09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 540/973/20
адміністративне провадження № К/9901/32203/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №540/973/20 за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною скасування вимоги та штрафні санкції,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0028013305, яким вимагається сплатити 466223,88грн за податковим зобов'язанням з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та 116555,97грн за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0028023305, яким вимагається сплатити 38851,98грн за податковим зобов'язанням по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та 9713,00грн за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 №0028033305, яким вимагається сплатити 510,00грн штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п;
- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 №0028043305, яким вимагається сплатити 514827,00грн за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 128706,75грн за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 №0028053305, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00грн;
- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 №0028063305, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 №Ф-0003223305, якою вимагається сплатити недоїмку у сумі 90947,88грн та штрафні санкції у сумі 12 409,69грн;
- рішення від 05.12.2019 №0007063305 відповідно до якого нараховані штрафні (фінансові) санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 12409,69грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_1 27.08.2021 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник взагалі не наводить підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати окремих судових рішень, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального права.
Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №540/973/20 за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною скасування вимоги та штрафні санкції повернути особі, яка її подала.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк