Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 серпня 2021 р. № 520/15316/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тітова О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Куц Д.Ф.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника 2-го відповідача - Хряка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул.Різницька, 13/15), Офісу Генерального прокурора України (01011, м. Київ, вул.Різницька, 13/15) про визнання протиправним та скасування рішення та протоколу, зобов'язати вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора України, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати протокол № 18 засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині пункту 13 щодо ухвалення рішення про неуспішне проходження добору кандидатом ОСОБА_1 , як такий що не відповідає вимогам пункту 1,2,10,12,13 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом № 233 Генерального прокурора;
- видалити з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора інформацію щодо неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора прийняти нове рішення за результатами співбесіди (добору, атестації) з ОСОБА_1 , як кандидата на вакантну посаду прокурора Офісу Генерального прокурора про призначення на посаду прокурора про призначення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 вересня 2020 року Другою кадровою комісією з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора (далі-Друга кадрова комісія) за результатами проведення співбесіди прийнято рішення про неуспішне проходження добору ОСОБА_1 . Зазначає, що оскаржувальне рішення не є вмотивованим, оскільки не ґрунтується на жодних об'єктивних та документально підтверджених даних. Також позивач зазначив, що рішення про неуспішне проходження добору ОСОБА_1 підписане членами комісії, які були відсутні при проведенні співбесіди з ним. На думку позивача, наявні підстави для скасування вказаного рішення та для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач, Офіс Генерального прокурора України, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що саме кадрові комісії за приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Порядку проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора № 11 від 10 січня 2020 року, надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Такі повноваження належить до виключної компетенції кадрових комісій. Ухвалення рішень про успішне чи неуспішне проходження добору за наслідками співбесіди є дискреційними повноваженнями комісії. З огляду на викладене, у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Протокольною ухвалою від 02.08.2021 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача, Офіс Генерального прокурора України, в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем були подані документи до відповідача для участі у доборі на зайняття вакантних посад прокурорів в Офісі Генерального прокурора.
За результатами їх розгляду та перевірки відповідності вимогам до кандидата на посаду прокурора, встановленим Законом України «Про прокуратуру», рішенням першої та другої кадрових комісій з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора (далі - кадрові комісії) від 20.08.2020 «Про допуск кандидатів до участі в доборі» позивача було допущено до участі в доборі (протокол спільного засідання кадрових комісій від 20.08.2020 № 1).
У подальшому ОСОБА_1 успішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Позивачем відповідно отримано 76 та 102 бали (рішення кадрових комісій від 01.09.2020 та від 11.09.2020, протоколи спільних засідань кадрових комісій від 01.09.2020 № 7 та від 11.09.2020 № 10).
Рішенням кадрових комісій від 11.09.2020 № 5 «Про допуск кандидатів на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора до проведення співбесіди з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності та доброчесності» ОСОБА_1 допущено до третього етапу добору - проведення співбесіди (протокол спільного засідання кадрових комісій від 11.09.2020 № 10).
Згідно із затвердженим кадровими комісіями графіком проведення співбесід з кандидатами на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора дату проведення співбесіди з позивачем визначено 28.09.2020 (рішення кадрових комісій від 11.09.2020 № 6).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 27.09.2020 щодо неможливість прибути на співбесіду у визначений час, поданої на електронну адресу другої кадрової комісії, рішенням цієї комісії (протокол засідання від 28.09.2020 № 17) дату проведення з ним співбесіди перенесено з 28.09.2020 на 29.09.2020.
За результатами співбесіди членами другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора прийнято рішення від 29.09.2020 № 2 про неуспішне проходження добору кандидатом ОСОБА_1 (протокол засідання другої кадрової комісії від 29.09.2020 № 18).
Позивач не погодився з прийняти рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся з позовною заявою до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Згідно з наказом Генерального прокурора від 04.06.2020 № 266 розпочато з 09.06.2020 проведення другого добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора.
Відповідно до п. 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Згідно з пп. 8 п. 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Генеральний прокурор визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.
Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, у якому зазначено, що кадрові комісії здійснюють свої повноваження на підставі п. 11, пп. 7 п. 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку для здійснення повноважень щодо забезпечення проведення атестації прокурорів та слідчих створюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
Участь у комісії експертів, делегованих міжнародними неурядовими організаціями, дипломатичними місіями та проектами міжнародної технічної допомоги, яка передбачена Порядком, забезпечує кадрові комісії від зовнішнього тиску та потенційних упереджених рішень. В даному випадку експертами є активісти з питань захисту прав людини, адвокати, науковці, тобто, це ті фахівці, що використовують власний досвід з цих питань, в тому числі, отриманий в інших державах.
Наказом Генерального прокурора від 10.01.2020 № 14, який був оприлюднений на вебсайті Генеральної прокуратури України, створено другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора й визначено її персональний склад.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню Другої кадрової комісії суд зазначає наступне.
Добір на зайняття вакантної посади прокурора (далі - добір) - це встановлена пунктом 20 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Порядком проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора, затвердженим наказом Генерального прокурора 10 січня 2020 року № 11 (далі-Порядок) процедура проведення добору кандидатів на посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.
Згідно з пунктом 20 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» особи, які не займали посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, мають право, за умови відповідності вимогам, визначеним статтею 27 Закону України «Про прокуратуру», взяти участь у доборі на вакантні посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, які з'явилися після звільнення прокурорів за власним бажанням, неуспішного проходження прокурорами атестації або з інших підстав. Порядок проведення добору затверджується Генеральним прокурором.
Цим же пунктом розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» встановлено етапи проведення добору кандидатів на вакантні посади прокурора та зазначено, що добір може включати інші етапи, які визначаються у Порядку проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора.
Пунктом 5 Порядку визначено, що добір включає етапи складення іспитів у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, проведення співбесіди з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками кандидати виконують письмове практичне завдання.
Згідно із пунктами 46-53 Порядку співбесіда проводиться кадровою комісією з кандидатами в усній формі державною мовою. Співбесіда з кандидатом може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
До проведення співбесіди фізичні та юридичні особи мають право подавати до Офісу Генерального прокурора будь-яку інформацію, яка може свідчити про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, шляхом надсилання такої інформації відповідній кадровій комісії, у тому числі на визначену кадровою комісією адресу електронної пошти.
Дослідження вказаної та іншої інформації щодо кандидата, який проходить співбесіду, а також документів, які кандидат подав для участі у доборі відповідно до статті 30 Закону України «Про прокуратуру», здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени кадрової комісії можуть надіслати на адресу електронної пошти кандидата, зазначену в його заяві про участь у доборі кандидата на посаду прокурора, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних із матеріалами щодо кандидата. У цьому випадку протягом трьох календарних днів із дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, кандидат може подати кадровій комісії електронною поштою письмові пояснення (за необхідності - електронні копії (фотокопії) документів) (п.48 Порядку).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами кадрової комісії матеріалів щодо кандидата стосовно його доброчесності, а також рівня професійної компетентності кандидата, зокрема з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (п.49 Порядку).
Співбесіда кандидата складається з таких етапів: 1) дослідження членами кадрової комісії матеріалів щодо кандидата; 2) послідовне обговорення з кандидатом відповідних матеріалів, у тому числі у формі запитань і відповідей, а також обговорення результатів виконання ним практичного завдання (п.50 Порядку).
Згідно пункту 51 Порядку члени кадрової комісії мають право ставити запитання кандидату, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, доброчесності, а також із приводу іншої інформації, яка міститься у матеріалах щодо кандидата.
Залежно від результатів голосування кадрова комісія ухвалює рішення про успішне чи неуспішне проходження кандидатом добору.
Рішення про успішне проходження кандидатом добору за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження кандидатом добору за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження кандидатом добору (п.53 Порядку).
Згідно п.п. 54-56 Порядку кандидати, які пройшли співбесіду, запрошуються на оголошення ухваленого кадровою комісією рішення. Результати проведення співбесіди оприлюднюються на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора протягом одного дня з моменту її завершення.
За результатами проведення співбесід формується загальний рейтинг кандидатів, які успішно пройшли добір, шляхом додавання балів, отриманих кандидатами за результатами складення іспитів. До рейтингу входять кандидати, які набрали найбільшу кількість балів із розрахунку не більше як один кандидат на одну вакантну посаду, оприлюднену в оголошенні про добір. У разі отримання останнім кандидатом та наступними за ним кандидатами однакової кількості балів до рейтингу входить кандидат із більшим стажем роботи в галузі права, що визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про прокуратуру» (п.55 Порядку).
Загальний рейтинг кандидатів, які успішно пройшли добір, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж через п'ять днів із моменту завершення співбесід. Кандидат вважається повідомленим про результати добору з моменту оприлюднення рейтингу (п.56 Порядку).
Посилаючись на обставини, які свідчать про невідповідність вимогам професійної компетентності та/або доброчесності» ОСОБА_1 , у рішенні від 29.09.2020 членами Другої кадрової комісії не надано жодних пояснень, на підставі яких документів та розрахунків такий висновок сформовано.
Протокол засідання Другої кадрової комісії № 18 від 29.09.2020 також не містить жодних посилань на обставини, що мають значення для прийняття рішення від 29.09.2020.
Без наведення у такому рішенні аргументів, які б засвідчували правомірність такого висновку, позиції позивача з наведеного питання, аналізу наявної інформації та встановлених під час добору обставин з посиланням на належні та допустимі докази, на підставі яких ці обставини встановлено, робить зазначене рішення протиправним з огляду на наступне.
У контексті наведеного слід додати, що згідно з п.п. 169-170 рішення ЄСПЛ від 09.04.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), «вислів «згідно із законом» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25.03.1998 у справі «Копп проти Швейцарії», п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).
Отже, відповідність закону передбачає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку стосовно обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. також рішення від 24.04.2008 у справі «C. G. та інші проти Болгарії», заява №1365/07, п. 39).
Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимутися, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі «P. G. та J. H. проти Сполученого Королівства», заява №44787/98, п. 46, 2001-IX).
У пункті 49 рішення ЄСПЛ від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) зазначено, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку.
Обґрунтований сумнів за замовчуванням повинен містити достатні підстави для його виникнення.
За висновком суду, рішення, підставою для якого може бути обґрунтований сумнів, повинно містити пояснення всіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.
Презюмування оціночного поняття, яким є обґрунтований сумнів, як на підставу прийняття рішення, не лише спотворює його обґрунтованість, а й суперечить принципу правової визначеності, однією зі складових якого є чітке встановлення меж та порядку реалізації владних повноважень спеціальним суб'єктом.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що проведення добору на вакантні посади прокурорів є дискреційними повноваженнями кадрової комісії. Водночас, обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат добору повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема кандидату, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо добору кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура добору і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення кандидата взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася кадрова комісія, коли оцінювала кандидата, тобто які мотиви ухваленого рішення.
Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку № 11 питань, які мають бути дослідженні в рамках добору на вакантні посади прокурорів; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, яка приймає участь у процедурі добору; є посилання на норми права, якими керувалася кадрова комісія. Таке рішення повинно містити судження комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності кандидата, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов'язки на займаній посаді.
У спірному ж рішенні Друга кадрова комісія обмежилася лише стислим (загальним, невизначеним) посиланням на наявність окремих начебто "обставин, які свідчать про невідповідність вимогам професійної компетентності та/або доброчесності" щодо відповідності позивача вимогам доброчесності, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Друга кадрова комісія під час ухвалення такого рішення.
Окрім того, такий підхід до добору на вакантні посади прокурорів певною мірою підриває авторитет до системи прокуратури загалом.
Відсутність в оскаржуваному рішенні Другої кадрової комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь-яких доказових доводів, які б слугували і стали підставою для висновків Другої кадрової комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах процедури добору на вакантні посади прокурорів, є достатнім та самостійним підґрунтям для визнання його протиправним та скасування.
Згідно зі ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені свободи, передбачені статтями 24, 25, 27- 29, 40, 47, 51, 52, 55- 63 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Отже, з викладених норм Конституції України убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Так, під час розгляду справи встановлено про закінчення процедури другого добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, розпочатого на підставі наказу Генерального прокурора від 04.06.2020 № 266.
Згідно зі ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку суду, оскаржуване рішення Другої кадрової комісії щодо ОСОБА_1 не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано належних та достатніх доказів, які мали вирішальне значення для його прийняття, не наведено достовірних даних, які були взяті Другою кадровою комісією до уваги при прийнятті спірного рішення.
Ніщо із зазначеного не знайшло відображення в оскаржуваному рішенні Другої кадрової комісії, яке фактично зводиться до констатації сумніву у професійній компетенції кандидата на посаду прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.
Наведене узгоджується із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практикою Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (ст. 32).
У зв'язку з цим суд також не бере до уваги посилання представника Офісу Генерального прокурора щодо дискреційних повноважень кадрових комісії та відсутність повноважень суду здійснювати оцінку професійної компетенції та доброчесності кандидатів на посаду прокурора.
Суд зауважує, що в частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейським Судом з прав людини вироблено позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» від 22.11.1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21.07.2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010 року).
Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 року, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984 року).
Таким чином, оскільки оспорюване рішення Другої кадрової комісії не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про не відповідність ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності та/або доброчесності, що є підставою для скасування даного рішення і задоволення позовних вимог в цій частині.
Окремо суд зазначає, що відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами доводи ОСОБА_1 відносно того, що спірне рішення підписане членами комісії, які не приймали участь у проведенні співбесіди з позивачем.
Відтак, суд вважає позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги визнати протиправним та скасувати протокол № 18 засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020, суд зазначає наступне.
Висновки, викладені у протоколі №18, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Такі твердження протоколу можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки протоколу.
Отже, протокол комісії з добору на вакантні посади прокурорів не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки висновки, які в ньому містяться, самі по собі не породжують для позивача будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування протоколу № 18 засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині пункту 13 щодо ухвалення рішення про неуспішне проходження добору кандидатом ОСОБА_1 , як такий що не відповідає вимогам пункту 1,2,10,12,13 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом № 233 Генерального прокурора задоволенню не підлягає, оскільки не матиме правовим наслідком відновлення прав позивача.
Щодо позовної вимоги про видалення з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора інформації щодо неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Позивач під час розгляду справи по суті, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме яким чином буде відновлено його права шляхом видалення з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора інформації щодо неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 .
Відновленням порушення прав позивача, у даному випадку є саме зобов'язання відповідача за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняте відповідне рішення.
Щодо заявленої позовної вимоги про зобов'язання Офіс Генерального прокурора прийняти нове рішення за результатами співбесіди (добору, атестації) з ОСОБА_1 , як кандидата на вакантну посаду прокурора Офісу Генерального прокурора про призначення на посаду прокурора про призначення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, що Офіс Генерального прокурора України не є суб'єктом владних повноважень до компетенції якого належить проведення співбесіди та надання оцінки рівня професійної компетентності кандидата та прийняття рішення про успішне чи неуспішне проходження кандидатом добору.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо зобов'язання Офіс Генерального прокурора прийняти нове рішення за результатами співбесіди (добору, атестації) з ОСОБА_1 , як кандидата на вакантну посаду прокурора Офісу Генерального прокурора про призначення на посаду прокурора про призначення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора.
У той же час, відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, позивач опиняється на етапі конкурсу, який передував проведенню співбесіди.
Разом з цим, судом встановлено, що позивачем успішно пройдено тестування на знання та вміння у застосуванні закону на відповідність здійснювати повноваження прокурора та тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, та те що саме комісія ухвалює рішення про успішне чи неуспішне проходження кандидатом добору, та з метою захисту та відновлення порушених прав позивача, суд приходить до висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняте відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять додаткових доказів понесення позивачем судових витрат, крім витрат про сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування рішення та протоколу, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 .
Зобов'язати Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняте відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора України (01011, м. Київ, вул.Різницька, 13/15. код ЄДРПОУ 0034051) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 09.09.2021 року.
Суддя О.М.Тітов