08 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6968/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення №4768-4576/3-02/8-0300/21 від 04.06.2021 про відмову зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2015 по 31.12.2020 у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», зобов'язання зарахувати до пільгового спеціального та страхового стажу період роботи з 01.07.2015 по 31.12.2020 у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», для здійснення перерахунку призначеної пенсії по інвалідності та здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням даного спеціального (пільгового) страхового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2021.
17.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування періодів роботи прохідником 5-го розряду, майстром гірничим з повним робочим днем з червня 2015 року по грудень 2020 року до страхового стажу, для здійснення права на загальнообов'язкове державне соціальне страхування/на пенсійне забезпечення. Також просив внести інформацію про зарахування до страхового стажу за вказаний період до Індивідуальних відомостей про застраховану особу, здійснити перерахунок призначеної пенсії по інвалідності, з врахуванням страхового стажу та заробітної плати за період з липня 2015 року по грудень 2020 року.
Листом від 04.06.2021 №4768-4576/3-02/8-0300/21 відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до пенсійного фонду України від ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки страхувальник (роботодавець) ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» щомісячно здійснювало відрахування страхових внесків із заробітної плати, а факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу за періоди роботи з 01.07.2015 по 31.12.2020.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що при призначенні пенсії страховий стаж позивача становив 40 років 06 місяці 02 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №1 - 12 років 02 місяців та 10 днів. До стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення не включено періоди роботи на ДП «Шахта №1 Нововолинська» з 01.07.2015 по 17.07.2019 та з 22.07.2015 по 16.12.2020 на ДП «ВП Шахта №9 Нововолинська».
Представник відповідача зазначив, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Вказав, що оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, на ДП «Шахта №1 Нововолинська» з 01.07.2015 по 17.07.2019 та з 22.07.2015 по 16.12.2020 на ДП «ВП Шахта №9 Нововолинська» за даними персоніфікованого обліку інформація про сплату внесків відсутня, тобто страхові внески не сплачені, а тому не має підстав для врахування заробітної сплати за ці роки для обчислення розміру пенсії та застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону України №1058 для призначення пенсії. Подані позивачем довідки видані ДП «Шахта №1 «Нововолинська» від 29.04.2021 за №224 та ДП ВП «Шахта №9 «Нововолинська» від 29.04.2021 за №203 не можуть бути належними доказами, в розумінні статей 72-76 КАС України, на підставі яких можна зробити висновок про сплату страхових внесків. Вважає, що такими доказами є Індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-5 (подані позивачем до позовної заяви), де у клітинці страховий стаж стоять нулі. Також належними доказами можуть бути відомості Державної Фіскальної Служби України про сплату страхових внесків, які позивачем не надані.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 17.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування періодів роботи прохідником 5-го розряду, майстром гірничим з повним робочим днем з червня 2015 року по грудень 2020 року до страхового стажу, для здійснення права на загальнообов'язкове державне соціальне страхування/на пенсійне забезпечення. Також просив внести інформацію про зарахування до страхового стажу за вказаний період до Індивідуальних відомостей про застраховану особу, здійснити перерахунок призначеної пенсії по інвалідності, з врахуванням страхового стажу та заробітної плати за період з липня 2015 року по грудень 2020 року (а.с.24).
Листом від 04.06.2021 №4768-4576/3-02/8-0300/21 відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до пенсійного фонду України від ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» за період з липня 2015 року по грудень 2020 року (а.с.30).
Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ у Волинській області протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Водночас, за приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя статті 24 Закону №1058-IV - застосовується з 01 жовтня 2017 року).
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 та довідки про нараховану заробітну плату та фактичну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 29.04.2021 №224 вбачається, що у період з 01.07.2015 по 31.12.2020 позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата роботодавцем ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» (а.с.15-17, 20). Проте, даний період роботи не був взятий відповідачем до загального обрахунку пенсії.
Відповідно до довідки від 29.04.2021 №204-10 адміністрацією ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» повідомлено, що станом на 29.04.2021 єдиний соціальний внесок (ЄСВ), який нарахований на заробітну плату ОСОБА_1 перерахований до Нововолинського відділення Володимир-Волинського ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області по грудень 2020 року включно (а.с.23).
Системний аналіз даних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з 01.07.2015 по 31.12.2020 у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» для перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області №4768-4576/3-02/8-0300/21 від 04.06.2021 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2015 по 31.12.2020 у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.07.2015 по 31.12.2020 у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», для здійснення перерахунку призначеної пенсії по інвалідності, здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням даного спеціального (пільгового) страхового стажу.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн. сплаченого за подання позову немайнового характеру квитанцією від 01.07.2021.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У цій справі судом позов ОСОБА_1 задоволено повністю, який в розумінні КАС України не є суб'єктом владних повноважень, а тому судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області, що виступав відповідачем у справі та порушив права позивача.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини третьої цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до частин третьої, четвертої цієї статті КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача надано суду договір про надання професійної правничої допомоги від 16.05.2021 №33/21, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору №33/21 від 16.05.2021 про надання професійної допомоги, копію квитанції від 05.07.2021, що підтверджує понесені ОСОБА_1 витрати (а.с.27-29, 31).
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини першої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини друга, третя статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги сплачено 3 500,00 грн.
Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд не вбачає в них співмірності наданих послуг, не вважає їх розмір обґрунтованим та розумним з наступних підстав.
Як вбачається із акту здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору №33/21 від 16.05.2021 про надання професійної допомоги від 01.07.2021, адвокат Якименко З.С. передала, а Клієнт прийняв наступні послуги, надані адвокатом за договором про надання правничої професійної допомоги №33/21 від 16.05.2021: підготовка заяви до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зарахування періодів роботи до страхового стажу - 500,00 грн.; підготовка позовної заяви про визнаня протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоду роботи на ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» - 2000,00 грн. (включає вивчення матеріалів справи - 0,5 год., перегляд судової практики та формування правової позиції - 0,5 год., підготовка тексту позовної заяви - 3 год.). Вартість 1 год. - 500,00 грн., 4 год. х 500,00 грн. = 2 000,00 грн., вартість наданих послуг становить 2 500,00 грн. При цьому, у позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн., що підтвердженні копією дубліката квитанції від 05.07.2021. Відтак витрати в цій частині не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлений представником позивача розмір судових витрат є не співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) в грошовому еквіваленті 3 500,00 грн., оскільки розмір таких витрат відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору №33/21 від 16.05.2021 про надання професійної допомоги від 01.07.2021 становить 2 500,00 грн.
Враховуючи викладене, надані представником позивача докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги та складність справи, суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №4768-4576/3-02/8-0300/21 від 04 червня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2020 року у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській зарахувати ОСОБА_1 до пільгового спеціального та страхового стажу період роботи з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2020 року у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» для здійснення перерахунку призначеної пенсії по інвалідності та здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням даного спеціального (пільгового) страхового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок та 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук