ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2021Справа № 910/8211/21
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літ. А, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 41564379)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 101,70 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 864,45 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач під час здійснення перевезення вантажу допустив перевищення терміну його доставки.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.05.2021 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
07.06.2021 до суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
30.06.2021 на електронну адресу суду позивачем подано заяву, в якій він зазначає, що 15.06.2021 відповідачем сплачено неустойку за перевищення терміну доставки вантажу у розмірі 762,75 грн.
16.07.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що в результаті розгляду претензії, відповідач листом № ЦМ-Ю-15/365 від 11.05.2021 повідомив позивача про визнання претензії на суму 762,75 грн по накладній СМГС № 23072409, де перевищено термін доставки на 1 добу. Також відповідач зазначає, що так як під час перевезення мало місце роз'єднання вагонів, які перевозились за однією накладною, і вантаж на станцію призначення прибував партіями, то відповідно до приписів §6 статті 24 УМВС термін доставки розраховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною. Датою прибуття вантажу вважається дата яка зазначена у графі 27 накладної УМВС, яка має назву «дата прибытия», тому, суму в розмірі 101,70 грн відхилено. Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що посилання позивача на те, що вагон №95407201 прибув на станцію 06.12.2020, а не 03.12.2020, як зазначено у графі 27 накладної, не відповідає дійсності та є помилковим, оскільки § 6 статті 24 УМВС встановлено, що у випадку роз'єднання вантажу на шляху прямування термін доставки розраховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною, в той час як Позивач безпідставно розраховує термін доставки за досильною відомістю. Також відповідач зазначає, що відповідно до відмітки у графі 30 залізничної накладної СМГС № 23072406 вагон № 95407201 було відчеплено від групи вагонів по причині його технічної несправності, про що станцією Молодечко БЧ Білоруської залізниці було складено акт загальної форми № 5761. Підтвердження того, що вагон № 95407201 був технічно несправним та потребував проведення ремонтних робіт, у зв'язку з ослабленням кріплення труб повітропроводу та гальмівного обладнання є інформація з баз даних інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій ( ИВЦ ЖА) (копія довідки додається). Вагон № 95407201 належить ТОВ «Грейнсвард», що підтверджується графою 7 досильної відомості № 23013984 та накладною № 23072409 та відповідно, технічний стан транспортного засобу має забезпечувати його власник. Таким чином, відповідач зазначає, що в даному випадку за накладною №23072409 вантаж прибув на станцію призначення 03.12.2020.
26.07.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив, в якому він зазначає, що параграфом 6 ст. 24 УМВС передбачено, що у випадку розділу вантажу в дорозі строк доставки вираховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною. Як зазначає позивач, розрахунок строку доставки вантажу позивачем здійснено по накладній, при цьому розрахунок перевищення терміну доставки з урахуванням фактичного моменту доставки правомірно зроблено саме на підставі досильної відомості.
30.07.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про долучення письмових доказів у справі.
02.08.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про долучення письмових доказів у справі.
05.08.2021 на електронну адресу суду позивачем подані додаткові письмові пояснення.
09.08.2021 через відділ діловодства суду надійшли аналогічні додаткові письмові пояснення позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито провадження у справі № 910/8211/21 в частині позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в розмірі 762,75 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 25.08.2021 року до 07.09.2021 року включно у відпустці, суд здійснює процесуальну дію, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 08.09.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (далі - замовник, позивач) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 в електронній формі шляхом приєднання відповідача, що підтверджується повідомленням відповідача №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020. Редакція умов договору надання послуг, опублікована відповідачем на веб-сайті http://uz-cargo.com/ 28.10.2020, вводиться в дію 28.11.2020.
Відповідно до п. 1.1. договору, предметом цього договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послу (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.4. договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/збирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 2.1.1. договору, замовник зобов'язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності.
Відповідно до п. 2.3.1. - 2.3.2. договору, перевізник зобов'язаний розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (далі - замовлення на перевезення вантажів). Приймати до перевезення вантажні у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та збірнику тарифів.
Відповідно до п. 3.1. договору, розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів.
Відповідно до п. 12.1. договору, договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті та діє до його припинення. У випадку, якщо після припинення Договору замовник продовжує замовляти та отримувати послуги за договором, договір вважається автоматично продовженим до припинення договору у встановленому ним порядку, окрім випадку припинення договору перевізником з всіма замовниками одночасно.
Відповідачем по перевізній накладній №23072409 здійснено перевезення вантажу, станція відправлення Сморгонь, Білорусь, станція призначення - Здолбунів Львівської західної залізниці, одержувач Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД".
Позивач зазначає, що вантаж доставлений відповідачем з порушенням терміну доставки, визначених в статті 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС).
Позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, на підставі УМВС та Статуту залізниць України, нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 864,45 грн.
21.12.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. №2112-ПР-292, в якій вимагав сплатити штраф за несвоєчасну доставку вантажу.
Відповідач направив на адресу позивача лист від 11.05.2021 вх. №ЦМЮ-15/365 У-2/21, в якому претензію на суму 762,75 грн визнав, а в іншій частині претензію залишив без задоволення.
Однак, станом на дату звернення до суду з позовом кошти у розмірі 864,45 грн сплачені не були.
Оскільки на момент звернення з позовом до суду відповідач претензії не задовольнив, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 864,45 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України, ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно з приписами ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
У відповідності до ст. 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
За умовами п. 1.3. договору, перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовнику вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною, зокрема відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС).
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2020 року відповідачем здійснено перевезення вантажу - вагони залізничні порожні у кількості 5 шт. за накладною №23072409 зі станції Сморгонь (Республіка Білорусь) на станцію Здолбунів Львівської залізниці, одержувач - Товариство з обмежено відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (позивач).
Правове регулювання діяльності у сфері міжнародних залізничних перевезень здійснюється на підставі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору та накладної №23072409 мало місце міжнародне перевезення вантажу, а тому до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі, застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС).
Згідно з параграфом 3 статті 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Відповідно до параграфів 2, 3 ст. 24 УМВС строк доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: - для контейнерів - 1 доба на кожні початі 150 км; - для решти відправок - 1 доба на кожні початі 200 км. Для вантажів, що потребують обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і тих, що слідують у спеціальних потягах з окремим локомотивом, строки доставки встановлюються перевізником. Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні, строк доставки на водній ділянці шляху встановлює перевізник, що здійснює перевезення на даній ділянці шляху. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправкою вантажу. Строк доставки вантажу збільшується на 2 доби: - на кожне перевантаження вантажу в вагони другої ширини колії; - на кожну перестановку вагону, вантажу на своїх осях на візки з іншою шириною колії; - при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
При цьому, за змістом параграфів 5, 7 статті 24 УМВС, перебіг строку доставки вантажу починається з 00.00 годин дня, що слідує за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому не повна доба рахується за повну добу. Строк доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомляє отримувача про прибуття вантажу і можливості передання вантажу у розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє у місці видачі вантажу.
Згідно залізничної накладної № 23072409, відповідно до якої ТОВ "Белагротермінал" зі станції Сморгонь (Республіка Білорусь) відправило ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" (позивач) на станцію Здолбунів Львівської залізниці вантажні вагони №95407250, №95407268, №95407334, № 95407342; дата прибуття вантажних вагонів 03.02.2020. Вагон №95407201 було доставлено 06.12.2020 за досильною накладною №23013984.
Станцію відправлення у накладній визначено Сморгонь 163301, станцію призначення Здолбунів 350002, відстань згідно п. 38 накладної складає 433 км., та відстань по Україні згідно п. 43 складає 152 км, загальна відстань складає 585 км.
Відповідно п. 5 УМВС, датою початку обчислення строку поставки вантажу за накладною № 23072409 є 29.11.2020.
Відповідно до п. 6 ст. 24 УМВС, у випадку розділу вантажу в дорозі строк доставки вираховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною.
Враховуючи параграфи 2, 3 ст. 24 Угоди про міжнародне вантажне сполучення, товар мав бути поставлений протягом 4 доби (433 км (відстань перевезення по території Білорусь) + 152 км (відстань перевезення по території України) = 585 км (загальна відстань доставки вантажу); 585 км / 200 км/добу = 2,925, тобто 4 доби; 3 доби + 1 доба (вагонні операції) = 4 доби на доставку вантажу).
Отже, враховуючи параграфи 2, 3, 6 статті 24 УМВС вантаж за накладною №23072409 мав бути доставлений до 03.122020. Порушення строків доставки по накладній №23072409 становить 1 доба.
З огляду на приписи Угоди про міжнародне вантажне сполучення, а також подані позивачем докази, оскільки товар було поставлено на станцію отримання з простроченням 1 доби, а отже відповідач прострочив свої зобов'язання з поставки вантажу.
Відповідно до параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу визначається з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення строків доставки, і величини (тривалості) перевищення строку доставки і розраховується як співвідношення перевищення строку доставки (в добах) до загального строку доставки, а саме: 6% провізної плати за перевищення строку доставки не більше 1/10 загального строку доставки; 18% провізної плати при перевищенні строку доставки більше 1/10, але не більше 3/10 загального строку доставки; 30% провізної плати при перевищенні строку доставки більше 3/10 загального строку доставки.
Враховуючи приписи п. 6 ст. 24 УМВС, за перерахунком суду розмір неустойки становить 762,75 грн, а тому доводи позивача про наявність підстав щодо стягнення з відповідача неустойки в частині 762,75 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими.
Як підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3770369 від 15.06.2021 відповідач під час розгляду справи здійснив часткову оплату за порушення терміну доставки вантажу за відправкою за накладною №23072409 у сумі 762,75 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито провадження у справі № 910/8211/21 в частині позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в розмірі 762,75 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, оскільки судом встановлено про не вірний розрахунок позивача неустойки за перевищення строку доставки вантажу, з огляду на положення п. 6 ст. 24 УМВС, за якими у випадку розділу вантажу в дорозі строк доставки вираховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 101,70 грн.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог, наведених ним обґрунтувань та наданих відповідачем доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про стягнення 3% річних у сумі 1 196,38 грн та інфляційних втрат у сумі 7 302,19 грн.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд в частині позовних вимог Товариства з обмежено відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 101,70 грн відмовляє.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення 101,70 грн покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" відмовити повністю.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літ. А, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 41564379)
Відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.09.2021
Суддя І.О. Андреїшина