Іменем України
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 711/7786/15-ц
провадження № 61-10267 ск 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня
2016 року (справа № 711/7786/15-ц) позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за договором від 20 грудня 2007 року у сумі 162 825 грн 37 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 06 вересня 2016 року залишено без змін.
У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні
з примусового виконання виконавчого листа № 711/7786/15-ц, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 162 825 грн 37 коп. та судових витрат, із публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2021 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено стягувача (позивача) публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за виконавчим листом № 711/7786/15-ц, що виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 06 вересня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором від 20 грудня 2007 року заборгованості у сумі 162 825 грн 37коп.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2021 року залишено без змін.
1.У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 12 липня 2021 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, запропоновано надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення процесуального строку та докази сплати судового збору, у встановлених порядку та розмірі. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник направив до суду матеріали на усунення недоліків, зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2021 року, у яких порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції нею отримано 17 травня
2021 року, надавши відповідні докази.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судових рішень заявником пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.
2.Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається,
що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п'ятої
статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 та 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження
у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи
з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України
від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво
у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням
у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідно до договору відступлення права вимоги
від 24 липня 2020 року право вимоги за договором кредиту, укладеними між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», врахувавши наведені норми права та правовий висновок Верховного Суду України, дійшов правильного висновку про задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони
у виконавчому провадженні.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 не заслуговують на увагу.
Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження
№ провадження № 12-1гс21) (пункт 57)).
Крім того, положення нормативно-правових актів, які врегулювали процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов'язання будь-яким суб'єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи.
Посилання касаційної скарги на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло прав нового кредитора, оскільки ними не надано доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення прав вимоги від 24 липня 2020 року є безпідставні.
Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що на виконання вимог пункту 4 договору про відступлення прав вимоги від 24 липня 2020 року, новим кредитором сплачено ціну договору, яка становить 1 702 794,59 грн,
що підтверджується платіжним дорученням № 16399 від 23 липня 2020 року
(а. с. 235).
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду першої та апеляційної інстанцій
не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним
і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 390 ЦПК України, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник