ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2021Справа № 910/8100/21
За позовом1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Веранж» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд-Груп» 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Еволюшн» 4. Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» 5. Дочірнього підприємства «Фірма «Укртатнафтасервіс» 6. Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 7. Товариства з обмеженою відповідальністю «Болонья Компані» 8. Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ-Н» 9. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСІС» 10. Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙМ-С» 11. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компас Х» 12. Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмас» 13. Товариства з обмеженою відповідальністю «Атойл» 14. Товариства з обмеженою відповідальністю «Амрам» 15. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАНТІС» 16. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фаро» 17. Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТА ПЕТРОЛІУМ» 18. Товариства з обмеженою відповідальністю «Коуч Прайм» 19. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім-Компані» 20. Товариства з обмеженою відповідальністю «Велеонор» 21. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ НАФТА» 22. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хромія» 23. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк-Сіті» 24. Товариства з обмеженою відповідальністю «Китчер-Солюшн» 25. Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія літ» 26. Товариства з обмеженою відповідальністю «Варна груп» 27. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос бук» 28. Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр бізнес брук» 29. Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙАС» 30. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Голд»
доАнтимонопольного комітету України
провизнання недійсними пунктів рішення
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веранж» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсними п. 1, 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України №178-р від 30.03.2021 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Веранж».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 об'єднано в одне провадження справи №910/8100/21, №910/8087/21, №910/8512/21, №910/8309/21, №910/8287/21, №910/8513/21, №910/9133/21, №910/9134/21, №910/8085/21, №910/8093/21, №910/8083/21, №910/8099/21, №910/8147/21, №910/8169/21, №910/8049/21, №910/8279/21, №910/8052/21, №910/8161/21, №910/8048/21 та №910/8058/21, присвоєно об'єднаній справі №910/8100/21, підготовче засідання в об'єднаній справі №910/8100/21 призначено на 26.07.2021.
26.07.2021 представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про колегіальний розгляд справи.
26.07.2021 представником ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» подано до суду клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Також представником ПАТ «Укрнафта» подано до канцелярії суду клопотання про призначення у справі судової комплексної експертизи.
Протокольною ухвалою суду від 26.07.2021 підготовче засідання відкладено на 09.08.2021.
06.08.2021 представником ПАТ «Укрнафта» подано до канцелярії суду уточнене клопотання про витребування доказів до раніше поданого (26.07.2021), в якому заявник просив суд зобов'язати відповідача надати відповідні докази та пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 об'єднано в одне провадження справи №910/8100/21 та №910/8086/21, №910/8057/21, №910/8153/21, №910/8095/21, №910/8053/21, №910/8143/21, №910/10449/21, №910/8094/21, №910/8082/21, №910/10539/21, №910/10466/21; передано їх на розгляд судді Босого В.П.; присвоєно об'єднаній справі №910/8100/21; підготовче засідання відкладено на 06.09.2021.
Представник позивача 4 в судове засідання з'явився, підтримав раніше подане клопотання про призначення у справі судової експертизи.
Представники позивача 6 в судовому засіданні підтримали раніше подані клопотання про призначення у справі судової експертизи та витребування доказів, а також заявили клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
Представники інших позивачів, присутні в судовому засіданні, проти задоволення вказаних клопотань не заперечували.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав раніше подане клопотання про колегіальний розгляд справи, заявив усне клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, проти задоволення клопотань про витребування доказів та призначення у справі судових експертиз заперечував.
Розглянувши в судовому засіданні подані клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Відповідно частини п'ятої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом.
Згідно з частинними восьмою та дев'ятою статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рішення, якщо такі частини не містять інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій проводилися в закритому судовому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюється в закритому судовому засіданні.
Дослідивши наведені у клопотаннях доводи, Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання сторін про розгляд справи у закритому засіданні, про що постановив протокольну ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.
Частиною 10 цієї статті встановлено, що якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.
Дослідивши клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовив у його задоволенні з підстав необґрунтованості, про що постановив протокольну ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-3 статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Судом враховано, що згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши в судовому засіданні уточнене клопотання представника відповідача 6 про витребування у відповідача доказів, а також враховуючи пояснення представника відповідача про надання до суду разом з відзивом на позовну всіх доказів, що містилися в матеріалах справи №143-26.13/153-16, суд відмовив у задоволенні такого клопотання, про що постановив протокольну ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
Щодо клопотань представників позивачів 4 та 6 про призначення у справі судових експертиз суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивачів про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №178-р від 31.03.2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано дії, в тому числі, позивачів у даній справі щодо створення та підтримання системи договірних відносин, які забезпечують реалізацію світлих нафтопродуктів, переважно виробництва ПАТ «УКРТАТНАФТА», у всіх регіонах України за картковою системою «АВІАС», які призвели до дотримання спільного підходу в ціноутворенні та спільних умов реалізації товару, порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на світлі нафтопродукти.
З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.
Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).
Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.
Водночас положення статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 910/701/17.
Обґрунтовуючи подане клопотання позивач 4 зазначає, що необхідною обставиною, яка має бути встановлена у даній справі, є питання дослідження середньозважених цін на нафтопродукти з урахуванням цін у мережах конкурентів операторів АЗС. Позивач 4 посилається на необхідність здійснення порівняння цін продажу нафтопродуктів з урахуванням показників Platts та імпорту аналогічних товарів у 2015-2017 роках та встановлення економічного взаємозв'язку щодо впливу встановлення мінімальних цін реалізації нафтопродуктів на формування рівня роздрібних цін на нафтопродукти при продажі кінцевому споживачу.
Позивач 6 у поданому клопотанні про призначення експертизи вказує на відсутність в оскаржуваному рішенні результатів стану цінової конкуренції на ринках нафтопродуктів в Україні та висновків про вплив на цей стан дій відповідачів у справі №143-26.13/153-16, а також вказує на необхідність аналізу економічних показників діяльності учасників відповідних ринків, що були використані в якості доказів при прийнятті такого рішення.
Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
В поясненнях щодо поданих клопотань позивачі зазначали, що вони не могли самостійно подати висновок експерта в матеріали судової справи, оскільки позивачі не володіють інформацією, необхідною для проведення експертизи, так як у них відсутній доступ до матеріалів справи про захист економічної конкуренції. Водночас, на вирішення експертів позивачі просять поставити питання, які потребують дослідження справи АМКУ. Питання щодо яких позивачі просять призначити судову експертизу потребують надання експерту матеріалів справи про захист економічної конкуренції, а позивачі за своїм статусом об'єктивно були позбавлені можливості самостійного їх отримання.
Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов'язані з правильним вирішенням питання про права і обов'язки сторін.
Враховуючи викладені обставини, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне призначити у справі економічну та комплексну судові експертизи з метою підтвердження або спростування доводів та аргументів відповідача, що викладені в оскаржуваному рішенні.
Згідно ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.
Пунктом 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доручення проведення обох судових експертиз Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».
За змістом ч. 2 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.
Враховуючи, що питання про призначення судової експертизи було розглянуто судом за клопотаннями позивачів, приймаючи до уваги предмет дослідження, витрати, пов'язані з попередньою оплатою судових експертиз, покладаються на: Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» в частині оплати вартості економічної експертизи; на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в частині оплати вартості комплексної експертизи
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Призначити у справі №910/8100/21 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-А).
2. На вирішення експерта поставити такі питання:
- чи є методологічно коректним порівняння цін ПАТ «Укртатнафта» та імпортних цін, що кореспондують різним умовам поставки в контексті визначення обґрунтованості ціноутворення ПАТ «Укртатнафта»?
- чи підтверджується перевищення цін продажу бензину марки А-92, А-95 та дизельного пального виробництва ПАТ «Укртатнафта» над цінами продажу згідно з котируваннями Platts та імпорту аналогічних товарів у 2015-2017 роках? Якщо такі перевищення хоча б частково мали місце - із якими факторами це пов'язано?
- якою є кореляція цін продажу бензину марки А-92, А-95 та дизельного пального виробництва ПАТ «Укртатнафта» із відповідними цінами на пальне у всіх мережах АЗС на території України, середньозваженими по обсягам продажів кожної мережі АЗС, і на що вказує така кореляція?
- якою є кореляція цін продажу бензину марки А-92, А-95 та дизельного пального виробництва ПАТ «Укртатнафта» та відповідних цін у мережах Parallel, Shell, WOG, OKKO, SOCAR і з чим це пов'язано?
- чи підтверджуються показники кореляції, які вказані у рішенні Антимонопольного комітету України №178-р від 30.03.2021 щодо середньозважених цін на АЗС у мережі «АВІАС» тим, що обумовленість зміни ціни була необхідна у зв'язку із зміною іншими учасниками ринку своїх цін на бензин марки А-92, А-95 та дизельне пальне?
- чи підтверджують показники кореляції, які вказані у рішенні Антимонопольного комітету України №178-р від 30.03.2021, одночасність зміни операторами АЗС мережі «АВІАС» та іншими учасниками ринку фактичних цін бензину марки А-92, А-95 та дизельного пального виробництва ПАТ «Укртатнафта»?
- чи є участь у картковому проекті з умовами, аналогічними проекту «АВІАС», економічно взаємовигідною для виробника, операторів АЗС та споживачів на конкурентному ринку?
- чи є обґрунтованим застосування Антимонопольним комітетом України коефіцієнта кореляції (лінійної залежності) при визначення схожості в діях суб'єктів господарювання (відповідачів у справі №143-26.13/153-16) при встановленні ними цін на нафтопродукти (бензини А-92, А-95, дизельне паливо) у періоди 2015-2016 роки та протягом січня-серпня 2017 року, та чи коректним був розрахунок такого коефіцієнта?
- чи є обґрунтованим визначення меж ринку Антимонопольним комітетом України у рішенні №178-р від 30.03.2021 в розділі 4 «Опис ринків та конкурентних відносин»?
3. Призначити у справі №910/8100/21 судову комплексну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-А).
4. На вирішення експертів поставити наступні запитання:
- чи містять матеріали справи №143-26.13/153-16 документи та статистичну інформацію, на підставі яких можливо визначити частку реалізації світлих нафтопродуктів через мережу «АВІАС» у 2016 році, протягом січня-серпня 2017 року?
- чи містять матеріали справи №143-26.13/153-16 документальне підтвердження висновку Антимонопольного комітету України, що частка реалізації світлих нафтопродуктів через мережу «АВІАС» у 2016 році становила 43%від загального обсягу реалізації світлих нафтопродуктів і газу в Україні, а протягом січня-серпня 2017 року - 41%?
- чи містять матеріали справи №143-26.13/153-16 інформацію та документи, на підставі яких можна дослідити обсяги реалізації світлих нафтопродуктів кожним із відповідачів у справі №143-26.13/153-16 окремо за видами реалізації (роздрібний продаж та оптовий продаж) за період 2016 рік, січень-серпень 2017 року? Якщо так, та якими були такі обсяги реалізації світлих нафтопродуктів у розрізі кожного відповідача у справі №143-26.13/153-16 окремо за кожним видом реалізації (окремо оптовий продаж та окремо роздрібна реалізації)?
- чи нормативно обґрунтовано те, що при обрахунку частки реалізації світлих нафтопродуктів через мережу «АВІАС» у 2016 році, протягом січня-серпня 2017 року Антимонопольним комітетом України у складі показників загального обсягу реалізації світлих нафтопродуктів в Україні не було враховано дані Державної служби статистики щодо оптового продажу світлих нафтопродуктів через АЗС в Україні?
- чи підтверджується документально те, що Антимонопольним комітетом України під час обрахунку обсягу реалізації світлих нафтопродуктів через мережу «АВІАС» за 2016 рік, січень-серпень 2017 року враховані двічі (як у складі даних, наданих ТОВ «ТД «АВІАС», ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС», ТОВ «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН», так і в складі даних, наданих ПАТ «Укрнафта») об'єми нафтопродуктів, реалізованих ТОВ «ТД «АВІАС», ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС», ТОВ «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН» за довірчими документами та відпущені з АЗС ПАТ «Укрнафта»?
- чи підтверджується документально розбіжність у показниках кількості АЗС, що відображені у відкритих даних Державної служби статистики України, та даних Державної податкової служби України за 2016 рік, січень-серпень 2017 року?
3. Відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» попередити експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України.
4. Ухвалу та матеріали справи №910/8100/21 надіслати Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
5. Зобов'язати сторони на вимогу експерта негайно надати всі документи та матеріали, які необхідні для проведення експертизи. Докази надання до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса матеріалів для експертного дослідження у встановленому порядку направити до господарського суду міста Києва.
6. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» попередньо оплатити вартість економічної експертизи, а Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» - вартість комплексної експертизи, докази чого надати в судове засідання після поновлення провадження у справі.
7. Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
8. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.
Повна ухвала складена 08.09.2021.
Суддя В.П. Босий