Справа № 500/4047/21
09 вересня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, викладені в листах від 22.11.2020 № 6367-6349/Т-02/8-1900/20, від 01.06.2021 № 2740-2899/Т-02/8-1900/21 щодо відмови у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести з 06.08.2020 перерахунок та виплату недоплачених позивачу сум пенсії з врахуванням обчислення його трудового стажу в пільговому обчисленні, а саме: зарахувати кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі в періоди роботи з 30.07.1979 по 15.07.1981, з 25.04.1987 по 02.05.1987, з 02.05.1987 по 10.12.1995, з 10.12.1995 по 28.02.1999 за один рік і шість місяців, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Тернопільській області. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії як особі, яка працювала в районах Крайньої Півночі, подавши необхідні документи. Однак, відповідач своїми листами від 22.11.2020 №6367-6349/Т-02/8-1900/20 та від 01.06.2021 №2740-2899/Т-02/8-1900/21 відмовив позивачу, посилаючись на відсутність строкової трудової угоди та інформації про те, що на позивача поширюються пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районах. Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо нездійснення перерахунку його пенсії протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подав 17.08.2021 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Однак, позивачем не було представлено жодного з вище перелічених документів, в якому було б зазначено про те, що на позивача поширюються пільги передбачені для осіб які працювали в зазначеній місцевості, тому йому правомірно було обчислено стаж роботи. Також зазначив, що зарахування стажу роботи у Районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні після 01.01.1991 чинним законодавством не передбачено. Враховуючи наведене, на думку відповідача, підстав для перерахунку пенсії немає.
31.08.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.09.2020 та 26.05.2021 звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, як особі, яка працювала в районах Крайньої Півночі.
За результатами розгляду вказаних заяв, відповідач своїми листами від 22.11.2020 №6367-6349/Т-02/8-1900/20 та від 01.06.2021 №2740-2899/Т-02/8-1900/21 відмовив позивачу у перерахунку пенсії. Підставою для відмови стало на відсутність строкової трудової угоди та інформації про те, що на позивача поширюються пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районах.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Підпунктом "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.
Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 року зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26.09.1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 року.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029 Ханти-Мансійський та Ямало-Ненецький автономні округи Тюменської області прирівняні до районів Крайньої Півночі.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивача у періоди з 30.07.1979 пo 15.07.1981, з 25.04.1987 по 02.05.1987, з 02.05.1987 по 10.12.1995, з 10.12.1995 по 28.02.1999 позивач працював на підприємствах, що знаходились на території Ханти-Мансійського та Ямало-Ненецького автономних округів Тюменської області.
Отже, місцевість де працював позивач, знаходиться у районі, який прирівняний до районів Крайньої Півночі.
Відомості про роботу позивача в районах Крайньої Півночі також підтверджується архівною довідкою №Т-2к від 03.02.2009, пільговою довідкою виданою АО «Карська нафтогазорозвідувальна експедиція» № 172 вiд 22.02.1999, особовою карткою ф.№Т-2 від 25.04.1987 №1378 засвідченою архівною відділом адміністрації м. Салехарда.
Посилання відповідача на те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, суд вважає помилковим з огляду на приписи п.5 Розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Тобто, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Отже, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 по справі № 352/1612/15-а, від 17 травня 2019 року по справі №644/2182/17 та від 31 липня 2019 року по справі №287/15/17-а.
Тобто, наявність письмового договору не є виключною і єдиною підставою для встановлення підстав пільгового обчислення страхового стажу, адже норма п. 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV надає особі можливість альтернативно надати передбачені у ній документи.
Враховуючи, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідними архівними довідками, тому відмова відповідача в зарахуванні періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі до пільгового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факту укладання з позивачем строкових трудових договорів, є протиправною.
Щодо періоду стажу після 01.01.1991, суд враховує, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначає, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових підставах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди (стаття 6).
В період 1991-1997 років і по 31.12.2001 в РФ діяв Закон РРСФР "Про державні пенсії в РРСФР" від 20.11.1990 №340-І, абзацом 7 частини 1 статті 94 якого було передбачено наступне: При підрахунку трудового стажу, вказаного в статтях 10, 11, 12, 29 Закону, наступні періоди роботи (служби) обчислюються в пільговому порядку: у районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, - в полуторному розмірі.
З 01.01.1992 по 31.12.2001 на території РФ діяв Закон РРСФР «Про державні пенсії в РРСФР» від 20.11.1990 № 340-1, на підставі якого всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в полуторному розмірі.
Частиною четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Згідно з частиною другою статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Таким чином, якщо певний період роботи особи на території РФ згідно з законодавством цієї держави повинен обчислюватися на пільгових підставах, то в такому ж порядку цей же стаж повинен враховуватись щодо цієї людини і в Україні. Відтак, стаж позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність особи.
Отже, факт роботи позивача у періоди з 30.07.1979 пo 15.07.1981, з 25.04.1987 по 02.05.1987, з 02.05.1987 по 10.12.1995, з 10.12.1995 по 28.02.1999 в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці та відповідними архівними довідками, а тому спірний період підлягає зарахуванню кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців.
Враховуючи встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача викладену в листах в листах від 22.11.2020 №6367-6349/Т-02/8-1900/20, від 01.06.2021 № 2740-2899/Т-02/8-1900/21 у перерахунку пенсії позивачу.
Враховуючи наведене, наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, зарахувавши спірні періоди роботи до страхового стажу.
Щодо дати з якої слід здійснити такий перерахунок та зарахування стажу (09.08.2020) відповідач зауважень не подав.
Крім цього, з моменту звернення позивача до відповідача перерахунок стажу та пенсії так і не здійснено, що є триваючим правопорушенням.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією №56952276 від 12.07.2021.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладену в листах від 22.11.2020 №6367-6349/Т-02/8-1900/20, від 01.06.2021 №2740-2899/Т-02/8-1900/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити з 06.08.2020 перерахунок та виплату, з урахуванням виплачених сум, пенсії ОСОБА_1 з врахуванням обчислення його трудового стажу в пільговому обчисленні, а саме: зарахувати кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі в періоди роботи з 30.07.1979 по 15.07.1981, з 25.04.1987 по 02.05.1987, з 02.05.1987 по 10.12.1995, з 10.12.1995 по 28.02.1999 за один рік і шість місяців.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Джурин,Чортківський район, Тернопільська область,48531, РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.