02 серпня 2021 року Справа № 160/8152/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA110150/2020/000199/1 від 30.12.2020 року.
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.
Ухвалою суду від 26.05.2021 р. справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження та з-поміж іншого відповідачу надано термін для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до таких висновків.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що 29.05.2021 року, ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією “Leshan San Yuan Electrical Machinery” Co., Ltd. (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № SAN/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Компанією “Leshan San Yuan Electrical Machinery” Co., Ltd на виконання умов означеного контракту, Специфікацій: № 2020-1 від 30.06.2020р., № 2020-lz від 30.06.2020 р., рахунку-фактури № SAN2020-1 від 10.10.2020р., на умовах FOB-Chongqing, Китай згідно із міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010” здійснено на користь позивача поставку товарів: а саме: Обладнання для заготівлі та приготування кормів для домашніх тварин та птиці; двигуни електричні асинхронні; Запасні частини, призначені виключно для сільськогосподарських машин, до кормоподрібнювачів (решітки, втулки, лотки, бункера); ножі та різальні леза для машин або механічних пристроїв; привідні паси; електричні конденсатори та інше.
З метою митого оформлення придбаних товарів позивач подав відповідачу митну декларацію від 23.12.2020 року UA110150/2020/021204. Разом з декларацією надано: зовнішньоекономічний контракт SAN/1 від 29.05.2020р.; додатки (Специфікації) до нього: № 2020-1,1, 2020-lz від 30.06.2020р.; додаткову угоду № 1 від 07.12.2020р.; рахунок - фактуру № SAN від 10.10.2020р.; пакувальний лист від 10.10.2020р.; платіжне доручення в іноземній валюті на оплату товару № 55 від 18.09.2020р.; сертифікат походження товарів № 20С5111В0002/00013; технічні характеристики товару; договір перевезення від 15.10.2019 року №1510/912/2019; коносамент № MRFB 20110502 від 25.07.2020 року; заявка на міжнародне морське перевезення від 14.10.2020 року № 131; рахунок L33604 від 17.12.2020 року; актом виконаних робіт від 17.12.2020 року; довідка про транспорті витрати від 20.11.2020 року.
Митна вартість товарів заявлена за основним методом - за ціною договору у загальному розмірі 47417,96 дол. США: інвойсна вартість товарів 46347,96 дол. США та вартість морського фрахту - 1070 дол. США.
При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив про не надання позивачем декларації країни відправника, встановив порушення умова оплати товару (надана специфікація №1 від 17.12.2020 року суперечить вимогам контракту від 29.05.2020 року, передоплата не виконана), а також вказав про неповноту включення транспортної складової та додаткових витрат до митної вартості оцінюваного товару з урахуванням перевантаження й відсутності підпису сторін в укладеному договорі (контракту) від 29.05.2020 року.
На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
Позивач надав додаткові документи, зокрема, прайс-лист виробника/постачальника та комерційну пропозицію, однак не зважаючи на це, митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару № 110150/2020/000199/1 від 30.12.2020 року, відповідно до якого митну вартість кожного заявленого товару скоригована із застосуванням резервного методу 2-ґ. Застосовуючи вказаний метод відповідач керувався наявною у інформаційних ресурсах митниці інформації про митне оформлення раніше ввезеного товару, у тому числі: за ціною угоди за відповідними ЕМД, перелік яких наведений у оскарженому рішенні.
Вважаючи це рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.
Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.
Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.
Так, однією із невідповідностей у наданих документах відповідач вважав порушення умов оплати постановленого товару (надана специфікація №1 від 17.12.2020 року суперечить вимогам контракту від 29.05.2020 року, передоплата не виконана).
Проте, така позиція відповідача є необґрунтованою, оскільки умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для тверджень про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суд також враховує правову позицію Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 804/911/14, відповідно до якої дата здійснення оплати за товар не впливає на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.
Більш того, у матеріалах справи містяться специфікації та платіжні доручення на поставлений товар, які містять інформацію про вартість поставленого товару та терміни його сплати, так, зокрема: 30.06.2020 року сторони узгодили умови поставки товарів за Специфікаціями: № 2020-1 від 30.06.2020р., № 2020-lz від 30.06.2020 р., якими передбачені умови оплати товарів. На виконання цих умов позивачем здійснена часткова оплата у розмірі 34063 дол. США., що підтверджується Специфікацією № 2020-1 від 30.062020 р.
07.12.2020 року сторонами укладена Додаткова угода № 1, якою були змінені умови терміну оплату товару, поставленого за цією Специфікацією шляхом сплати іншої частини коштів у сумі 10 917,00 дол. США на протязі 90 днів з моменту поставки товару, що і відбулось у подальшому шляхом перерахування цієї суми відповідно до платіжного доручення № 339, а також залишкової суми 1367,96 дол. США за Специфікацією № 2020-lz, тобто оплата товару здійснена у повному обсязі.
Ще однією із невідповідностей у наданих Товариством документах стало посилання митного органу на не надання декларації країни відправлення.
Однак, такі твердження суд знаходить також необґрунтованими, оскільки відсутність такого документу не впливає на числові значення митної вартості та її розрахунків, при цьому, що відповідачем на надано обґрунтованих доводів стосовно того, які саме складові митної вартості товару мають підтвердити документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, митна декларація країни відправлення, відомості про виробника товару.
Що ж до посилань відповідача про неповноту включення транспортної складової та додаткових витрат до митної вартості оцінюваного товару з посиланням на те, що відбувалось перевантаження товару суд звертає увагу відповідача, що поставка контейнеру зі спірною товарною партією здійснювалась відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення від 15.10.2019 року №1510/912/2019, перевізником за договором виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA».
Відповідно до пунктів 1.2, 2.2 Договору, детальні умови морського перевезення визначаються в Заявках, підписаних Замовником та узгоджених перевізником, які є невід'ємною частиною цього Договору.
На протязі 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення Перевізник видає коносамент. Коносамент направляється Замовнику в електронній копії яка буде мати таку саму юридичну силу, як і оригінал. Перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору, загальна сума цього Договору складається з сум, що наведені в рахунках (інвойсах) та/або актах виконаних робіт, що виставлені Перевізником Замовнику.
У випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту).
Таким чином, перевантаження контейнерів у проміжному порту не є додатковою послугою, що надається перевізником, а вартість такого перевантаження включена у загальну вартість морського фрахту, що складає 1070 дол. США. Ці обставини підтверджуються наданими митному органу коносаментом № MRFB 20110502 від 25.07.2020 року; заявкою на міжнародне морське перевезення від 14.10.2020 року № 131; рахунком L33604 від 17.12.2020 року; актом виконаних робіт від 17.12.2020 року; довідкою про транспорті витрати від 20.11.2020 року.
Необґрунтованими суд знаходить також зауваження митного органу, що наданий разом з декларацією прайс-лист адресний виключено на адресу позивача та містив недоліки, оскільки прайс-лист за своїм призначенням є способом розповсюдження продавцем інформації про товар та не впливає на числові показники митної вартості товару, як і зазначені відповідачем обставини того, наданий договір не містив підпису сторін попри те, що матеріали справи свідчать про зворотнє.
Неподання ж декларантом запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митницею іншого методу визначення митної вартості.
При цьому, суд зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, на підставі яких документів (договір, специфікація, товаросупровідні документи, що свідчать про ідентичність, однаковість усіх ознак оцінюваних товарів за ідентичними поставками) ним визначена митна вартість товару саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, порівняння ціни ідентичних товарів саме за ціною договору, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Отже, під час митного оформлення товару позивач подав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу частини 1статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору та впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000199/1 від 30.12.2020 року, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000199/1 від 30.12.2020 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" судовий збір у розмірі 2270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова