номер провадження справи 28/43/21
06.09.2021 Справа № 908/734/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши матеріали скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на дії Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АНТЕСКО» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, корпус 1, офіс 309)
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306)
про стягнення грошових коштів
орган виконання - Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, буд. 5; 71503, Запорізька область, місто Енергодар, пр. Будівельників, буд. 7).
Представники сторін:
від позивача (стягувач): не з'явився;
від відповідача (боржник, заявник): ОСОБА_1 , витяг з ЄДР, паспорт серії НОМЕР_1 від 06.12.2001, самопредставництво;
від ВДВС (органу виконання): не з'явився;
26.08.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на дії Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) по справі №908/734/21.
В скарзі заявник просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову від 18.08.2021 головного державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про арешт майна боржника у виконавчому проваджені №66086323 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/734/21 від 29.06.2021;
- визнати незаконною та скасувати постанову від 18.08.2021 головного державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про розшук майна боржника у виконавчому проваджені №66086323 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/734/21 від 29.06.2021.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.08.2021 скаргу передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою суду від 27.08.2021 скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 06.09.2021. Суд не визнав явку представників сторін та державного виконавця в судове засідання обов'язковою.
03.09.2021 на електрону адресу суду від органу виконання (ВДВС) надійшли заперечення на скаргу №19554 від 02.09.2021, відповідно до яких головний державний виконавець проти доводів, що викладені у скарзі заявником, заперечив, вважає доводи безпідставними, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані постанови були винесені у відповідності до положень ст. ст. 36, 56 ЗУ «Про виконавче провадження». Також суду надані докази виконання боржником наказу суду по справі №908/734/21 в повному обсязі. До заперечень додані постанова про припинення розшуку майна боржника від 27.08.2021 та постанови від 30.08.2021 про зняття арешту з коштів та майна боржника.
Судом перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні 06.09.2021 представника боржника (заявника). З'ясовано про обізнаність уповноваженого представника про права та обов'язки учасників судового процесу. Відводів складу суду не заявлено.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
Представники позивача та органу виконання в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали скарги, встановивши всі наявні обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені скарги, виходячи із наступного:
Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Положеннями ст. 341 ГПК України унормовано, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межам ( ч. 1 ст. 326 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Чинне законодавство України передбачає широке коло можливостей впливу на хід виконавчого провадження, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Безумовно, гарантією дотримання та забезпечення прав та свобод сторін виконавчого провадження насамперед є право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у межах виконавчого провадження. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців визначено як Законом України "Про виконавче провадження", так і відповідними положеннями процесуальних кодексів, які повинні застосовуватися у сукупності заходів оскарження.
Законодавством прямо передбачено право учасників виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби. Загальний порядок такого оскарження передбачений статтею 74 Закону. У відповідності до частин 1 вищезазначеної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Законодавець покладає на державного виконавця коло обов'язків та надає йому права, які мають бути застосовані державним виконавцем для повного виконання, в даному випадку, рішення господарського суду, тобто державний виконавець повинен вжити всі можливі та необхідні заходи, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання виконавчого документу.
Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника, тобто, виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документу і порушувати цей порядок або ставити виконання рішення суду в залежність від певних обставин незаконно.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 18 Закону встановлені обов'язки виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як свідчать матеріали справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 у справі №908/734/21 з відповідача на користь ТОВ «Антеско» стягнуто 1507956,00 грн. заборгованості, 26644,05 грн. 3% річних, 23019,00 грн. судового збору (всього 1557619,05 грн.).
На виконання рішення суду, у відповідності до ст. 327 ГПК України 29.06.2021 видано відповідний наказ.
14.07.2021 року головним державним виконавцем відділу, у відповідності до ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27, 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України під 02.04.2012 №512/5 винесені постанови про відкриття виконавчого провадження за вих. № 15670, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, за вих. № 15671, про стягнення виконавчого збору, за вих. № 15672. Зазначені постанови направлені сторонам виконавчого провадження згідно списку рекомендованих листів.
На підставі заяви боржника 22.07.2021 головним державним виконавцем, з урахуванням положень ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про зупинення виконавчого провадження за вих. № 16112 та направлено сторонам виконавчого провадження згідно списку рекомендованих листів.
18.08.2021 головним державним виконавцем на підставі п. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, за них. № 18219 та направлено сторонам виконавчого провадження згідно списку рекомендованих листів.
Цього ж дня головним державним виконавцем з урахуванням приписів ст. ст. 36, 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесені постанови про арешт коштів боржника, про розшук майна та про арешт майна боржника, які були надіслані сторонам виконавчого провадження згідно списку рекомендованих листів.
Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Аналіз наведених норм права свідчить, що законодавець надав державному виконавцю право з метою неупередженого, своєчасного та повного вчинення виконавчих дії для подальшого примусового виконання виконавчого документа та задоволення вимог кредитора накладати арешт на майно (грошові кошти, рухоме та нерухоме майно) боржника.
Виходячи з наданих суду документів слідує, що державний виконавець в межах норм чинного законодавства правомірно вчинив дії щодо розшуку майна боржника та наклав арешт на майно боржника.
Отже дії державного виконавця в цій частині відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження» та є законними.
Крім того, як свідчать матеріали справи 26.08.2021 року на адресу відділу надійшла заява боржника про закінчення виконавчого провадження № 66086232, у зв'язку з тим, що рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 № 908/734/21 виконане ВП «Атоменергомаш» ДП НАЕК «Енергоатом» в повному обсязі в добровільному порядку. До заяви додано відповідні підтверджуючи платіжні доручення.
27.08.2021 року державним виконавцем отримана заява боржника про закінчення виконавчого провадження № 66086232, у зв'язку з тим, що постанови від 14.07.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору виконанні боржником в повному обсязі вдобровільному порядку, про що надано відповідні докази.
26.08.2021 року на депозитний рахунок відділу надійшла грошові кошті у сумі 186,99 грн. (як витрати виконавчого провадження згідно постанови про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.07.2021 року) та грошові кошти у сумі 155761,90 грн. (як виконавчий збір згідно постанови про стягнення виконавчого збору від 14.07.2021).
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу 27.08.2021 винесено постанову про припинення розшуку майна боржника, за вих. № 19220 та направлено сторонам виконавчого провадження згідно списку рекомендованих листів.
30.08.2021 на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу винесені постанови про зняття арешту з коштів за вих. № 19405 та про зняття арешту з майна, за них. № 19409, які направлені сторонам виконавчого провадження згідно списку рекомендованих листів.
З зазначеного слідує, що на момент розгляду скарги оскаржувані боржником постанови втратили чинність, тому питання про їх скасування судом не вирішується.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Скаржник жодним чином не довів та документально не підтвердив протиправність дій державного виконавця під час здійснення примусового виконання рішення суду. Суду не надані належні та допустимі докази невідповідності приписам діючого законодавча оскаржуваних постанов, що містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на дії Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) по справі №908/734/21 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволені скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на дії Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання незаконною та скасування постанови від 18.08.2021 головного державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про арешт майна боржника у виконавчому проваджені №66086323 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/734/21 від 29.06.2021; визнання незаконною та скасування постанови від 18.08.2021 головного державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про розшук майна боржника у виконавчому проваджені №66086323 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/734/21 від 29.06.2021 відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.09.2021.
Порядок набрання ухвалою законної сили визначений статтею 235 ГПК України.
Порядок оскарження ухвали суду першої інстанції визначений статтями 254, 255, 256 ГПК України.
Суддя О.В.Федорова