пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 серпня 2021 року Справа № 903/455/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт Оіл Компані”
до відповідача: Приватного підприємства “ОІЛ Стратейджик”
про стягнення 1744996,50 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Костуренко Є. М., адвокат, ордер серія ПТ № 205806 від 13.07.2021;
від відповідача: н/з.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Стандарт Оіл Компані” звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства “ОІЛ Стратейджик” (з врахуванням зміни назви відповідача) про стягнення 1744996,50 грн основної заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 02012020-1 від 02.01.2020 в частині повної оплати.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.07.2020, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
07.07.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву № 06/07 від 06.07.2021, в якому просить у позові відмовити повністю, вказуючи, що позивач не надав суду ні специфікацій, ні видаткових накладних з підписом уповноваженої особи відповідача, позивач не підтвердив своє право на звернення до суду про стягнення заборгованості.
13.07.2021 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд задовольнив клопотання позивача та ухвалив на місці відкласти підготовче засідання на 10.08.2021.
19.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується із доводами відповідача, оскільки специфікації № 12 від 14.02.2020 та № 13 від 14.02.2020, видаткові накладні № 112 від 14.02.2020 та № 113 від 14.02.2020, по яких відповідач вказує на те, що вони підписані невідомою особою та не містять печатки, не стосуються предмету спору, оскільки відповідачем повністю проведено розрахунки по даних специфікаціях та накладним і позивач не має претензій до відповідача по даним поставкам. Щодо специфікацій № 1 від 08.01.2020, № 2 від 08.01.2020, № 3 від 09.01.2020 та видаткових накладних № 2 від 08.01.2020, № 3 від 08.01.2020, № 4 від 09.01.2020, то дані містять печатку відповідача та підпис директора підприємства Мірошніченка Г.В. і саме щодо неоплати товару поставленого по даних накладних заявлено позов на суму 1744996,50 грн.
У судовому засіданні 10.08.2021 судом ухвалено на місці клопотання позивача задовольнити, змінити назву відповідача у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.08.2021 повідомлено відповідача, що розгляд справи по суті відбудеться 31.08.2021.
В судовому засіданні 31.08.2021 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому, явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті. Крім того, матеріали справи містять відзив відповідача, що свідчить про його обізнаність про розгляд справи в суді.
Судом враховано, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
02.01.2020 між ТзОВ “Стандарт Оіл Компані” (постачальник) та ПП “Нафто торгова фірма “Укр-Петроль” (перейменовано на Приватне підприємство “ОІЛ Стратейджик” (покупець)) укладено договір поставки нафтопродуктів № 02012020-1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього нафтопродукти, (товар). Номенклатура товару, його кількість, ціна, умови поставки та оплати встановлюються сторонами за погодженням в додатках до договору - специфікаціях, а також вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар (а.с.4-10).
Відповідно до пункту 1.4 Договору кількість товару, що поставляється, визначається у видаткових накладних до договору. Загальна кількість товару, що поставлена покупцю за договором, визначається сукупною кількістю всіх партій товару згідно видаткових накладних до договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що товар поставляється погодженими партіями, згідно із специфікацією на поставку тієї чи іншої партії товару. Специфікація вважається узгодженою та оформленою належним чином, якщо вона була надана письмово (факсом або електронною поштою з врахуванням умов п. 8.7 Договору) з підписом і печаткою уповноваженої особи з боку покупця. Факт поставки товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін.
Згідно із п. 3.1 Договору загальна ціна договору визначається кількістю отриманого товару покупцем впродовж всього терміну дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах і накладних документах, а також у відповідних специфікаціях на кожну окрему партію товару.
Покупець зобов'язаний оплатити, з дотриманням умов визначених у відповідній специфікації, повну вартість товару (у тому числі ПДВ), зазначену у специфікації до договору, а також в накладних документах на товар - видаткових накладних, актах прийому-передачі, на кожну окрему партію товару. Платіжні документи за договором оформляються згідно вимог чинного законодавства України, з обов'язковою вказівкою номера і дати підписання специфікації до договору, згідно з якою здійснюється оплата (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 3.5 договору підсумкові взаєморозрахунки сторін відповідно до акту звірки мають бути проведені сторонами не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.
Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 1744913,71 грн заборгованості за товар поставлений в січні 2020 року згідно специфікацій № 1 від 08.01.2020, № 2 від 08.01.2020, №3 від 09.01.2020 та видаткових накладних: № 2 від 08.01.2020 на суму 591846,48 грн, № 3 від 08.01.2020 на суму 563328,00 грн, № 4 від 09.01.2020 на суму 589822,02 грн, які підписано сторонами та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень (а.с.11-13, 37-39).
Також, між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.2020 по 31.06.2021, згідно якого заборгованість відповідача становить 1744996,50 грн (а.с.23).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Щодо доводів відповідача наведених у відзиві, а саме твердження, що позивач не надав суду ні специфікацій, ні видаткових накладних з підписом уповноваженої особи відповідача та те, що позивач не підтвердив своє право на звернення до суду про стягнення заборгованості, не беруться судом до уваги, оскільки специфікації № 12 від 14.02.2020, № 13 від 14.02.2020, видаткова накладна № 112 від 14.02.2020, № 113 від 14.02.2020 не були предметом дослідження у даній справі та як стверджує позивач повністю оплачені відповідачем, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 (а.с.60-76).
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 1744996,50 грн заборгованості за поставлений товар.
Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в сумі 26174,95 грн в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “ОІЛ Стратейджик” (вул. Київський Шлях, буд. 65, м. Бориспіль, Київська область, 08302, код ЄДРПОУ 32215743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт Оіл Компані” (проїзд Галузевий,70, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 43117559) 1744996,50 грн (один мільйон сімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість гривень 50 коп.) заборгованості та 26174,95 грн (двадцять шість тисяч сто сімдесят чотири гривні 95 коп.) судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
09.09.2021.
Суддя А. С. Вороняк