09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 718/540/15-ц
провадження № 61-8494ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвали Верховного Суду, ухвалу Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кострижівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Землемір» про визнання рішення селищної ради в частині передання земельної ділянки у власність незаконним, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсною технічної документації з виготовлення державних актів в частині складання збірного кадастрового плану, кадастрових планів та скасування державної реєстрації державних актів,
21 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 від 18 травня 2021 року на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвалу Верховного Суду від 14 квітня 2021 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвали Верховного Суду за останні чотири роки. Проте заявник не конкретизував, які саме судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду він оскаржує у справі.
11 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява-протест від ОСОБА_1 , в якій викладено, зокрема, прохання розглянути касаційну скаргу від 18 травня 2021 року.
З матеріалів касаційного провадження та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено таке.
16 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кострижівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Землемір» про визнання рішення селищної ради в частині переданні земельної ділянки у власність незаконним, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсною технічної документації з виготовлення державних актів в частині складання збірного кадастрового плану, кадастрових планів та скасування державної реєстрації державних актів.
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2013 року у зв'язку із нововиявленими обставинами передано для розгляду до Кіцманського районного суду Чернівецької області.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2013 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 ЦПК України 2004 року.
ОСОБА_1 вдруге звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року відмовлено на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року повернуто заявнику.
ОСОБА_1 втретє звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року та ухвалу Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відмовлено.
ОСОБА_1 вчетверте звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвалу Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року та ухвалу Верховного Суду від 22 листопада 2019 року.
ОСОБА_1 вп'яте звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року відмовлено.
ОСОБА_1 вшосте звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвалу Верховного Суду від 17 червня 2020 року відмовлено.
ОСОБА_1 всьоме звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвалу Верховного Суду від 30 липня 2020 року відмовлено.
ОСОБА_1 увосьме звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвалу Верховного Суду від 11 вересня 2020 року повернуто заявникові, визнано дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами. Роз'яснено, що відповідно до приписів частини другої статті 148 ЦПК України у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року, від 03 квітня 2017 року, від 01 червня 2017 року, ухвали Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року, від 22 листопада 2019 року, від 20 грудня 2019 року, від 17 червня 2020 року, від 30 липня 2020 року, від 11 вересня 2020 року, від 21 жовтня 2020 року, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
У січні 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року, від 03 квітня 2017 року, від 01 червня 2017 року, ухвали Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року, від 22 листопада 2019 року, від 20 грудня 2019 року, від 17 червня 2020 року, від 30 липня 2020 року, від 11 вересня 2020 року, від 21 жовтня 2020 року, від 07 грудня 2020 року, за результатом розгляду якої ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року та ухвалу Верховного Суду від 07 грудня 2020 року.
У зв'язку із постановленням Верховним Судом 23 березня 2021 року ухвали про самовідвід судді Яремка В. В. справу передано судді-доповідачу Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвалу Верховного Суду від 07 грудня 2020 року щодо перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кострижівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Землемір» про визнання рішення селищної ради в частині передання земельної ділянки у власність незаконним, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсною технічної документації з виготовлення державних актів в частині складання збірного кадастрового плану, кадастрових планів та скасування державної реєстрації державних актів повернуто заявникові.
Враховуючи вищезазначені обставини Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Верховний Суд зазначає, що цивільний процесуальний закон є чітким щодо права на касаційне оскарження судових рішень, а національна судова практика - узгодженою та послідовною.
Отже, для особи, яка звертається до Верховного Суду з касаційною скаргою, норми цивільного процесуального закону є прогнозованими стосовно обмеження доступу до суду вищої інстанції.
ЦПК України не передбачає повторного оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 вже скористався передбаченим законом правом на касаційне оскарження ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, суд касаційної інстанції вже постановляв ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що звертаючись до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 реалізував гарантоване Конституцією України право на перегляд ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, що відповідає основним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Також, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, та інше.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
З огляду на викладене, подання до Верховного Суду касаційної скарги на судові рішення, які були предметом перегляду у касаційному порядку, є зловживанням позивачем процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства.
Неодноразове подання касаційних скарг, які вже переглянуті судом касаційної інстанції, є зловживанням заявником його процесуальним правом. Тому Верховний Суд застосовує наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Керуючись статтями 44, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвали Верховного Суду, ухвалу Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кострижівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Землемір» про визнання рішення селищної ради в частині передання земельної ділянки у власність незаконним, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсною технічної документації з виготовлення державних актів в частині складання збірного кадастрового плану, кадастрових планів та скасування державної реєстрації державних актів повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник