ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2021 м. КиївСправа № 910/10268/21
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОРГ-ІНВЕСТ";
до: концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС";
про: стягнення 236.136,86 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 236.136,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору договору поставки від 30.04.2020 № 1/П-2020, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 236.136,86 грн., з яких: 84.323,90 грн. - пеня, 27.641,44 грн. - 3 % річних та 124.171,52 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10268/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням невірно здійсненого позивачем розрахунку сум, заявлених до стягнення. Також в поданому до суду відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про вірно здійснений розрахунок сум, заявлених до стягнення, а також безпідставність тверджень відповідача про неможливість сплати заборгованості.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки від 30.04.2020 № 1/П-2020 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується на умовах, передбачених Договором, постачати в асортименті продукти харчування відповідачу, а відповідач зобов'язується приймати і оплачувати товар (п. 1.1 Договору).
Пунктом 3.3 Договору визначено, що всі розрахунки за Договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.
Положеннями пункту 6.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару останній зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Так позивачем здійснено на користь відповідача поставку товару за Договором на загальну суму 1.382.508,13 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:
- від 15.09.2020 № 232 на суму 320.542,93 грн.;
- від 22.09.2020 № 243 на суму 305.419,19 грн.;
- від 29.09.2020 № 253 на суму 264.792,22 грн.;
- від 06.10.2020 № 260 на суму 254.621,05 грн.;
- від 13.10.2020 № 268 на суму 237.132,74 грн.
Вказана обставина також встановлена в рішенні господарського суду м. Києва від 15.04.2021 у справі № 910/18786/20, яке набрало законної сили.
Приймаючи до уваги порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача пені в сумі 84.323,90 грн. 3 % річних в сумі 27.641,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 124.171,52 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що останнім порушено строк виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду від 17.04.2018 у справі № 910/23971/16 про банкрутство відповідача затверджено мирову угоду на загальну суму близько 36 млн. грн., умови якої мають щомісячно бути виконані відповідачем відповідно до графіку платежів погашення заборгованості. При цьому, невиконання умов вказаної вище мирової угоди може призвести до поновлення провадження у справі про банкрутство відповідача.
Також відповідач зазначає про зменшення обсягів виробництва у зв'язку з корона вірусною хворобою та запровадження суворих карантинних обмежень, а також укладення з позивачем договорів про реструктуризацію заборгованості.
Враховуючи наведені вище обставини та в їх сукупності, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені.
Суд вважає справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір пені до 0 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 27.641,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 124.171,52 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 06.07.2020 № 709/м, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "КОМПАНІЯ "ДОВІРА".
Так, об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 містяться наступні висновки: "Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.".
Так позивачем, в підтвердження здійснення оплати наданих послуг за вказаним договором поданий до суду акт надання послуг на суму 10.722,73 грн., який підписаний сторонами вказаного договору та скріплений відбитками їх печаток.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" (Україна, 03151, місто Київ, ВУЛИЦЯ МОЛОДОГВАРДІЙСЬКА, будинок 28-А, ідентифікаційний код: 33689922) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" (Україна, 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Святого Миколая, будинок 29, ідентифікаційний код: 43591006) 3 % річних в сумі 27.641 (двадцять сім тисяч шістсот сорок одна) грн. 44 коп., інфляційні втрати в сумі 124.171 (сто двадцять чотири тисячі сто сімдесят одна) грн. 52 коп., витрати на правову допомогу в сумі 6.862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 55 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3.542 (три тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 05 коп.
3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац