57/21.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає: «1. Заявляю відвід усім суддям України в судах, не утворених законом, в т.ч. всім суддям КАС ВС і ВП ВС, як неповноважного суду не наділеного народом України здійснювати судочинство ІМЕНЕМ України відповідно до Конституції України. 2. Прошу відновити Право Президента України на повноважний справедливий суд і передати справу, апеляційну скаргу до єдиної в країні повноважної апеляційної інстанції - Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду».
ОСОБА_1 вважає, що в Україні не існує жодного повноважного суду, крім Вищого антикорупційного суду, який утворений на підставі закону.
Відповідно до частини сьомої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Перевіривши наведені на обґрунтування заяви про відвід доводи ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Преамбулою Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) установлено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до статті 36 цього Закону Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно із частиною другою статті 37 цього ж Закону у складі Верховного Суду діє, зокрема, Велика Палата Верховного Суду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є судом, установленим законом, що здійснює правосуддя у визначених процесуальним законом випадках.
Стаття 36 КАС визначає підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС, щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Проаналізувавши доводи ОСОБА_1 , наведені у заяві про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена заява не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь суддів у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС.
Мотиви, наведені ОСОБА_1 у зазначеній заяві, не можуть слугувати підставою для відведення суддів, оскільки вони не передбачені КАС.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 9901/57/21.
Керуючись статтями 36, 37, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 9901/57/21 за позовом ОСОБА_2 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконним та нечинним Указу Президента України від 26 лютого 2021 року № 79/2021 «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко
Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко
Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач
Г. Р. Крет С. П. Штелик