Рішення від 01.09.2021 по справі 905/2432/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

РІШЕННЯ

іменем України

01.09.2021 Справа № 905/2432/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є., розглянувши матеріали господарської справи за позовом В.о. Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Костянтинівського державного хімічного заводу в особі ліквідатора Нестеренка Олега Анатолійовича до відповідача Костянтинівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про: 1) визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради “Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу” №6/87-1671 від 20.09.2018; 2) зобов'язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн. без додаткових умов,-

За участю представників сторін:

від прокурора - Ткаченко К.Л. (за посвідченням);

від позивача - не з'явився;

від третьої особи на стороні позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи на стороні відповідача - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

В.о. Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся з позовною заявою до Костянтинівської міської ради про:

- визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу № 6/87-1671 від 20.09.2018;

- зобов'язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн без додаткових умов.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі №905/2432/19, у задоволенні позову відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просив суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 905/2432/19 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 905/2432/19 скасувано. Справу № 905/2432/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Обґрунтовуючи прийняте рішення Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, зокрема дослідити (1) зміст спірних правовідносин і природа спору, який у них виник, (2) статус, на якому спірні об'єкти належать (якщо належать) Костянтинівському державному хімічному заводу / підстави їх перебування на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу, (3) перебування / неперебування у приватній власності будинків, стосовно яких прокурором також заявлено вимоги про передачу до комунальної власності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у Господарському суді Донецької області справу передано на розгляд судді Зекунова Е.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.06.2021 прийнято до провадження справу №905/2432/19 за позовом В.о. Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Костянтинівської міської ради про: 1) визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради “Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу” №6/87-1671 від 20.09.2018; 2) зобов'язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн. без додаткових умов. Справу №905/2432/19 призначено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.07.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.07.2021 відкладено підготовче засідання на 02.08.2021 року.

08.07.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли пояснення по справі.

12.07.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від Костянтинівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

23.07.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від В.о. Керівника Костянтинівської окружної прокуратури надійшли пояснення по справі та відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.08.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/2432/19 та призначено розгляд справи по суті на 01.09.2021 року.

20.08.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника Костянтинівської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.08.2021 у задоволенні заяви Костянтинівської міської ради про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

01.09.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника Костянтинівської міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив №163 від 31.08.2021.

В судове засідання 01.09.2021 з'явився прокурор. Представники позивача, відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши заперечення на відповідь на відзив №163 від 31.08.2021 Костянтинівської міської ради, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.

Проте, вказаний електронний документ (заперечення на відповідь на відзив №163 від 31.08.2021) не має електронного цифрового підпису особи, яка її підписала, як то вимагає чинне законодавство.

Отже, приймаючи до уваги, що електронний документ (заперечення на відповідь на відзив №163 від 31.08.2021) не відповідає вимогам вказаних норм закону, таке звернення не підлягає оцінки судом в порядку Господарського процесуального законодавства України та залишається без розгляду.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернулася з позовною заявою до Костянтинівської міської ради про:

Позиція учасників справи

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор зазначив, що постановою Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/20/16 визнано Костянтинівський державний хімічний завод банкрутом, введена ліквідаційна процедура та призначений ліквідатором арбітражний керуючий Нестеренко О.А. При цьому, на балансі та обслуговуванні Костянтинівського державного хімічного заводу перебуває житловий фонд у складі 31 житлового будинку та однієї адміністративної будівлі, загальна залишкова вартість об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу складає 17 358 733,23 тис. грн та в ході підготовки до приватизації вказаний житловий фонд не включений до переліку ліквідаційної маси банкрута та його вартість вилучена з вартості єдиного майнового комплексу Костянтинівського державного хімічного заводу.

Як зазначає прокурор, ліквідатор Костянтинівського державного хімічного заводу звертався до Костянтинівської міської ради з проханням про вирішення питання прийняття міською радою житлового фонду банкрута у комунальну власність. При цьому, повноваження Костянтинівської міської ради з прийняття до комунальної власності м. Костянтинівни об'єктів житлового фонду від державного підприємства - банкрута є чітко встановленими, а не дискреційними.

За доводами прокурора, рішення Костянтинівської міської ради "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу" № 6/87-1671 від 20.09.2018 суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню незаконним, оскільки Костянтинівською міською радою не виконуються положення Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнавання його банкрутом", якими передбачено обов'язкове передання об'єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста.

Костянтинівською міською радою протиправно відмовлено у прийняті до комунальної власності житлового фонду банкрута - Костянтинівського державного хімічного заводу відповідно до вимог чинного законодавства у визначені строки, оскільки підставою для неприйняття житлового фонду до комунальної власності стало саме не вирішене питання щодо передачі зовнішніх мереж електро-, водо постачання та водовідведення, призначених для обслуговування житлового фонду.

Наведене у свою чергу унеможливлює належне збереження державного майна, а відтак, і реалізацію законних прав мешканців спірних житлових будинків на відповідні умови проживання.

Костянтинівська міська рада проти позову заперечувала обґрунтовуючи тим, що передача житлового фонду в комунальну власність передбачає здійснення конкретної процедури та надання відповідних документів, без наявності яких оформити акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність з дотриманням встановлених законом вимог щодо його форми неможливо.

Для реєстрації за територіальною громадою міста Костянтинівни права власності на 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу, державному реєстратору необхідно надавати технічні паспорти на ці об'єкти. У свою чергу, Костянтинівським державним хімічним заводом не виконано вимог Положення № 891, зокрема, не надано документа, що підтверджує право вчиняти дії щодо передачі державного майна, рішення уповноваженого органу про передачу нерухомого майна, правовстановлюючої документації на кожен з об'єктів, засвідчених належним чином копій технічних паспортів з відміткою про проведення поточної інвентаризації, актів вводу в експлуатацію будинків, інвентарних справ, схем розмежування балансової належності всіх комунальних мереж, землевпорядної документації, що унеможливлює прийняття житлового фонду в комунальну власність міста.

Відповідач вважає, що необхідність надання вищевказаних документів до органу місцевого самоврядування для передачі житлового фонду з державної власності у комунальну передбачена діючими нормативно-правовими актами, а тому жодним чином не є додатковою умовою. Наявність відповідної технічної документації не є додатковою умовою, а її відсутність позбавляє орган місцевого самоврядування можливості вирішити питання про прийняття житлового фонду у комунальну власність.

Костянтинівська міська рада зазначає, що не є вирішеним питання передачі частини житлового фонду хімічного заводу, а саме - згідно вимог Кодексу України з процедур банкрутства, не можуть бути прийнятими до комунальної власності територіальної громади одноповерховий будинок №83 по вул. Лівобережна (колишня Радянська), так як згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок та земельна ділянка за цією адресою належать особі на праві приватної власності.

Крім того, згідно актів обстежень технічного стану житлових будинків по вул. Черняховського, 10 , вул. Б. Хмельницького, 14 м. Костянтинівки. Від 17.09.2018 та 18.09.2018 - одноповерховий будинок №10 по вул. Черняховського практично зруйнований та не підлягає відновленню.

З огляду на викладене Відповідач стверджує про відсутність підстав вважати протиправною бездіяльність Костянтинівської міської ради щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки об'єктів житлового фонду і про законність рішення Костянтинівської міської ради № 6/87-1671 від 20.09.2018.

Відповідач також вважає помилковими посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12, з огляду на неподібність правовідносин, оскільки у справі № 5023/182/12 відмова міської ради у прийнятті до комунальної власності гуртожитків пов'язана з їх малоцінністю, а не з порушенням ліквідатором вимог Положення № 891 щодо надання відповідної документації.

В поясненнях Фонд держаного майна зазначає, що погоджується з доводами які викладені в позовній заяві керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні встановлено, що Постановою господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/20/16 визнано банкрутом Костянтинівський державний хімічний завод, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого - Нестеренка О. А.

На балансі та обслуговуванні банкрута - Костянтинівського державного хімічного заводу перебуває житловий фонд у складі 31 житлового будинку та однієї адміністративної будівлі.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-2731 від 12.02.2019, суб'єктом управління житлово-комунального відділення (до якого включений 31 житловий будинок), який здійснює управління майном, є Фонд державного майна України, зокрема:

-Житловий будинок № 46 по вул. Шмідта (інв. №200037) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 203 822,07грн.;

-Житловий будинок № 262 по вул. Незалежності (інв. № 200004) 1952 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 76790,33 грн.;

-Житловий будинок № 83 по вул. Лівобережній (інв. №000045) 1925 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 84996,98 грн.;

-Житловий будинок №10 по вул. Черняховського (інв. № 000071) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 32076,48 грн.;

-Житловий будинок №2 273 по вул. Пушкінській (інв. №2 200014) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 147638,75 грн.;

-Житловий будинок № 275 по вул. Пушкінській (інв. № 200015) 1949 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 99435,48 грн.;

-Житловий будинок № 318 по вул. Торецькій (інв. № 200018) 1954 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 267 996,55 грн.;

-Житловий будинок № 466 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200023) 1955 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 98904,8 грн.;

-Житловий будинок № 443 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200025) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 458347,54 грн.;

-Житловий будинок № 260 по вул. Незалежності (інв. №200003) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 130638,81грн.;

-Житловий будинок № 254 по вул. Незалежності (інв. №200001) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1055180,8 грн.;

-Житловий будинок № 252 по вул. Незалежності (інв. №200002) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 2498926,74грн.;

-Житловий будинок № 338 по вул. Пушкінській (інв. №200005) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 92721,58 грн.;

-Житловий будинок № 340 по вул. Пушкінській (інв. № 200006) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 572153,31 грн.;

-Житловий будинок № 342 по вул. Пушкінській (інв. №200007) 1957 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1236118,65 грн.;

-Житловий будинок №295 по вул. Пушкінській (інв. №200008) 1954 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 501937,95грн.;

-Житловий будинок № 441 по вул. Трудовій (інв. № 200009) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1912086,78 грн.;

-Житловий будинок № 297 по вул. Пушкінській (інв. № 200010) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 954103,12 грн.;

-Житловий будинок №38 по вул. Пушкінській (інв. №200011) 1958 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 990537,18грн.;

-Житловий будинок № 381 по вул. Островського (інв. № 200012) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 777855,08 грн.;

-Житловий будинок № 11 по вул. Гоголя (інв. №200013) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 332781,98 грн.;

-Житловий будинок № 320 по вул. Торецькій (інв. №200019) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 272662,4 грн.;

-Житловий будинок № 439 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200022) 1955 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 405479,54грн.;

-Житловий будинок № 441 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200024) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 531456,76 грн.;

-Житловий будинок № 468 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200026) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 439509,05 грн.; .

-Житловий будинок № 19 по вул. Невського (інв. № 200032) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 307317,45 грн.;

-Житловий будинок № 19 по вул. Абрамова (інв. №200033) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 688466,54 грн.;

-Житловий будинок № 21 по вул. Абрамова (інв. № 200034 ) 1951 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 714192,04 грн.;

-Житловий будинок № 30 по вул. Невського (інв. № 200035) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 411209,19 грн.;

-Житловий будинок №44 по вул. Шмідта (інв. № 200038) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 840285,45грн.;

-Житловий будинок №14 по вул. Б. Хмельницького (інв. № 223103,85 ) 1930 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 223103,85 грн.

За змістом витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-2731 від 12.02.2019 балансоутримувачем вищевказаного майна є Костянтинівський державний хімічний завод (код ЄДРПОУ 05766362).

Відповідно до інформації ліквідатора Нестеренка О. А. (відповідь на вимогу прокурора № 01-16/214 від 21.07.2021), загальна залишкова вартість названих об'єктів житлового фонду складає 17 358 733,23 тис. грн.

У ході підготовки до приватизації, вказаний житловий фонд не був включений до переліку ліквідаційної маси банкрута, його вартість вилучена з вартості єдиного майнового комплексу Костянтинівського державного хімічного заводу.

20.09.2018 Костянтинівською міською радою прийняте рішення № 6/87-1671 "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу".

Назване рішення прийняте на підставі статті 25, частин першої-третьої статті 59, частини п'ятої статті 60 Закону України №280/97-ВР від 21.05.1997 (зі змінами) "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 (зі змінами), Закону України №147/98-ВР від 03.03.1998 (зі змінами) "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", з урахуванням того факту, що Костянтинівським державним хімічним заводом не вирішено питання щодо передачі зовнішніх мереж електро-, водопостачання та водовідведення, призначених для обслуговування житлового фонду, та за наслідками розгляду актів обстеження технічного стану житлових будинків № 10 по вул. Черняховського та № 14 по вул. Хмельницького м. Костянтинівки.

Згідно доводів відповідача, для реєстрації за територіальною громадою міста Костянтинівни права власності на 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу, державному реєстратору необхідно надавати технічні паспорти на ці об'єкти.

У свою чергу, Костянтинівським державним хімічним заводом не виконано вимог Положення № 891, зокрема, не надано документа, що підтверджує право вчиняти дії щодо передачі державного майна, рішення уповноваженого органу про передачу нерухомого майна, правовстановлюючої документації на кожен з об'єктів, засвідчених належним чином копій технічних паспортів з відміткою про проведення поточної інвентаризації, актів вводу в експлуатацію будинків, інвентарних справ, схем розмежування балансової належності всіх комунальних мереж, землевпорядної документації, що унеможливлює прийняття житлового фонду в комунальну власність міста.

Вказаний перелік документів ґрунтується на нормах чинного законодавства України та на необхідності проведення реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста.

При цьому відповідач стверджує, що необхідність надання вищевказаних документів до органу місцевого самоврядування для передачі житлового фонду з державної власності у комунальну передбачена діючими нормативно-правовими актами, а тому жодним чином не є додатковою умовою. Наявність відповідної технічної документації не є додатковою умовою, а її відсутність позбавляє орган місцевого самоврядування можливості вирішити питання про прийняття житлового фонду у комунальну власність.

Відповідач відхилив посилання позивача на ту обставину, що технічна документація на об'єкти нерухомого майна є у наявності, про що зазначено у листі ліквідатора Нестеренка Олега Анатолійовича № 42 від 27.08.2018. Оскільки саме лише посилання у листі на факт наявності такої документації не свідчить про її надання Костянтинівській міській раді.

Судом встановлено, що Костянтинівська міська рада листами № 102/30вх30-4121/30 від 13.01.2017, № 587/26 від 26.07.2017 та № 2414/28вх28-3276/1 від 24.09.2018, протоколом засідання по розгляду питання щодо передачі до міської комунальної власності об'єктів, які знаходяться на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу, у зв'язку з його ліквідацією від 16.01.2017 зазначала ліквідатору підприємства - Нестеренко О. А. про необхідність комісійного обстеження об'єктів передачі, підготовку відповідних документів та передачу зовнішніх мереж електро-, водопостачання та водовідведення.

Костянтинівська міська рада листом № 902/23 від 29.11.2017 повідомила Фонд державного майна України про ухилення ліквідатора Костянтинівського державного хімічного заводу Нестеренка О.А. від вирішення питань прийому-передачі житлового фонду та зовнішніх мереж, призначених для обслуговування цього фонду, та просила вжити заходів щодо належної експлуатації та обслуговування цих об'єктів, що перебувають у державній власності.

З огляду на викладене, відповідач стверджує про відсутність підстав вважати протиправною бездіяльність Костянтинівської міської ради щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки об'єктів житлового фонду.

Позиція господарського суду.

У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України в чинній редакції передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом даного позову є визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради «Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу» та зобов'язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого органом місцевого самоврядування рішення щодо майна. Яке перебуває на балансі підприємства-банкрута..

Як вже було зазначено судом, постановою Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/20/16, Костянтинівський державний хімічний завод було визнано банкрутом, та введено ліквідаційну процедуру.

При цьому, на балансі та обслуговуванні Костянтинівського державного хімічного заводу перебуває житловий фонд, який в ході приватизації не був включений статутного фонду та перебуває на балансі підприємства-банкрута. Вказане майно також не увійшло до переліку ліквідаційної маси банкрута, а його вартість вилучена з вартості єдиного майнового комплексу Костянтинівського державного хімічного заводу.

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (Постанова Верховного Суду від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13).

Так, частиною першою статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно з частиною дев'ятою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Відповідно до частини тринадцятої статті 41 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі ліквідації підприємства - банкрута, зобов'язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об'єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об'єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий (ліквідатор) передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законодавством.

Частиною третьою статті 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

В своїх доводах та поясненнях Прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12 за заявою Управління Пенсійного фонду України у Холодногірському районі м. Харків, Фізичної особи-підприємця до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-166" про визнання банкрутом, під час вирішення якої, розглядалася заява ліквідатор боржника про визнання протиправною бездіяльність Харківської міської ради щодо неприйняття з приватної власності до комунальної власності територіальної громади м. Харкова гуртожитків ТОВ "СМП-166" та зобов'язання Харківську міську раду забезпечити прийняття з приватної власності у комунальну власність територіальної громади м. Харкова гуртожитків ТОВ "СМП-166" .

В той же час, Відповідач вважає помилковими посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12, з огляду на неподібність правовідносин, оскільки у справі № 5023/182/12 відмова міської ради у прийнятті до комунальної власності гуртожитків пов'язана з їх малоцінністю, а не з порушенням ліквідатором вимог Положення № 891 щодо надання відповідної документації

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12 дійшов висновку про те, що бездіяльність міської ради щодо прийняття об'єктів житлового фонду підприємства боржника до комунальної власності є протиправною, оскільки нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено обов'язкове передання об'єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, при цьому, таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, господарський суд вважає, що подібність правовідносин у наведених справах № 5023/182/12, № 925/1874/13 та у справі яка розглядається (№905/2432/19), напряму випливає із предмету і підстав позову, а також встановлених фактичних обставин справи, доказової бази і матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, у зв'язку з чим при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у справі №905/2432/19, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12 та від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13.

Обгрунтовуючи правомірність своєї відмови у прийняття об'єктів житлового фонду підприємства боржника - державного хімічного заводу до комунальної власності Костянтинівська міська рада зазначила про те, що:

передача житлового фонду в комунальну власність передбачає здійснення конкретної процедури та надання відповідних документів, без наявності яких оформити акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність з дотриманням встановлених законом вимог щодо його форми неможливо;

для реєстрації за територіальною громадою міста Костянтинівни права власності на 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу, державному реєстратору необхідно надавати технічні паспорти на ці об'єкти. У свою чергу, Костянтинівським державним хімічним заводом не виконано вимог Положення № 891, зокрема, не надано документа, що підтверджує право вчиняти дії щодо передачі державного майна, рішення уповноваженого органу про передачу нерухомого майна, правовстановлюючої документації на кожен з об'єктів, засвідчених належним чином копій технічних паспортів з відміткою про проведення поточної інвентаризації, актів вводу в експлуатацію будинків, інвентарних справ, схем розмежування балансової належності всіх комунальних мереж, землевпорядної документації, що унеможливлює прийняття житлового фонду в комунальну власність міста;

необхідність надання вищевказаних документів до органу місцевого самоврядування для передачі житлового фонду з державної власності у комунальну передбачена діючими нормативно-правовими актами, а тому жодним чином не є додатковою умовою. Наявність відповідної технічної документації не є додатковою умовою, а її відсутність позбавляє орган місцевого самоврядування можливості вирішити питання про прийняття житлового фонду у комунальну власність.

Проте, з огляду на вищевикладене, та враховуючи приписи 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та статті 236 ГПК України, господарський суд вважає, що вищевказані доводи відповідача протирічать правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12 та положенням законодавства, оскільки Костянтинівською міською радою не враховано, що передання об'єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста відбувається в обов'язковому та безумовному порядку.

Щодо доводів Відповідача про неможливість прийняття до комунальної власності об'єктів житлового фонду за адресами: вул. Лівобережна, буд.83, Черняховського, 10, Б. Хмельницького,14, суд зазначає про наступне.

Костянтинівською місцевою прокуратурою у позовній заяві сформульована вимога визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради «Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу» від 20.09.2018 № 6/87-1671. У оспорюваному рішенні Костянтинівської міської ради відмовлено у прийнятті до комунальної власності усього житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу без будь - яких виокремлень щодо окремих будинків, які, як на думку відповідача, не можуть бути прийняті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки.

Стосовно одноповерхового будинку №83 по вул. Лівобережній м. Костянтинівки, то відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки (кадастровий номер 1412600000:00:020:1078, 1412600000:00:020:1138) перебувають у приватній власності. Питання законності або незаконності їх переведення у приватну власність не є предметом розгляду вказаної справи.

Це стосується також питання незадовільного технічного стану житлових будинків по вул. Черняховського, 10 , вул. Б. Хмельницького,14 м. Костянтинівки.

Суд звертає увагу, що повноваження Костянтинівської міської ради з прийняття до комунальної власності м. Костянтинівки об'єктів житлового фонду від державного підприємства - банкрута є чітко встановленими, а не дискреційними. Законодавство України в цьому випадку не наділяє Костянтинівську міську раду певною свободою розсуду, а імперативно вимагає прийняти рішення про згоду на передачу з державної власності у комунальну власність м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу.

Щодо незаконності рішення Костянтинівської міської ради “Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу” №6/87-1671 від 20.09.2018.

У відповідності до п. 51 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності, належить до виключної компетенції міської ради.

Відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В силу вимог ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Таким чином, аналізом викладених вище норм законодавства, слід дійти висновку, що повноваження Костянтинівської міської ради з прийняття до комунальної власності м. Костянтинівки об'єктів житлового фонду від державного підприємства - банкрута є чітко встановленими, а не дискреційними. Норма статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в цьому випадку є імперативною, а Костянтинівська міська рада в даному випадку не наділена певною свободою розсуду, а імперативно вимагає прийняти рішення про згоду на передачу з державної власності у комунальну власність м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу.

Викладене вище узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 5023/182/12 від 19.02.2019, відповідно до змісту якої зазначено, що нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено обов'язкове передання об'єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, при цьому, таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов.

По - перше, виходячи з вищенаведеного, рішення Костянтинівської міської ради «Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу» від 20.09.2018 № 6/87-1671 суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню незаконним.

Так, Костянтинівською міською радою не виконуються положення Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнавання його банкрутом», якими передбачено обов'язкове передання об'єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста. При цьому таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов.

Ліквідатор Костянтинівського державного хімічного заводу у листах № 619 від 29.12.2016, №42 від 27.08.2018 звертався до Костянтинівської міської ради з проханням про вирішення питання прийняття міською радою житлового фонду банкрута у комунальну власність.

Костянтинівською міською радою 16.01.2017 проведено засідання по розгляду питання щодо передачі до міської комунальної власності об'єктів, які знаходяться на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу у зв'язку із його ліквідацією, про що складено протокол, за результатами якого рекомендовано ліквідатору Нестеренку О.А.: надати до Костянтинівського РЕМ інформацію щодо електромереж, які знаходяться на балансі заводу та призначені для обслуговування об'єктів житлового фонду і соціальної сфери та звернутися з проханням прийняти ці мережі на баланс РЕМ; звернутися до КП «Компанія «Вода Донбасу» щодо сумісного обстеження мереж водопостачання та водовідведення для подальшого вирішення питання передачі цих об'єктів на баланс КП «Компанія «Вода Донбасу»; Розглянути питання щодо передачі до комунальної власності міста адміністративної будівлі №2 по вул. Ломоносова, бази відпочинку, силової підстанції; разом з представникам КП «СЕЗ» провести обстеження технічного стану житлових будинків, які планується передати до комунальної власності; розглянути питання щодо списання з балансу заводу житлового будинку по вул. Пугачова,38 у зв'язку із створенням ОСББ та активізувати роботу щодо створення ОСББ на інших будинках.

Крім того, Костянтинівською міською радою 13.01.2017 за № 102/30вх-30-4121/30 та 26.07.2017 за № 587/26 на адресу арбітражного керуючого Нестеренка О.А. надіслано листа про необхідність надання до виконавчого комітету Костянтинівської міської ради рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/20/16 про визнання Костянтинівського державного хімічного заводу банкрутом, технічну характеристику кожного об'єкту передачі та інформацію щодо передачі відповідним підприємствам зовнішніх комунікацій, передбачених для обслуговування житлового фонду, який планується передати в комунальну власність міста та для перевірки наявності об'єктів передачі згідно з наданою технічною документацією та визначення технічного стану здійснити комісійне обстеження об'єктів житлового фонду банкрута.

Також, Костянтинівською міською радою листом від 24.09.2018 № 2414/28вх-28-3276/1 повідомлено ліквідатора Костянтинівського державного хімічного заводу про те, що питання передачі зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-водопостачання і водовідведення житлового фонду банкрута залишилось невирішеним та не можуть бути прийняті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки одноповерховий будинок №83 по вул. Лівобережній (Радянській), оскільки вказаний житловий будинок та земельна ділянка належать приватній особі та адміністративна будівля по пр. Ломоносова 132а, оскільки остання виведена з об'єктів житлового фонду та не відноситься до комунальної інфраструктури та повідомлено про прийняте рішення «Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу» від 20.09.2018 № 6/87-1671.

Ураховуючи викладене, Костянтинівською міською радою протиправно відмовлено у прийняті до комунальної власності житлового фонду банкрута - Костянтинівського державного хімічного заводу відповідно до вимог чинного законодавства у визначені строки, що у свою чергу унеможливлює належне збереження державного майна, а відтак, і реалізацію законних прав мешканців спірних житлових будинків на відповідні умови проживання.

Згідно ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Окрім того, у рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначено, що зі змісту ч.2 ст. 144 Конституції України та ч.10 ст.59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

По - друге, з метою відновлення порушених прав є доцільним зобов'язати Костянтинівську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки житлових будинків житлового фонду Костянтинівського державного хімічного заводу

Так, повноваження Костянтинівської міської ради з прийняття до комунальної власності м. Костянтинівки об'єктів житлового фонду від державного підприємства - банкрута є чітко встановленими, а не дискреційними. Законодавство України в цьому випадку не наділяє Костянтинівську міську раду певною свободою розсуду, а імперативно вимагає прийняти рішення про згоду на передачу з державної власності у комунальну власність м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу. Вказане також унеможливлює реалізацію законних прав мешканців житлових будинків, в т.ч. на приватизацію житла.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доводи прокурора про те, що рішення Костянтинівської міської ради "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу" № 6/87-1671 від 20.09.2018 суперечить вимогам законодавства, правомірними та обґрунтованими, отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо наявності підстав для представництва.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З урахуванням наведеного, висловленої Конституційним Судом України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 позиції та відповідно до прямого припису ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поняття «інтереси держави» є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Офіційне тлумачення терміну «виключні випадки» для представництва прокурором інтересів держави в суді надано Другим сенатом Конституційного суду України в абзаці 9 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення №4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019. Суд зазначив, що про виключні випадки йдеться у ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», тобто обставини зазначені у вказаній нормі закону вже і є виключним випадком та обумовлюють наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. Разом з цим, Суд наголосив, що представництво інтересів держави в суді не може обумовлювати свавільне втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов'язань тощо. Крім того, на прокуратуру покладається обов'язок щодо обґрунтування необхідності представництва інтересів держави в суді.

З урахуванням наведеного, висловленої Конституційним Судом України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 позиції та відповідно до прямого припису ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поняття «інтереси держави» є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави, але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження державним майном, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

Згідно статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Статтею 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначені основні завдання Фонду державного майна України, серед яких, зокремає здійснення контролю у сфері відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління;

Відповідно до статті 5 до повноважень Фонду державного майна України входить погодження (прийняття) відповідно до законодавства рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також погоджує рішення про передачу об'єктів комунальної власності в державну власність;

Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено суб'єктів управління об'єктами державної власності, в тому числі Фонд державного майна України.

Відповідно до статті 3 вказаного закону об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;

Таким чином, спірні житлові будинки перебувають у державній власності, тому Фонд Державного майна України повинен здійснювати заходів щодо подальшої їх передачі до комунальної власності міста для економічної стабільності в державі та задоволення гарантованих Конституцією України прав громадян на житло. Указані об'єкти нерухомого майна не вибували із державної власності, проте охоронювані законом інтереси держави порушено.

Костянтинівська місцева прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру » 23.09.2019 листом № 30-3043вих-19 повідомила Фонд Державного майна України про виявлені прокуратурою факти порушень інтересів держави в частині неприйняття до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу та у листі просила повідомити про вжиті заходи захисту інтересів держави. У отриманій 15.10.2019 від Фонду державного майна відповіді не повідомлено про вжиті Фондом заходи на захист інтересів держави.

Так, 16.10.2019 Костянтинівською місцевою прокуратурою листом № 35-3399 вих-19 повторно повідомлено Фонд державного майна у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про наявні порушення інтересів держави із зазначеного вище питання із проханням повідомити про вжиті заходи на їх усунення.

У відповіді на зазначений лист Фондом державного майна України також не повідомлено про вжиті Фондом заходи на захист інтересів держави.

Крім того слід зауважити, що Костянтинівська місцева прокуратура зверталась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та нечинним повністю рішення Костянтинівської міської ради, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У справі 200/4847/19-а Фондом державного майна України на адресу Донецького окружного адміністративного суду та Костянтинівської місцевої прокуратури надходило пояснення від 24.05.2019 № 10-25-9708 Фонду державного майна за підписом в.о. голови Фонду В. Трубарова. У тексті вказаного пояснення міститься наступне: « спірні житлові будинки перебувають у державній власності, указані об'єкти нерухомого майна не вибували із державної власності, проте охоронювані законом інтереси держави порушено» та Фонд погодився з доводами, викладеними в позовній заяви керівника Костянтинівської місцевої прокуратури та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Тобто Фонд був достеменно обізнаний про порушення інтересів держави, втім тривалий проміжок часу, будучи уповноваженим органом здійснювати захист інтересів держави , самостійно не звернувся до суду із позовною заявою.

Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Вказане узгоджується із висновками Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/129/18 від 15.10.2019

Указане свідчить, що звернення прокуратури в інтересах держави в особі ФДМ України до суду з позовом викликано необхідністю захисту майнових інтересів держави.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Фондом Державного майна захисту порушених інтересів держави та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва.

Усі вищевказані обставини щодо порушень інтересів держави, невжиття заходів, спрямованих прийняття до комунальної власності державного майна, - є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави Костянтинівською місцевою прокуратурою.

Отже, при наявності загрози інтересам держави та бездіяльності органу державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, є підстави для представництва інтересів держави органами прокуратури в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 47 Конституції України передбачено право кожного на житло. Держава створює умови, за яких кожних громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Також, житлова сфера є важливою складовою частиною економіки України, яка суттєво впливає на всі галузі господарства.

Крім того, слід зауважити, що до Костянтинівської місцевої прокуратури у порядку Закону України «Про звернення громадян» 28.02.2019 надходило колективне звернення понад 50 мешканців будинків житлового фонду Костянтинівського державного хімічного заводу, у якому порушено питання відмови у прийнятті житлового фонду до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки та прохання вжити заходів представницького характеру.

Вказане свідчить про те, що звернення прокурора до суду спрямоване на забезпечення визначених державою гарантій та задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Таким чином, наявні суспільний інтерес у вимогах прокурора, додержання справедливого балансу між публічним і приватним інтересом та правомірності втручання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги прокурора в інтересах ФДМ України про визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради «Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу» від 20.09.2018 № 6/87-1671 та зобов'язання Костянтинівську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду,який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги в.о. Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Костянтинівського державного хімічного заводу в особі ліквідатора Нестеренка Олега Анатолійовича до Костянтинівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про: 1) визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради “Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу” №6/87-1671 від 20.09.2018 - відмовити; 2) зобов'язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17358733 грн. без додаткових умов - задовольнити повністю.

Визнати незаконним рішення Костянтинівської міської ради “Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу” від 20.09.2018 № 6/87-1671.

Зобов'язати Костянтинівську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду,який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн., а саме: