ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2021Справа № 910/10430/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лакс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація"
про стягнення 839 979,17 грн.
Представники сторін: не викликалися.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лакс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" про стягнення 839 979,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №ГА/2022 від 18.09.2020 року.
На виконання умов договору позивачем за період з 29.03.2021 по 25.05.2021 поставлено відповідачу товар на загальну суму 820 577,57 грн., який не оплачений останнім.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 820 577,57 грн. та пеню у розмірі 19 401,60 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 77595177 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.07.2021 року, а саме: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 143/2.
Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 05.07.2021 р. повернута до суду у зв'язку з: «за зазначеною адресою не розшукано».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/10430/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
18.09.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Лакс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" (покупець) укладено договір поставки №ГА/2022.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити лікарські препарати, вироби медичного призначення, предмети санітарії та гігієни, біологічно активні добавки.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Поставка товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості і за цінами, згідно з погодженими покупцем та постачальником заявок на поставку та відповідно до товарно-транспортних накладних (надалі - ТТН), які (ТТН) є невід'ємними додатками до даного договору. Заявки на поставку можуть подаватись письмово, електронними листами або усно по телефону. Поставка товару здійснюється в порядку централізовано-кільцевих перевезень (п.1.2 договору).
Згідно з п.8.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору сторони не виявлять бажання його розірвати, то він автоматично пролонгується на наступний календарний рік. Кількість пролонгацій не обмежена.
Відповідно до п.4.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість партії товару вказується у ТТН. Ціна вказана в ТТН є незмінною і не поширюється на наступні партії товару.
Загальна сума договору складається із сум, вказаних в ТТН, виданих на підставі даного договору (п.4.3 договору).
Як зазначено позивачем, в період з 29.03.2021 по 25.05.2021 відповідно до договору поставки товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лакс" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" товар. Проте, в порушення умов договору та чинного законодавства України до сьогоднішнього дня ТОВ "Київ-Фармація" не сплатило вартість отриманого товару на суму 810 577,57 грн.
Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем за період з 29.03.2021 року по 25.05.2021 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 820 577,57 грн., що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними.
Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строк вказаний в ТТН.
Суд зазначає, що в кожній ТТН міститься дата до якої її необхідно сплатити.
Таким чином, першим днем прострочення є відповідний наступний день дати зазначеної в ТТН.
Будь-яких доказів оплати товару чи його повернення позивачу матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 820 577,57 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 401,60 грн. нараховану за період з 05.04.2021 по 02.06.2021.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.1 договору у разі порушення взятих на себе зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно із п. 5.2 договору у разі прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день такого прострочення, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5% від простроченої суми за кожен день прострочки.
Суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені на суму боргу (820 577,57 грн.) починаючи з 05.04.2021 року, проте з наданих ТТН вбачається, що їх необхідно оплатити до: 24.04.2021, 25.04.2021, 26.04.2021, 27.04.2021, 28.04.2021, 01.05.2021, 02.05.2021, 03.05.2021, 04.05.2021, 08.05.2021, 09.05.2021, 10.05.2021, 11.05.2021, 12.05.2021, 15.05.2021, 16.05.2021, 17.05.2021, 18.05.2021, 19.05.2021, 22.05.2021, 24.05.2021, 25.05.2021, 26.05.2021, 31.05.2021, 02.06.2021, 06.06.2021, 07.06.2021, 08.06.2021, 09.06.2021, 10.06.2021, 12.06.2021, 13.06.2021, 15.06.2021, 16.06.2021, 19.06.2021, 20.06.2021.
Тобто, на початок нарахування відсутнє прострочення виконання зобов'язання з оплати по наданих ТТН.
А також, по частині ТТН зобов'язання з оплати виникли вже після 02.06.2021 (тобто після періоду нарахування позивачем пені).
Розрахунок пені:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
63 146,8725.04.2021 - 02.06.2021397,500.0411 012,08
26 466,5126.04.2021 - 02.06.2021387,500.041413,31
21 238,5827.04.2021 - 02.06.2021377,500.041322,94
34 382,8328.04.2021 - 02.06.2021367,500.041508,68
39 892,8029.04.2021 - 02.06.2021357,500.041573,80
62 024,4302.05.2021 - 02.06.2021327,500.041815,66
31 685,2803.05.2021 - 02.06.2021317,500.041403,66
35 948,2404.05.2021 - 02.06.2021307,500.041443,20
15 094,9305.05.2021 - 02.06.2021297,500.041179,90
47 958,4406.05.2021 - 02.06.2021287,500.041551,85
84 536,8709.05.2021 - 02.06.2021257,500.041868,53
32 600,8610.05.2021 - 02.06.2021247,500.041321,54
34 138,4111.05.2021 - 02.06.2021237,500.041322,68
10 087,4312.05.2021 - 02.06.2021227,500.04191,20
27 936,9913.05.2021 - 02.06.2021217,500.041241,10
31 145,2416.05.2021 - 02.06.2021187,500.041230,39
22 888,3317.05.2021 - 02.06.2021177,500.041159,90
14 110,8418.05.2021 - 02.06.2021167,500.04192,78
5 798,3019.05.2021 - 02.06.2021157,500.04135,74
16 507,6220.05.2021 - 02.06.2021147,500.04194,98
21 102,3223.05.2021 - 02.06.2021117,500.04195,39
6 664,2324.05.2021 - 02.06.2021107,500.04127,39
5 785,2825.05.2021 - 02.06.202197,500.04121,40
6 700,0326.05.2021 - 02.06.202187,500.04122,03
7 018,9827.05.2021 - 02.06.202177,500.04120,19
27 448,9901.06.2021 - 02.06.202127,500.04122,56
За перерахунком суду загальний розмір пені становить 7 892,88 грн. та підлягає задоволенню.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 11 508,72 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 143/2, ідентифікаційний код 39427692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лакс» (16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Московська, будинок 54; ідентифікаційний код: 14255011) основний борг в розмірі 820 577 (вісімсот двадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 57 коп., пеню в розмірі 7 892 (сім тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 88 коп. та судовий збір в розмірі 12 427 (дванадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 07 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий