06 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 202/6424/19
провадження № 51-2340 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року.
Обставини справи
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Алчевська Луганської області та жительку м. Дніпра,
засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання на строк 1 рік позбавлення волі.
На підставі статті 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2018 року у виді 4 років позбавлення волі і остаточно призначено покарання ОСОБА_4 на строк 5 років позбавлення волі.
2. За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винною у тому, що вона 01 липня 2019 року о 18:00, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила крадіжку телефону «Хіаоmі Rеdmі Note 5» у потерпілого ОСОБА_5 , яким розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілому майнову шкоду у розмірі 3294,90 грн.
Доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на пункти 2, 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити зазначені судові рішення шляхом застосування до неї частини 4 статті 70 КК, остаточно призначивши їй покарання на строк 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
4. Посилаючись на правову позицію, висловлену у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 461/604/18 (провадження № 51-8405 км 18) сторона захисту зазначає, що суди попередніх інстанцій, застосувавши до неї статтю 71 КК вказали, що засуджена скоїла останній злочин 01 липня 2019 року, тобто після постановлення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська вироку від 05 грудня 2018 року щодо неї. Однак суди не взяли до уваги, що цей вирок набув законної сили 28 серпня 2019 року, тобто після вчинення засудженою останнього злочину.
Оцінка суду
5. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
6. Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
7. Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину та кримінально-правова оцінка її діянь за частиною 2 статті 185 КК у касаційній скарзі не оспорюється.
8. Сторона захисту, обґрунтовуючи підставу неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, посилається на те, що вказаний вище вирок набрав чинності лише 28 серпня 2019 року, тобто після того, як засуджена вчинила новий злочин, і тому при призначенні покарання ОСОБА_4 підлягає застосуванню саме частина 4 статті 70 КК.
9. Колегія суддів не може погодитись з такими доводами сторони захисту, оскільки відповідно до частини 1 статті 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
10. Таким чином, законодавець чітко визначив момент у часі, що розмежовує ці два правила - це постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили.
11. Визначення законодавцем більш суворих правил призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, ніж за сукупністю злочинів, обумовлено саме фактом вчинення нового злочину (нових злочинів) після постановлення попереднього вироку, тобто після того, як цю особу вже було засуджено за інший злочин (інші злочини), але вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.
12. Аналогічна позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867 кмо 18).
13. Таким чином, призначаючи покарання, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 71 КК та визначив остаточне покарання за сукупністю вироків.
14. Суд не вважає обґрунтованими доводи скарги про те, що апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, які зводилися до незгоди з оцінкою судом першої інстанції значення дослідженої сукупності фактичних обставин справи, необхідної для визначення розміру покарання та визначення остаточного покарання за сукупністю вироків.
15. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, адже її зміст не дає підстав вважати, що доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, залишилися поза увагою.
16. Ураховуючи викладене, Суд вважає, що касаційна скарга і додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3