ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2021Справа № 910/11276/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «О З», м. Київ
про стягнення 37 988,45 грн,
Представники сторін:
від позивача: Денесюк О.С.;
від відповідача: Косенко Т.В.
Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» (далі - ЗДП «Радіоприлад»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «О З» (далі - ТзОВ «О З»/відповідач) про стягнення 37 988,45 грн штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором постачання товару №104/050819 від 05.08.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із невиконання відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкової накладної № 19 від 26.09.2019, позивач позбавлений права на отримання податкового кредиту, внаслідок чого відповідно до п. 8.12 договору постачання товару №104/050819 від 05.08.2019 позивач має право на стягнення штрафу у розмірі суми ПДВ.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.07.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.07.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.07.2021 клопотання Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін задовольнив, зокрема, постановив здійснювати розгляд справи №910/11276/21 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, відповідно призначив судове засідання на 30.08.2021.
30.07.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «О З» заперечило проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачем вчинені дії щодо реєстрації податкової накладної № 19 від 26.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, за твердженням відповідача, реєстрація податкової накладної або відмова у її реєстрації не залежить від волевиявлення відповідача, а тому відсутні підстави для стягнення штрафу. Водночас, відповідач повідомив, що ТзОВ «О З» вчиняються всі можливі дії для реєстрації податкової накладної № 19 від 26.09.2019.
17.08.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
30.08.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 06.09.2021.
01.09.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.
06.09.2021 у судове засідання з'явились представники сторін.
Представник ЗДП «Радіоприлад» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник ТзОВ «О З» у свою чергу проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву з урахуванням наданих додаткових пояснень.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.08.2019 між Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «О З» (далі - постачальник) укладено договір постачання товару № 104/050819.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що згідно результатів тендеру №4303720 від 29.07.2019, проведеному шляхом електронних закупівель на електронному торгівельному майданчику «Smart Tender», постачальник зобов'язався передати товар у власність покупця, на умовах цього договору перелік, кількість, комплектність і ціна якого вказана у специфікації (додаток №1), відомості постачання (додаток №2), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти й оплатити поставлений товар, на умовах, що передбачені даним договором.
Відповідно до п. 1.2. договору загальна сума договору складає - 455 861,38 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 75 976,90 грн.
Згідно п. 5.1. договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі в наступній формі: 80% авансовий платіж - протягом 5 банківських днів з моменту проходження технічної інспекції (кількісна перевірка, візуальна інспекція) товару представника покупця на території постачальника з підписанням акту технічної інспекції; 20% остаточний розрахунок - протягом 5 банківських днів з моменту проходження вхідного контролю (відповідність технічним умовам на товар) на території покупця з підписанням видаткової накладної та реєстрації постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно до умов статті 201 Податкового кодексу України.
Сторони в пункті 8.12. договору погодили, що у разі порушення постачальником п. 12.12. даного договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі суми ПДВ.
У відповідності до п. 12.12. договору оформлена постачальником податкова накладна повинна бути заповнена та зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 12.4.).
Крім того, між сторонами підписано специфікацію на поставку наступного товару: комплект комплектуючих вузлів до радіостанції ШИ1.101.024ТУ у кількості 6 шт., загальною вартістю 455 861,38 грн, строк постачання комплектів: 4 комплекти протягом 15 робочих днів з моменту підписання договору, 2 комплекти протягом 30 робочих днів з моменту підписання договору.
24.09.2019 відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок №136 на суму 227 930,69 грн у т.ч. ПДВ.
26.09.2021 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар у кількості 3 комплекти на суму 227 930,69 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 37 988,45 грн, що підтверджується видатковою накладною №112 та товарно-транспортною накладною №Р112.
26.09.2019 позивач платіжним дорученням № 882 згідно рахунку № 136 від 24.09.2019 здійснив оплату на користь відповідача у розмірі 182 344,55 грн.
15.10.2019 відповідачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровано за № 9240442936 податкову накладну № 19 від 26.09.2019 на суму 227 930,69 грн, що підтверджується копією квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, з цієї квитанції вбачається, що «відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної № 19 від 26.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Податкова накладна № 19 від 26.09.2019 відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку», у зв'язку з чим запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
У зв'язку із зупиненням реєстрації податкової накладної № 19 від 26.09.2019, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами №3ДК-192/1 від 18.12.2019, № 3ДК-219/1 від 18.03.2020, № 116-1045 від 14.09.2020, № 3ДК-16/03-1 від 16.03.2021, в яких просив повідомити, яким чином вирішується питання щодо реєстрації податкової накладної.
Листом № 3/06-04 від 04.04.2020 відповідач повідомив позивача, що ТзОВ «О З» вживаються заходи щодо реєстрації податкових накладних.
Листом №1/20-10 від 20.10.2020 відповідач повідомив позивача, що ТзОВ «О З» виконало обов'язок з реєстрації податкової накладної №19 від 26.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте її реєстрація зупинена.
Отже, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що станом на день розгляду цієї справи по суті, реєстрація податкової накладної №19 від 26.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ «О З» штрафу, передбаченого п. 8.12. договору постачання товару № 104/050819 від 05.08.2019.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 ГК України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання товару № 104/050819 від 05.08.2019, в якому сторони виклали певні умови.
Зокрема, в п. 8.12. договору сторони погодили, що у разі порушення постачальником п. 12.12. даного договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі суми ПДВ.
Так, у відповідності до п. 12.12. договору оформлена постачальником податкова накладна повинна бути заповнена та зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, що договір постачання товару № 104/050819 від 05.08.2019, а саме пункти 8.12. та 12.12. цього договору не визнані недійсними в судовому порядку, а тому є обов'язковими до виконання сторонами.
Так, частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що 26.09.2019 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар у кількості 3 комплекти на суму 227 930,69 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 37 988,45 грн, що підтверджується видатковою накладною № 112 та товарно-транспортною накладною № Р112.
Так, 15.10.2019 відповідачем здійснено реєстрацію податкової накладної №19 від 26.09.2019 на суму 227 930,69 грн.
Як встановлено судом вище, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної № 19 від 26.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Податкова накладна № 19 від 26.09.2019 відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку», у зв'язку з чим відповідачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
07.08.2019 Державною фіскальною службою України затверджено «Критерії ризиковості платника податку».
Зокрема, відповідно до пп. 1.6. п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку», комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);
- в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1 - 1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.
Разом з тим, всупереч твердженням відповідача, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання ТзОВ «О З» витребуваних податковим органом пояснень та/або документів, достатніх для реєстрації податкової накладної № 19 від 26.09.2019.
Більше того, у судовому засіданні представником ТзОВ «О З» надано пояснення, що в останнього відсутні докази на підтвердження виконання дій, зазначених податковим органом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, приймаючи до уваги, що сторонами в п. 12.12. договору постачання товару №104/050819 від 05.08.2019 погоджено умову щодо обов'язку реєстрації відповідачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України, та ураховуючи невиконання ТзОВ «О З» цього обов'язку, суд погоджується з доводами позивача, що це є порушенням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.
Судом вище також зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Так, сторони в пункті 8.12. договору погодили, що у разі порушення постачальником п. 12.12. даного договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі суми ПДВ.
З видаткової накладної № 112 від 26.09.2019 вбачається, що сума поставки складає 227 930,69 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 37 988,45 грн.
За вказаних обставин, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «О З» штрафу у розмірі 37 988,45 грн внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за договором постачання товару №104/050819 від 05.08.2019.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О З» (03150, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 100-А; ідентифікаційний код 41921112) на користь Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (69600, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 3; ідентифікаційний код 14313317) 37 988 (тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 45 коп. - штрафу за договором № 104/050819 від 05.08.2019 та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 09.09.2021.
Суддя В.В. Бондарчук