ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2021Справа № 910/9741/13 (910/20928/20)
Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання"
до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"
про стягнення 50 496,33 грн.
в межах справи №910/9741/3
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Залар"
до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"
(ідентифікаційний код 24964464)
про визнання банкрутом
В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/9741/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Залар" до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (ідентифікаційний код 24964464) про банкрутство.
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" про стягнення 50 496,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не здійснив свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів за спожиту електричну енергію за період січень, з квітня по вересень, грудень 2019 року та з лютого по березень 2020 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином у розмірі 41 542,63 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 6 544,35 грн., 3% річних у розмірі 896,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 512,45 грн., нараховані за період з 31.08.2019 по 01.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" про стягнення 50 496,33 грн. залишено без руху; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом: подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2021 разом з оригіналом платіжного доручення №730 від 03.02.2021 на суму 2 102,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 прийнято до свого провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" про стягнення 50 496,33 грн. до розгляду в межах справи №910/9741/13 про банкрутство Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Вказана ухвала суду від 28.04.2021 була надіслана на адресу Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 24, корп. 3, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення №0105480207072 була вручена відповідачу 01.06.2021.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/9741/13 (910/20928/20) встановлено Державному підприємству «Українська авіаційна транспортна компанія» строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» повинне було подати відзив на позов у строк до 16.06.2021 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - Позивач або Постачальник) та Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія» (далі - Відповідач або Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) шляхом фактичного споживання обсягів електричної енергії з 01.01.2019 за адресою: вул. Військбуд, м. Запоріжжя (за ЕІС - кодом 62Z6226421782320)/
Згідно з Розділом 2 Договору, який розміщений на сайті позивача за посиланням: http://zpep.com.ua - "Предмет Договору", Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
У відповідності з розділом 3 Договору, умови надання універсальних послуг Відповідачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору.
Згідно з розділом 5 Договору "Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії", Відповідач розраховується з Позивачем за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Позивача.
Відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою від 14.03.2018 №312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із змінами та доповненнями (надалі «ПРРЕЕ»), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4 Додатку 3 до Договору "Спосіб та термін оплати", розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100 % попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунку. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника. У разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки передбачені умовами даного розділу. Юридична особа, предметом діяльності якої є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг здійснює повну оплату вартості електричної енергії шляхом остаточного розрахунку Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок), зазначений у Договорі або розрахункових документах.
Відповідно до п. 5.10. Договору Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
За твердженням позивача відповідачем було спожито електричної енергії за період січень, з квітня по вересень, грудень 2019 року та з лютого по березень 2020 року, відповідно до яких обсяг використаної електричної енергії складає 15 055 кВт/год на загальну суму 41 542,63 грн.
Вказана обставина підтверджується повідомленням за № 007-066/10296 від 03.07.2020 року адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» про фактичний обсяг спожитої електричної енергії Споживачем період споживання за ЕІС-код точки комерційного обліку споживача.
З матеріалів справи вбачається, що рахунки №ВС від 31.01.2019, №11983/04-П від 30.04.219, №11986/05-П від 31.05.2019, №55_11983/6П від 30.06.2019, №55_11983/7П від 31.07.2019 були надіслані на адресу відповідача 19.08.2019, рахунок №55_11983/8П від 31.08.2019 надісланий 11.09.2019, рахунок №55_11983/9П від 30.09.2019 надісланий 09.10.2019, рахунок №55_11983/12П від 31.12.2019 надісланий 13.01.2019, вказані рахунки направлені на адресу за місцем знаходження об'єкту споживання відповідача, що підтверджується копіями фіскальних чеків та реєстрами поштового відправлення.
Так, в порушення умов Договору в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у Відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період січень, з квітня по вересень, грудень 2019 року та з лютого по березень 2020 року в розмірі 41 542,63 грн., який до теперішнього часу не сплачено.
На вимогу п. 6 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України для вжиття заходів досудового врегулювання спору, Відповідачу 09.12.2020 було направлено вимогу №2001-11353 від 08.12.2020 для сплати суми боргу за період січень, з квітня по вересень, грудень 2019 року та з лютого по березень 2020 року в розмірі 41 542,63 грн. та суми пені, 3% річних та інфляційних втрат. Проте, вимога була залишена Відповідачем без уваги.
Спір у справі виник, у зв'язку із невиконанням зобов'язання відповідачем в частині сплати грошових коштів за електричну енергію.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію за період за період січень, з квітня по вересень, грудень 2019 року та з лютого по березень 2020 року в розмірі 41 542,63 грн. належним чином не виконав, внаслідок чого обсяг використаної за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у відповідача склав 15 055 кВт/год на загальну суму 41 542,63 грн..
Відповідач доказів погашення заборгованості у заявленому позивачем розмірі не надав.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 41 542,63 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 6 544,35 грн., 3% річних у розмірі 896,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 512,45 грн., нараховані за період з 31.08.2019 по 01.09.2020.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 5.11 Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (на суму заборгованості за кожен день прострочення за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Так, позивачем у позові наведено розрахунок пені, яку він просить стягнути з відповідача.
Згідно вказаного розрахунку позивачем нараховано:
- 5 823,53 грн. пені за період з 31.08.2019 по 01.09.2020 (за прострочення оплати за спожиту електричну енергію за рахунками №11983/01 від 19.08.2019 на суму 5 097,80 грн.; №11983/04 від 19.08.2019 на суму 3 475,26 грн.: №11983/05 від 19.08.2019 на суму 9 969,38 грн.; №11983/06 від 19.08.2019 на суму 2 353,50 грн.;№11983/07 від 19.08.2019 на суму 5 072,29 грн.);
- 68,34 грн. пені за період з 21.09.2019 по 01.09.2020 (за прострочення оплати за спожиту електричну енергію за рахунком №11983/08 від 11.09.2019 на суму 333,20 грн.);
- 436,00 грн. пені за період з 22.10.2019 по 01.09.2020 (за прострочення оплати за спожиту електричну енергію за рахунком №11983/09 від 09.10.2019 на суму 2 462,21 грн.);
- 216,46 грн. пені за період з 24.01.2020 по 01.09.2020 (за прострочення оплати за спожиту електричну енергію за рахунком №11983/12 від 23.01.2020 на суму 2 129,16 грн.).
Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивач здійснює нарахування пені за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (зобов'язання з оплати постачання електричної енергії), що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тоді як умовами Договору сторони не встановили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
При цьому, умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення платежу не встановлює іншого періоду нарахування пені, а визначає механізм (спосіб) нарахування пені.
За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені, а також з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 4 322,09 грн., яка складається з:
- 3 770,01 грн. пені за період з 31.08.2019 по 28.08.2020 (за прострочення оплати за спожиту електричну енергію за рахунками №11983/01 від 19.08.2019 на суму 5 097,80 грн.; №11983/04 від 19.08.2019 на суму 3 475,26 грн.: №11983/05 від 19.08.2019 на суму 9 969,38 грн.; №11983/06 від 19.08.2019 на суму 2 353,50 грн.;№11983/07 від 19.08.2019 на суму 5 072,29 грн.);
- 46,24 грн. пені за період з 21.09.2019 по 21.03.2020 (за прострочення оплати за спожиту електричну енергію за рахунком №11983/08 від 11.09.2019 на суму 333,20 грн.);
- 316,60 грн. пені за період з 22.10.2019 по 21.04.2020 (за прострочення оплати за спожиту електричну енергію за рахунком №11983/09 від 09.10.2019 на суму 2 462,21 грн.);
- 189,24 грн. пені за період з 24.01.2020 по 24.07.2020 (за прострочення оплати за спожиту електричну енергію за рахунком №11983/12 від 23.01.2020 на суму 2 129,16 грн.).
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" в частині стягнення з Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 4 322,09 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" в частині стягнення з Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» інфляційних втрат у розмірі 1 512,45 грн. та 3% річних у розмірі 896,90 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" підлягають частковому задоволенню, а з Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» підлягає стягненню заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 41 542,63грн., пеня у розмірі 4 322,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 512,45 грн., 3% річних у розмірі 896,90 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 13, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; ідентифікаційний код 24964464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, ідентифікаційний код 42093239) заборгованість у розмірі 41 542 (сорок одна тисяча п'ятсот сорок дві) грн. 63 коп., пеню у розмірі 4 322 (чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 896 (вісімсот дев'яносто шість) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 4 019 (чотири тисячі дев'ятнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Суддя А.В. Яковенко