Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 вересня 2021 року Справа №520/16853/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва О.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 03.09.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 08.06.2021 №6633-10419/Є-02/8-2000/21, із посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, виплатити позивачу нараховану заборгованість пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №520/14115/19;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу нараховану заборгованість пенсії за вислугу років у сумі 102 500,00 грн. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №520/14115/19 без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу законодавчих норм вбачається, що приписами вказаних статей передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах:
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як один з можливих варіантів накладення штрафу (частина 1-8 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України);
- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України);
- визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу на те, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд, проаналізувавши предмет позову у даній справі, дійшов висновків, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме - рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №520/14115/19, яке набрало законної сили - 12.03.2020.
Обраний позивачем у данній справі спосіб захисту - визнання протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 08.06.2021 №6633-10419/Є-02/8-2000/21, із посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, виплатити позивачу нараховану заборгованість пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №520/14115/19 та зобов'язання відповідача виплатити позивачу нараховану заборгованість пенсії за вислугу років у сумі 102 500,00 грн. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №520/14115/19 без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 - є одним із способів виконання вказаного рішення суду. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України, пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він вправі звернутися до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення). Водночас, пред'явлення нового позову не є належним способом захисту.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні розгляду не підлягають.
Якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі, суд, відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки спірні відносини позивача виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №520/16853/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Ніколаєва