09 вересня 2021 року м. Рівне № 460/1419/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення позивачу з 09 червня 2020 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати відповідача призначити позивачу з 09 червня 2020 року пенсію за віком зі зниження пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. 11 січня 2021 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 25 січня 2021 року відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку мотивуючи це тим, що доданими до заяви документами не підтверджується постійне проживання або робота позивача в зоні гарантованого добровільного відселення. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки факт його постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в повній мірі підтверджується доданими ним до заяви про призначення пенсії документами. З огляду на наведене, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У встановлений строк відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву. На обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що згідно поданих разом з заявою про призначення пенсії документів позивач проживав з 26.04.1986 року у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року - 2 роки 9 місяців 23 дні, а також відпрацював з 26.04.1986 року у зоні посиленого радіологічного контролю - 2 роки 3 місяці. Отож, враховуючи положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та подані документи, підстави для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні, оскільки станом на 01.01.1993 не виконується жодна з вимог щодо тривалості постійної роботи/постійного проживання на території гарантованого добровільного відселення (3 роки) або ж посиленого радіологічного контролю (4 роки). Тому у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
03 березня 2021 року позовна заява надійшла до суду.
09 березня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31 березня 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
Позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрації 11 листопада 2020 року.
08 червня 2020 року позивачу виповнилося 55 років.
11 січня 2021 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 21 січня 2021 року за № 1700-0304-8/2925 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначені пенсії з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Тобто, з метою підтвердження права на призначення пенсії на умовах статті 55 Закону № 796 особам має подати одночасно з заявою про призначення пенсії, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем була долучена довідка Великотелковицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 04 січня 2021 року №6 (далі - довідка № 6), згідно з якою ОСОБА_1 проживав в селі Бишляк Володимирецького району Рівненської області з 08 червня 1965 року по 07 травня 1990 року.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, село Бишляк Володимирецького району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Актом перевірки факту проживання для призначення пенсії згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 , від 04 листопада 2020 року № 183, в ході перевірки встановлено, що в погосподарській книзі №7 за 1983-1985 роки дійсно є записи про те, що ОСОБА_1 має відношення до голови домогосподарства - син, також є записи про те, що він вибув до Радянської Армії в червні 1984 року та запис про те, що він працював сезонним робітником. В погосподарській книзі №7 за 1986-1990 роки є записи про гр. ОСОБА_1 , має відношення до голови домогосподарства - син, про те, що він «Повернувся» - 10.05.1990, з ОСОБА_2 , в графі «місце роботи» зазначено - сезонний робітник. В ході перевірки не підтверджено достовірність відомостей про період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, зазначених у довідці Великотелковецької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 20 липня 2020 року №927. Цим актом визнано вищезазначену довідку недійсною та рекомендовано видати нову довідку на ім'я позивача відповідно до записів в первинних документах.
04.01.2021 Великотелковицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області видано нову довідку №6 про проживання позивача в с. Бишляк Володимирецького району Рівненської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 08.06.1965 року по 07.05.1990 року, яку позивачем було долучено до документів, поданих разом з заявою про призначення пенсії до відповідача.
Однак, суд зауважує, що згідно з доданими до матеріалів справи копією військового квитка позивача серії НОМЕР_2 та довідкою Володимирецького об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.10.2020 року № 78 позивач проходив військову службу в лавах Радянської Армії у період з 05 червня 1984 року по 06 червня 1986 року. Доказів перебування (проживання чи роботи) позивача в даний період часу в зоні радіоактивного забруднення суду не надано.
Відтак, в ході судового розгляду суд встановив наявність документального підтвердження проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року.
Суд повторюється, що згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Як встановлено судом, позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення (селі Бишляк) в період з 08.06.1965 року по 07.05.1990 року (довідка Великотелковицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області №6 від 04.01.2021 року), у період з 05 червня 1984 року по 06 червня 1986 року позивач проходив військову службу. Отже, станом на 01.01.1993 року позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення, за умови повернення з військової служби 07 червня 1986 року, 3 роки 11 місяців. В ході розгляду справи відповідачем не спростовано дану обставину та не доведено зворотнього.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на початкову величину зниження пенсійного віку в 3 роки та додатково на 1 рік.
Щодо періоду роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю, то суд зазначає наступне.
Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 останній у період з 01.10.1990 року по 25.05.1994 року працював у свиновідгодівельному пункті Спільного підприємства «Володимирецька райзаготконтора». Останнє знаходилося в смт. Володимирець Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
З огляду на вказане, суд констатує, що наданими позивачем для призначення пенсії документами не підтверджується робота останнього в зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом 1 січня 1993 року.
Отож, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідок органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт проживання позивача у 08.06.1965 року по 07.05.1190 року на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3), суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 роки відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ (3 роки початкова величина; 1 рік додатково за повних 2 роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2019 у справі №357/9973/16-а (№К/9901/18208/18).
Водночас, частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
В силу вимог Законів №796-XII та №1058-ІV позивач набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 4 роки в 56 років та за наявності страхового стажу не менше 24 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (січень 2021 року) він не досяг віку 56 років.
Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досяг необхідного віку для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії.
Крім того, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
З огляду на викладене, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є передчасною, а відтак, даний позов задоволенню не підлягає.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Т.О. Комшелюк