10 вересня 2020 року Справа № 160/9029/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 серпня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та скасувати рішення від 10.03.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 28.02.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 відповідно до заяви про призначення пенсії з 28.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено наступне. 28.02.2020 року позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Проте листом від 10.03.2020 р. за вих.№2419/03.05-В відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного віку для визначення права на пенсію відповідно до чинного законодавства.
Позивач категорично не погоджується з таким рішенням відповідача, та зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788 - XII зі змінами внесеними, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення ” від 02 березня 2015 року № 213 - VIII, а отже положення вказаної статті втратили чинність з 23.01.2020 року. В пункті 3 Рішення №1-р/2020 зазначено, що підлягають застосуванню, зокрема, положення ст.13 до внесення змін Законом № 213 - VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах зазначених у вказаній нормі, а саме: мають право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки- після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Позивач наголошує, що при вирішенні питання про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах повинні застосовуватися положення п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Наведені обставини на думку позивача свідчать про протиправність дій відповідача. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
01 вересня 2020 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги він не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. ОСОБА_1 28.02.2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Листом за вих. №2419/03.05-В від 10.03.2020 року позивачу було повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність права на даний вид пенсії.
Так, відповідач зауважив, що відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - з 01 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
В рішенні відповідач також зазанчив, що згідно наданих документів страховий стаж позивачаки складає 30 років 4 місяці 8 днів, у тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку становить 22 роки 11 місяців 14 днів.
Тобто, право на пенсію позивач набуде при досягненні віку 55 років. На дату звернення позивач досягла віку 50 років.
Відповідач також зазначив, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, що набрав чинності з 01.10.2017 року, внесено зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме: доповнено Закон Розділом XIV-I “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”, відповідно до якого, пенсія за віком на пільгових умовах та пенсія незалежно від віку врегульовані статтями 114,115.
Таким чином, на момент звернення позивача за призначенням пенсії, діяла ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка є єдиною нормою щодо призначення пенсії на пільгових умовах, є чинною та невизнана неконституційною, тобто діє на всю територію України та є обов'язковою для застосування.
Зважаючи на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло у порядку та у спосіб, визначеному чинним законодавством, не порушуючи при цьому права позивача, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.02.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви додала довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру № 19711 від 20.03.2007, паспорт НОМЕР_1 від 04.04.2007, трудову книжку НОМЕР_2 від 05.08.1987, диплом НОМЕР_3 від 18.07.1988, довідку СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення від 28.02.2020, свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 від 03.08.1988, свідоцтво про народження дитини НОМЕР_5 від 28.02.2007, свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 , довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років встановлені для окремих категорій працівників № 128 від 24.02.2020, заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) від 27.02.2020.
Листом від 10.03.2020 року за вих. №2419/03.05-В Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетроській області повідомило позивачу про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 через відсутність права на даний вид пенсії, оскільки на час звернення вік позивачки складає 50 років, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування зазначеної відповіді Пенсійним фондом зазначено наступне.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, що набрав чинності із 01.10.2017 року, внесено зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме: доповнено Закон Розділом XIV-I “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”, відповідно до якого, пенсія за віком на пільгових умовах та пенсія незалежно від віку врегульовані статтями 114,115. Починаючи з 01.10.2017 року, пенсія за віком пільгових умовах та пенсія на пільгових умовах незалежно від віку призначається виключно на підставі статтей 114-115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а отже ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 01 жовтня 2017 року втратила чинність.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - з 01 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнанано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788 - XII зі змінами внесеними, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення ” від 02 березня 2015 року № 213 - VIII, а отже дія зазначеного рішення не поширюється на положення ст.114 Закону № 1058.
Право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач отримає після досягнення віку 55 років.
Згідно наданих документів страховий стаж позивача склав 30 років 4 місяці 8 днів, у тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку становить 22 роки 11 місяців 14 днів.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Так, відповідно до пункту 2 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не
менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ, набрання чинності з 01.04.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок було збільшено до 55 років.
Згідно з п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (Закон №1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII (Закон №2148) який набрав чинності 11.10.2017 року, було доповнено текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, ст. 114, згідно з частиною 1 якої, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Так, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Таке правове регулювання існувало до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Таким чином, вимоги вказаних законів містять розбіжність відносно позивачки щодо вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
При вирішенні цього спору, суд враховує принцип адміністративного судочинства - верховенство права, відповідно до якого, згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема пункт «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для вказаних осіб підхід.
Тобто, у розглядуваній справі, до спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивачки, а саме пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Із матеріалів справи встановлено, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (28.02.2020), позивачці виповнилось 50 років (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Згідно матеріалів пенсійної справи позивачки, пенсійним органом було здійснено розрахунок загального (страхового) стажу та стажу роботи за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до якого станом на 01.04.2015 року позивачка мала пільговий стаж за Списком № 2, що перевищував 10 років.
Отже, позивачка, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (28.02.2020), досягла віку 50 років, мала страховий стаж 30 років 04 місяці 08 днів, в тому числі - стаж роботи за Списком №2 - 22 роки 11 місяцв 14 днів, тобто, мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , про яке повідомлено у листі від 10.03.2020 за № 2419/03.05-В, є протиправним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки до спірних відносин повинні застосовуватись норми саме п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991.
При цьому, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсї позивачці задоволенню не підлягають, оскільки саме рішенням, оформленим листом «Про відмову у призначенні пенсії» від 10.03.2020 за № 2419/03.05-В, порушені права та інтереси позивачки.
Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з 28.02.2020 року по Списку № 2, суд зазначає наступне.
Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Таким чином, оскільки позивачка звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії 28.02.2020 року, тобто протягом трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку - 50 років ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), пенсія їй повинна бути призначена з 02.01.2020 року.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058- IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
З метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивачки, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визначення дати, з якої повинна бути призначена пенсія ОСОБА_2 .
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з застосуванням положень статті 245 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 02 січня 2020 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень у спірних відносинах. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до положень ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 10.03.2020 року за вих. № 2419/03.05-В про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі заяви від 28 лютого 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з 02.01.2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 420,00 грн. (чотириста двадцять грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева