13 липня 2021 року Справа № 160/4991/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу №160/4991/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень та карток - відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
01.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" (далі - ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ", позивач) до Київської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів:
- №UА100070/2020/000296/2 від 12.11.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00538;
- №UА100070/2020/000317/2 від 23.11.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00563;
- №UА100070/2020/000333/2 від 07.12.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00582.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" зазначив, що у листопаді-грудні 2020 року на виконання умов укладеного між позивачем та його контрагентом контракту на умовах поставки СРТ-Київ надійшли придбані позивачем товари. Як зазначив позивач, під час декларування відповідних товарів загальна вартість останніх була визначена ним в електронних митних деклараціях (далі - ЕМД) за основним методом, тобто за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом із ЕМД до митного органу були надані усі наявні документи у відповідності до положень ст. 53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 кожної з ЕМД й підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Окремо позивач зауважив, що відомості в означених документах не суперечать висновкам Дніпропетровської торгово-промислової палати України. Натомість, відповідачем було прийнято спірні картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів, згідно яких митниця здійснила коригування митної вартості задекларованих товарів. Позивач вважає, що оскаржені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 відкрито провадження у справі №160/4991/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.05.2021. Останнє судове засідання по справі відбулося 13.07.2021.
11.05.2021 до суду надійшов від Київської митниці Держмитслужби відзив на позовну заяву (вх. №37417/21), в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ". Відповідач зазначив, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення; 2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості; 3) висновок Дніпропетровської ТПП прийнято до уваги митницею, але він не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Окрім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища, ніж вартість оцінюваного товару. У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано подання протягом 10 календарних днів додаткових документів (за наявності), однак декларант повідомив митний орган про те, що надати інші додаткові документи не має можливості. Виходячи з наведеного, відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, відповідачем здійснено коригування митної вартості товарів. І митна вартість імпортованого товару визначена митним органом за резервним методом відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України. Товари випущені у вільний обіг на підставі частини 7 статті 55 Кодексу шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
24.05.2021 до суду надійшла від ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" відповідь на відзив (вх. №41851/21), в якій позивач зазначив, що відповідач не заперечує і не спростовує, що документи позивач подав з дотриманням термінів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для подання як основних, так і додаткових документів, засвідчивши це оскарженими картками відмови в прийнятті кожної з митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, а також змістом графи 33 кожного з оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що відповідач не взяв до уваги умови зовнішньоекономічного контракту, згідно з якими: «Якщо інше не передбачено інвойсом, ціна товару включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати, оплата передбачена яких за умовами поставки СРТ (м.Київ, Україна) в редакції Інкотермс-2010. Також відповідно до Інкотермс-2010, умови поставки СРТ (Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) означають, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення. Таким чином, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. А покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику». Отже, погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати. Також позивач вважає, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок Дніпропетровської ТПП в межах цієї справи підтверджує задекларовану митну вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» методичні та експертні документи, видані Торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Комерційна пропозиція є лише пропозицією щодо вартості товару, а конкретна його ціна визначається сторонами та обумовлюється відповідним інвойсом. Таким чином, зміст відзиву свідчить про відсутність у відповідача достатніх та достовірних доказів викладених ним обставин, у зв'язку з чим винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам статті 55 Митного кодексу України, зокрема, не містять обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Представники сторін у судове засідання 13.07.2021 не з'явилися.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх. №10868/21-ел від 13.07.2021), в якому останній просив суд розглянути справу по суті за наявними у справі документами в порядку письмового провадження без участі представника позивача.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений судом, що підтверджується матеріалами справи, однак про причини неявки суд не повідомив. При цьому, будь-яких заяв або клопотань від Київської митниці Держмитслужби до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі №160/4991/21 відмовлено у задоволенні клопотання Київської митниці Держмитслужби про залишення позовної заяви без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзивах відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
04.02.2020 між ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" (Покупець) та іноземною компанією JIANGSU INTER-CHINA GROUP CORPОRATION (CHINA) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт за №0402.20 (далі - Контракт).
Так, за умовами Контракту:
- Продавець продає, Покупець купує товар у кількості та за ціною, обумовленими в Інвойсах до цього контракту, які є невід'ємною частиною (п. 1.1);
- Загальна сума Контракту становить 3 000 000,00 (три мільйони) доларів США. В ціну товару включено вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (в т.ч. завантаження, вивантаження, обробка, та їх транспортування до порту), страхування, та інших витрат, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс 2010 передбачена Продавцем. Сторони звільняють одна одну від зобов'язань зі страхування вантажу за цим контрактом. (п.2.1);
- Умови поставки СІF- Одеса, Чорноморськ, Південний (Інкотермс 2010). Умови поставки можуть бути змінені за взаємною згодою сторін і вказані в рахунках-фактурах (п. 3.1, п.3.2);
- Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документа (СМR, ТІR.) (п.3.3);
- Продавець має право на свій розсуд поставляти товар особисто або доручати відвантаження третім особам. Покупець зобов'язаний прийняти поставку від будь-якого з вантажовідправників, запропонованих Продавцем (п. 3.4, п. 3.5);
- Товар, який придбано Покупцем згідно з даним Контрактом передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Контракту. Умови оплати Товару можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у комерційних рахунках та/або рахунках-фактурах на кожну окрему партію Товару відповідно (п. 4.1);
- Покупець також має право достроково оплатити товар повністю або частково, а Покупець зобов'язаний прийняти грошові кошти, що надійшли від Покупця, в якості належного виконання зобов'язань за цим Контрактом. При цьому, передплата, здійснена Покупцем, підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх поставок товару або на вимогу Покупця повертається Продавцем протягом 3-х календарних днів з моменту отримання вимоги Покупця. У разі здійснення Покупцем 100% передплати, продавець не пізніше ніж за 10 днів до відвантаження будь-якими наявними в його розпорядженні засобами зв'язку інформує про це Покупця шляхом виставлення Покупцеві Інвойсу в розмірі 100% від загальної суми товару, що поставляється. В цьому випадку Товар повинен бути поставлений Покупцю або здійснене повернення передплати не пізніше 90 днів від дати попередньої оплати (п. 4.2);
- Платіж здійснюється в доларах США шляхом грошового переказу з рахунку покупця на рахунок Продавця. Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок Продавця відповідно до діючих норм законодавства України (п. 4.3, п. 4.5).
Також, 02.09.2019 між позивачем (Покупець) та іноземною компанією ZHEJIANG RICHOICE MACHINERY IMP & EXP CO., LTD (CНINA) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №020919 (далі - Контракт).
За умовами Контракту (в т.ч. з урахуванням додаткової угоди від 10.10.2019):
- Продавець продає, Покупець купує товар у кількості, асортименті і за ціною, що визначаються в рахунках-фактурах, на кожну партію товару відповідно (п. 1.1);
- Умови поставки: CIF - Одеса (Інкотермс 2010). Умови поставки можуть бути змінені за взаємною згодою сторін та вказані в рахунках-фактурах. Вантажовідправником за цим Контрактом може виступати третя особа. На момент відвантаження товару Продавець надає відправнику на товар рахунок-проформу для оформлення процедури відправки (п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4, п. 2.5);
- Загальна сума Контракту становить 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США. Оплата товару за ним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця протягом 90 (дев'яносто) днів з дня поставки товару (п. 3.1, п. 3.2);
- Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок Продавця відповідно до чинних норм законодавства України. Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД (п. 3.3, п. 3.4);
- Вартість тари, маркування, упаковки, перевезення, переміщення (в тому числі навантаження, вивантаження), страхування, включені в ціну товару. Тара є безповоротною. Валютою платежу за цим Контрактом є долар США (п. 3.5, п. 3.7).
Отже, під час укладання вищезазначених контрактів позивач разом з його контрагентами-постачальниками передбачили можливість визначення умов поставки за згодою Сторін в рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну партію товару відповідно.
У відповідності до інвойсів, копії яких наявні в матеріалах справи, у листопаді-грудні 2020 року на умовах поставки СРТ-Київ, надійшли товари, назва якого, кількість, ціна та інші умови обумовлено сторонами в товаросупроводжуючих документах до вищезазначеного Контракту:
- на суму 36 186, 50 доларів США - відповідно до INVOICE №TR20/015S від 07.10.2020 та інших супроводжуючих документів, які позивач подав до митного органу разом з ЕМД №UA100070/2020/435238 від 12.11.2020;
- на суму 31 256, 75 доларів США - відповідно до INVOICE №TR20/016S від 18.10.2020 та інших супроводжуючих документів, які позивач подав до митного органу разом з ЕМД №UA100070/2020/436147 від 23.11.2020;
- на суму 47 953, 20 доларів США - відповідно до INVOICE №150-619 від 21.10.2020 та інших супроводжуючих документів, які позивач подав до митного органу разом з ЕМД №UA100070/2020/437418 від 07.12.2020.
Під час декларування вказаного товару, відповідно до вищенаведених ЕМД загальна вартість товару визначена декларантом (ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ") за основним методом, а саме: за ціною, що передбачена договором.
Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також надані відповідачу документи, що заявлені у митних деклараціях, а саме:
1) разом із ЕМД №UA100070/2020/435238 від 12.11.2020, подано: декларацію митної вартості за №3329, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №TR20/015S від 07.10.2020 (код документу 0271), рахунок-фактуру INVOICE №TR20/015S від 07.10.2020 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №MRFB20100586 від 07.10.2020 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №13628 від 11.11.2020 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №TR20/01 5S від 07.10.2020 (код документу 0862), висновок експерта (Дніпропетровська торгово-промислова палата (далі - Дніпропетровська ТПП) №ГО-2555 від 12.11.2020 (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 07.10.2020 (код Документу 3022), контракт №0402.20 від 04.02.2020 (код документу m4100), інші некласифіковані документи (код документу 9000), а саме: лист №1211/1 від 12.11.2020 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;
2) разом із ЕМД №UA100070/2020/436147 від 23.11.2020, подано: декларацію митної вартості за №3388, номер якої наведено у гр.7 ЕМД., пакувальний лист PACKING LIST №TR20/016S від 18.10.2020 (код документу 0271), рахунок-фактуру INVOICE. №TR20/016S від 18.10.2020 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №MRFB20101463 від 18.10.2020 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №13763 від 21.11.2020 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №TR20/016S від 18.10.2020 (код документу 0862), висновок експерта (Дніпропетровська ТПП) №ГО-2618 від 23.11.2020 (код документу 3016), комерційна пропозиція OFFER б/н від 18.10.2020 (код документу 3022), контракт №0402.20 від 04.02.2020 (код документу 4100), інші некласифіковані документи (код документу 9000), а саме: лист №2311/1 від 23.11.2020 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;
3) разом із ЕМД №UA100070/2020/437418 від 07.12.2020, подано: декларацію митної вартості за №3452, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №150-619 від 21.10.2020 (код документу 0271), рахунок-фактуру INVOICE №150-619 від 21.10.2020 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №ZIMUNGB9418826 від 21.10.2020 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №13874 від 02.12.2020 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №150-619 від 21.10.2020 (код документу 0862), висновок експерта (Дніпропетровська ТПП) №ГО-2705 від 04.12.2020 (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 21.10.2020 (код документу 3022), контракт №020919 від 02.09.2019 (код документу 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода від 10.10.2019 (код документу 4103), інші некласифіковані документи (код документу 9000), а саме: лист №0712/3 від 07.12.2020 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами у вигляді роздруківок зображення змісту екрану, що відображає перелік документів, поданих декларантом по системі електронного декларування MD-Declaration протягом законодавчо встановлених термінів, які позивачем долучено до позовної заяви.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти факту надання вказаних документів до митного оформлення не заперечує, а також долучив до відзиву документи подані позивачем до митного органу, відповідно до зазначеного переліку.
Дані, наведені у вищезазначених документах, не суперечать і висновкам експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати України №ГО-2555 від 12.11.2020, №ГО-2618 від 23.11.2020, №ГО-2705 від 04.12.2020, відповідно до яких дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки СРТ-Київ.
Згідно із приписами ч. 1 і ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати України", саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із використанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст.254 МКУ; якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст.254 МКУ; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вимогу відповідача декларантом надані повідомлення про відсутність можливості подання інших додаткових документів.
За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України Київською митницею Держмитслужби складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00538, №UА100070/2020/00563, №UА100070/2020/00582 та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до статті 64 Митного кодексу України №UА100070/2020/000296/2 від 12.11.2020, №UА100070/2020/000317/2 від 23.11.2020, №UА100070/2020/000333/2 від 07.12.2020.
Стосовно виявлених відповідачем розбіжностей у наданих позивачем документах митний орган зазначив, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення;
2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості;
3) висновок Дніпропетровської ТПП прийнято до уваги митницею, але він не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища, ніж вартість оцінюваного товару.
Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості товарів за вищими рівнями митної вартості.
В якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач обрав наступні митні декларації (далі - МД):
1) по рішенню №UА100070/2020/000296/2 від 12.11.2020: МД №UА100330/2020/480529 від 09.09.2020 (з розрахунку 2,76 дол. США за кг) по товару №1;
2) по рішенню №UА100070/2020/000317/2 від 23.11.2020: МД №UА100330/2020/480529 від 09.09.2020 (з розрахунку 2,76 дол. США за кг) по товару №1;
3) по рішенню №UА100070/2020/000333/2 від 07.12.2020:
- МД №UА500020/2020/235295 від 18.11.2020 (з розрахунку 4,07 дол. США за кг) по товару №1;
- МД №UА500020/2020/236120 від 25.11.2020 (з розрахунку 4,07 дол. США за кг) по товару №2;
- МД №UА110020/2020/9350 від 17.11.2020 (з розрахунку 4,07 дол. США за кг) по товару №3.
Вважаючи вищезазначені рішення про коригування митної вартості товарів із картками - відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" звернулося за захистом своїх прав та інтересів до суду з означеним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно із приписами ч. 1 і ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII від 16.04.1991 передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як передбачено ч. 1 ст. 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» за №2 від 13.03.2017.
З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
У відповідності до ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.ч. 2-8 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Відповідач посилається на те, що позивачем не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення.
Зауваження, що викладені відповідачем суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
Роль Інкотермс у ціноутворенні полягає саме в тому, що ця система встановлює варіанти розподілу фінансових обов'язків продавця та покупця щодо покриття різних видів витрат на постачання товарів, а відтак формує різні види міжнародних цін, які називають інвойсними (англ. Invoice - накладна, фактура). Інвойсні ціни вказують в рахунках -фактурах.
Пунктом 2.1 зовнішньоекономічного Контракту №0402.20 від 04.02.2020 визначено, що: «в ціну на товар включено вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (в тому числі завантаження, вивантаження, обробка, та їх транспортування до порту), страхування, та інших витрат, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс 2010 передбачена продавцем».
Також пунктом 3.5 зовнішньоекономічного Контракту №020919 від 02.09.2019 визначено: «Ціна на товар включає вартість тари, маркування, упаковки, перевезення, переміщення (в тому числі навантаження, вивантаження) та страхування».
Відповідно до Інкотермс-2010 СРТ ("Фрахт/перевезення оплачене до") означає, що Продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.
Таким чином, поставка товару на умовах СРТ зобов'язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.
З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.
Відтак, вищенаведене свідчить про те, що додаткові витрати на транспортування та страхування товару позивач не поніс.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 у справі №160/1329/19, від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 та від 23.01.2020 у справі №814/4204/15.
Таким чином, з огляду на викладене, висновки митного органу про те, що декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення суперечать самим принципам Інкотермс-2010, й не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім цього, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, у гр. 20 підлягають відображенню витрати на транспортування до місця доставки, у гр. 21 підлягають відображенню витрати навантаження, вивантаження та обробку товарів - тільки якщо всі ці витрати (транспортування, навантаження, вивантаження) відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ).
Відомості графи 20 кожної з поданих до митного органу декларацій митної вартості до ЕМД «витрати на транспортування до місця доставки по товару №№», як і відомості графи 21 «витрати на навантаження, вивантаження та обробку №№» містять числове позначення: 0,00 грн.
Отже, відсутність числових даних у графах 20 і 21 ДМВ позивача додатково свідчить про те, що відповідні витрати враховані Постачальником саме у ціні товару.
Також слід зазначити, що, виходячи з умов зовнішньоекономічного Контракту, Постачальник не вимагав у Покупця обов'язку відшкодування витрат по застосованим Сторонами умовам поставки (зокрема, витрат на транспортних, тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару.
Суд відзначає, що відповідачем також не враховано норми Митного кодексу України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватися за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів спростування умов постави СРТ, та інших доказів, які б свідчили про те, що позивач поніс додаткові витрати з транспортування товару до місця призначення.
Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки СРТ (в редакції Інкотермс-2010) не врегульовано питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п.2 контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту.
При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки.
Стосовно доводів відповідача про те, що комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу та не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, суд зазначає таке.
Комерційна пропозиція не входить до обов'язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, а є лише пропозицією щодо вартості товару. А конкретна його ціна визначається інвойсом.
Крім цього, положеннями пункту 4 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади цивільного законодавства випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних відносин, у тому числі і свобода форми комерційної пропозиції. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги комерційну пропозицію з мотивів її недопустимості, у зв'язку з наявністю чи відсутністю в ній певних відомостей.
Суд вважає, що комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами у справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною Договору, оскільки в ній зазначена ціна, на підставі якої Постачальником запропоновано позивачу придбати відповідний товар.
Щодо висновків митного органу про інформацію, на якій базуються експертні висновки Дніпропетровської ТПП, суд зазначає таке.
Надані декларантом висновки експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-2555 від 12.11.2020, №ГО-2618 від 23.11.2020, №ГО-2705 від 04.12.2020, складені з урахуванням інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах www.alibaba.com, що є міжнародною он-лайн платформою електронної комерції.
Зважаючи на зміст п.2.2 Умов користування даним ресурсом, для отримання доступу та користування Службами даної платформи вимагається реєстрація відповідної особи в якості учасника Сайтів ресурсу.
Повний текст Умов користування розміщений за електронною адресою: https://rule.alibaba.com/rule/detail/2041.htm?spm=a2700.details.footer.38.25913cd3UjiOQa.
Таким чином, у користувача ресурсу є можливість ідентифікувати зареєстровану компанію та сферу її діяльності, а також запропоновані нею цінові дані, розміщені на сайті.
Судом також встановлено, що надані висновки експерта містять висновки про ринкову вартість конкретних товарів за 1 штуку. Відповідні дослідження проводилися експертом в галузі визначення ринкової вартості товарів, при цьому позивачем були надані усі документи, що витребовувалися експертом з метою визначення ринкової вартості товарів. Вартість за одиницю кожного найменування товару, яку визначав експерт, повністю співпадає з його вартістю, зазначеною у кожному з інвойсів до відповідної партії товару, наданого до митного оформлення.
Згідно з приписами частини 1 статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" №5007-VI від 21.06.2012, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Статтею 6 Указу Президента України "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" за №475/94 від 25.08.1994 встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.
З аналізу наведених вище норм права слідує, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.
У кожному з висновків експерта Дніпропетровської ТПП проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалася відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, Міжнародний стандарт оцінки" (2003 р., 6 видання), та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету.
Суд зазначає, що висновки експерта ґрунтуються на об'єктивних даних, дослідження проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, а, відтак, митницею безпідставно поставлено під сумнів надані декларантом висновки фахівця в цій галузі.
Дослідження проведені методом співставлення саме дійсних цін на товар у їх понятті, визначеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, тому таке зауваження митниці, на думку суду, є необґрунтованим та безпідставним.
Верховним Судом з аналогічних правовідносин здійснено наступний правовий висновок, висловлений у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15: «Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб'єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала».
Таким чином, суд вважає, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок Дніпропетровської ТПП в межах цієї справи підтверджує задекларовану митну вартість імпортованих товарів.
З огляду на викладене, доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів не є підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.
Одночасно з цим, суд зауважує, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 (справа №21-127а15) та 02.06.2015 (справа №21-498а15) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» №2 від 13.03.2017, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).
Суд також звертає увагу на те, що у ч. 6 ст. 54 МК України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.
На підставі аналізу наведених норм, суд вважає за необхідне наголосити, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.
Крім того, суд встановив, що в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за МД.
Водночас, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.
Суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (ч. 3 ст. 318 МК України).
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Окрім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Також судом враховано те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржених рішень та здійснення коригування митної вартості.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних рішень.
Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ".
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.
При зверненні до суду із цим позовом ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 18736, 55 грн, що документально підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №104 від 30.03.2021 на суму 11 926, 55 грн. та №121 від 12.04.2021 на суму 6810, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" (вул. Сімферопольська, буд. 21, кім. 522-1, м.Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 42942657) до Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м.Київ, 03124; код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними та скасування рішень та карток-відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за №UА100070/2020/000296/2 від 12.11.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00538.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за №UА100070/2020/000317/2 від 23.11.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00563.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за №UА100070/2020/000333/2 від 07.12.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00582.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" (код ЄДРПОУ 42942657) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 18 736 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 55 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складений 13.07.2021.
Суддя О.В. Царікова