ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
08.09.2021Справа № 908/1912/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви
за позовом: керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, буд. 22) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який не здійснює захист інтересів держави
до відповідача-1: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд.1)
до відповідача-2: Комунального підприємства "Розвиток курортної зони" (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд.1)
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Плюс" (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, буд.142)
до відповідача-4: Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26)
про визнання незаконним рішення ради, визнання недійсним інвестиційного договору, скасування реєстрацій декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, зобов'язання повернути земельну ділянку
Представники сторін: не викликались
05.07.2021 керівник Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 55/3-3294вих-21 від 25.06.2021 в інтересах держави до відповідачів: Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області, Комунального підприємства "Розвиток курортної зони", Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Плюс", Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якій просив:
1) визнати незаконним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 23.12.2014 № 34 "Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП "Розвиток курортної зони";
2) визнати недійсним інвестиційний договір від 20.10.2015 № 20/10, укладений між КП "Розвиток курортної зони" та ТОВ "Відпочинок-Плюс";
3) скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Запорізькій області 17.02.2017 за № ЗП 143170470054;
4) скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Запорізькій області 12.02.2018 за № ЗП 061180381826;
5) визнати незаконним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.04.2020 № 24 "Про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488";
6) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 2320355400:01:001:001:0488 від 20.07.2020, укладений між ТОВ "Відпочинок-Плюс" та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, припинивши паво оренди ТОВ "Відпочинок-Плюс" на вищевказану земельну ділянку;
7) зобов'язати ТОВ "Відпочинок-Плюс" знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю із вбудованою крамницею та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу площею 770.8 кв.м, будівля А-2, корпус для відпочинку Б-2, розташованого на земельній ділянці із кадастровим номером 2320355400:11:001:0488 за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 72Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1517531823203;
8) зобов'язати ТОВ "Відпочинок-Плюс" повернути територіальній громаді смт. Кирилівка Якимівського району в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку із кадастровим номером 2320355400:01:001:0488, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова,72Б.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Проскурякову К.В.
Ухвалою від 09.07.2021 позовну заяву залишено без руху.
27.07.2021 до суду надійшов лист Мелітопольської окружної прокуратури про усунення недоліків, встановлених ухвалою від 09.07.2021 до якого додано екземпляр уточненої позовної заяви, в якій зазначено вірне найменування відповідача-1: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, в усьому іншому позовна заява залишена без змін. Також прокурором додані докази надсилання уточненої позовної заяви учасникам справи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021 позовну заяву Заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області за № 55/3-3294вих-21 від 25.06.2021 разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову від 18.07.2021р. за № 55/3-4080вих21 передано за виключною територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані документи, суд дійшов висновку про повернення даної позовної заяви, з огляду на наступне.
За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб'єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
За змістом частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
У Законі України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно частини 3 наведеної норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
Із титульного аркушу позовної заяви вбачається, що прокурор визначаючи сторін у даній справі, позивачем визначено: керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який не здійснює захист інтересів держави.
Однак, суд вказує, що прокурором такого органу вказано не було.
Натомість, безпосередньо у позовній заяві прокурор вказує, що уповноваженим органом на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах є виключно Кирилівська селищна рада.
Втім, прокурор зазначав, що оскільки, саме незаконні дії означеного органу місцевого самоврядування стали причиною порушення прав територіальної громади, тому, Кирилівська селищна рада, на думку прокурора набуває статус відповідача у даній справі, та не може одночасно бути позивачем.
Суд критично оцінює такі твердження прокурора, оскільки, чинне законодавство наділяє прокурора можливістю представництва інтересів держави в суді лише у двох випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження або у разі відсутності такого органу.
Таким чином, беручи до уваги предмет позову (визнання незаконним рішення ради, визнання недійсним інвестиційного договору, скасування реєстрацій декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, зобов'язання повернути земельну ділянку), наявність органу на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, яким є Кирилівська селищна рада та враховуючи відсутність жодних обґрунтувань не здійснення або неналежного здійснення представництва інтересів держави означеним органом, то за таких обставин, суд дійшов до беззаперечного висновку про недоведення прокурором наявності обставин, з якими законодавець передбачає можливість подання такого позову саме прокурором.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене, беручи до уваги предмет позову, враховуючи, що прокурор подав позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який не здійснює захист інтересів держави, а сам орган держави прокурор не визначив, суд дійшов висновку, що позовна заява керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який не здійснює захист інтересів держави із доданими до неї документами та відповідно заявою про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки остання була подана разом із позовною заявою, підлягають поверненню заявнику.
Відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись п. 1 ч. 5 ст. 174 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який не здійснює захист інтересів держави та додані до неї документи, а також, заяву про вжиття заходів забезпечення позову - повернути без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду в загальному порядку, після усунення допущеного порушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 08.09.2021.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.О. Баранов