Постанова від 08.09.2021 по справі 911/107/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2021 р. Справа№ 911/107/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 (повний текст складено 11.05.2021) у справі №911/107/21 (суддя - О.О. Христенко)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД"

про стягнення 701,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» про стягнення 701,67 грн, посилаючись на невиконання відповідачем протягом квітня - травня 2020 року взятих на себе зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 80.1-14/1-23 від 09.09.2014.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі №911/107/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 58,94 грн заборгованості, 3,72 грн пені, 0,89 грн 3 % річних, 1,30 грн інфляційних втрат та 194,27 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи ухвалене рішення в частині відмови у стягненні 595,20 грн заборгованості за послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та за воду, використану для прибирання приміщення орендарем самостійно, місцевий господарський суд зазначив про недоведеність позивачем самого факту надання вказаних послуг відповідачу протягом спірного періоду. Стягуючи заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 58,94 грн, включені позивачем до рахунку за квітень 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що орендоване відповідачем приміщення є вбудованим, а опалення - централізованим, у зв'язку з чим у позивача відсутня технічна можливість відключення від постачання тепла частини площі терміналу аеропорту, а відтак відповідачем не спростовано факту надання вказаних послуг, які, до того ж, не пов'язані із безпосереднім доступом працівників відповідача до орендованих приміщень та фактичним функціонуванням приміщення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі №911/107/21 в частині стягнення 58,94 грн заборгованості, 3,72 грн пені, 0,89 грн 3 % річних, 1,30 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Так, висновок про стягнення з відповідача 58,94 грн витрат на постачання теплової енергії за квітень 2020 року суд першої інстанції мотивував тим, що орендоване приміщення є вбудованим, опалення є централізованим і, вірогідно, технічна можливість відключення від постачання тепла частини площі терміналу аеропорту відсутня. Разом з тим, підприємством до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження того, що орендоване товариством приміщення є вбудованим, опалення - централізованим, а технічна можливість відключити від постачання тепла частину площі терміналу аеропорту - відсутня. Отже, оскаржуване рішення у даній частині не ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, натомість, мотивоване лише посиланням на вірогідність вказаних обставин. При цьому, на переконання скаржника, додатковий договір до договору оренди № 1573 від 11.06.2014, укладений 16.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД", підтверджує, що у період з 18.03.2020 по 14.06.2020 надання позивачем відповідачу спірних послуг було неможливим та фактично не здійснювалося, що є підставою для відмови у позові повністю.

24.05.2021 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 клопотання ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення залишено без розгляду. Апеляційну скаргу ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" залишено без руху з підстав невиконання апелянтом вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та ненадання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 113,59 грн. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 113,59 грн.

Водночас, не погодившись з прийнятим рішенням, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі №911/107/21 в частині відмови у стягненні 595,20 грн основного боргу, 19,49 грн пені, 5,59 грн 3% річних, 18,73 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Так, скаржник стверджує, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б звільняли його від обов'язку з оплати спірних послуг відповідно до виставлених рахунків-фактур. У контексті наведеного апелянт звертає увагу на те, що відповідач у порядку розділу 5 договору про настання форс-мажорних обставин позивача не повідомляв, відповідних доказів на їх підтвердження не надавав. Так само не повідомляв відповідач і про зміну кількості працюючих у спірний період, як те передбачено у пп. 2.2.14 п. 2 договору, яка була б підставою для внесення відповідних змін до договору в частині надання послуг щодо забезпечення санітарно-гігієнічними умовами праці. Натомість, сама лише неможливість функціонування магазину безмитної торгівлі, про яку стверджує відповідач, не є підставою для відмови у позові, адже не спростовує факту надання спірних послуг протягом заявленого до стягнення періоду, оскільки працівники відповідача мали змогу та перебували в орендованому приміщенні, що підтверджується виданими особистими перепустками та відомостями з системи контролю та управління доступом ДП «МА «Бориспіль».

03.06.2021 апеляційна скарга ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшла до Північного апеляційного господарського суду та згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному складу суду передана на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у даній справі та вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

10.06.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 3 113,59 грн. Відповідна заява була направлено на адресу суду 08.06.2021 засобом поштового зв'язку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі №911/107/21, об'єднано апеляційні скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у даній справі в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

02.07.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", у якому товариство наполягає на недоведеності позивачем факту надання спірних послуг протягом заявленого періоду.

29.07.2021 представником ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до суду були подані письмові пояснення у справі за № 35-22/1-419 від 27.07.2021, які колегією суддів на підставі ст. 118 ГПК України до розгляду не приймаються, як такі, що подані з пропуском встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 строку.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Кропивної Л.В. та Владимиренко С.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.09.2021 у справі №911/107/21, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Кропивної Л.В. та Владимиренко С.В., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 (повний текст складено 11.05.2021) у справі №911/107/21 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (орендар) було укладено договір оренди № 1573 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 4.2.11 на четвертому поверсі терміналу «D», загальною площею 37,00 кв. м, розміщеного за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на 4-му поверсі пасажирського терміналу «D» (термінальний комплекс «D», загальною площею 107 850,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль».

Майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі (п. 1.2 догоовру).

У п. 3.12 договору сторони погодили, що орендар звільняється від обов'язку сплати усіх платежів згідно умов договору за користування майном за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати майно орендарем, можуть бути пов'язаними як з діями/бездіяльністю орендодавця та/або балансоутримувача, так і з певними об'єктивними обставинами.

Згідно з п. 5.10 договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Відповідно до п. 5.18 договору орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з п. 7.1 договору оренди орендодавець зобов'язується передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна.

Так, 01.07.2014 на підставі акту приймання-передавання орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування майно - частину приміщення № 4.2.11 на четвертому поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. 47578), загальною площею 37,00 кв.м., яке розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Вказаний акт погоджено балансоутримувачем.

09.09.2014 між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач) та ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (відповідач) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-23.

Так, пп. 1.1.1 п. 1.1 договору встановлено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує, зокрема, такі послуги:

1.постачання теплової енергії (обсяг послуги - 37 кв. м, приблизно 2,59 Гкал),

2.забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці (обсяг послуги - 2 працівники),

3.використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем (обсяг послуги - 37 кв. м).

Вартість послуги за місяць визначається шляхом множення її обсягу на встановлену суму оплати за одиницю вимірювання кожної з послуг.

Відповідно до п. 2.2.3 договору (в редакції додаткої угоди №4 від 19.02.2018) орендар зобов'язується щомісяця з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.2 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Дата отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичног отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

У п. 5.1 договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дій, страйки, що перешкоджають виконання договірних зобов'язань в цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов'язків, передбачених договором, на період їх дії (далі - форс-мажор).

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатися на форс-мажор у майбутньому (п. 5.2 договору).

Достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України (п. 5.4 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 10.06.2024. Датою підписання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами в різні дати (п. 6.1 договору).

У п. 6.2 договору сторони погодили, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України положення цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.07.2014 року (дати підписання сторонами акта приймання-передачі орендованого майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.06.2014 року № 1573).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 на загальну суму 356,54 грн, з яких: 120,00 грн - послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці двох працівників, 177,60 грн - вода, використана для прибирання 37 кв.м приміщення самостійно, 58,94 грн - постачання теплової енергії.

Також позивачем було складено акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 на загальну суму 297,60 грн, з яких: 120,00 грн - послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці двох працівників, 177,60 грн - вода, використана для прибирання 37 кв.м приміщення самостійно.

Крім цього, позивачем були виставлені до сплати відповідачу рахунки-фактури № 897/458 від 30.04.2020 на загальну суму 356,54 грн та № 897/596 від 31.05.2020 на загальну суму 297,60 грн.

Вказані акти приймання-здачі виконаних послуг і рахунки-фактури були отримані представником відповідача згідно з умовами договору в бухгалтерії балансоутримувача 13.05.2020 та 09.06.2020 відповідно.

Виходячи з наведених обставин, позивач стверджує, що відповідач повинен був оплатити вищеперелічені послуги, отримані у квітні - травні 2020 року, у строк по 20.05.2020 та 20.06.2020 відповідно. Однак, товариство взятого на себе обов'язку не виконало, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед підприємством у сумі 654,14 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 35-28/5-109 від 09.07.2020 про сплату наявного боргу, проте остання була залишена без відповіді та без задоволення, що стало підставою звернення підприємства до господарського суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав про те, що акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 на загальну суму 356,54 грн та від 31.05.2020 на загальну суму 297,60 грн ним підписані не були. Мотиви відмови від підписання товариством були викладені у листах № 259 від 18.05.2020 та № 310 від 12.06.2020, які тих же днів були направлені на адресу позивача, докази на підтвердження чого містяться у матеріалах справи.

Так, у вказаних листах товариство зазначає про те, що у зв'язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, з 17.03.2020 було запроваджено заборону роботи суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, закрито пункт пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення в МА «Бориспіль», доступ до пасажирського терміналу «D» було обмежено балансоутримувачем, а потім вжито заходів щодо безаварійної зупинки роботи об'єктів (у тому числі, пасажирського терміналу «D») та окремих систем підприємства. Враховуючи, що орендоване товариством приміщення окремого входу не має, то починаючи з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно відповідач з незалежних від нього обставин, за які він не відповідає не міг користуватися ним, а відтак балансоутримувач протягом квітня - травня 2020 року не міг і надавати послуги, фактичне споживання яких безпосередньо залежить від можливості користування орендарем (його працівниками) орендованим приміщенням, а саме: із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 2 працівників та використання води для самостійного прибирання 37 кв. м приміщення. Тобто заперечення самого факту надання позивачем вказаних вище послуг протягом спірного періоду і стало мотивом відмови відповідача від підписання актів приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 та від 31.05.2020.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення 595,20 грн заборгованості за послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та за воду, використану для прибирання приміщення орендарем самостійно, зазначивши про недоведеність позивачем самого факту надання вказаних послуг відповідачу протягом спірного періоду, враховуючи при цьому й долучений до матеріалів справи додатковий договір від 16.01.2021 до договору оренди № 1573 від 11.06.2014, згідно з п. 2 якого сторонами було зупинено виконання умов договору оренди, передбачених пунктами 3.6, 5.3, 8.4 останнього, на період часу, починаючи з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно, протягом якого майно не могло використовуватися орендарем за цільовим призначенням через обставини, за які орендар та орендодавець не відповідають. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 58,94 грн, включені позивачем до рахунку за квітень 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що орендоване відповідачем приміщення є вбудованим, а опалення - централізованим, у зв'язку з чим у позивача відсутня технічна можливість відключення від постачання тепла частини площі терміналу аеропорту, тобто наведені відповідачем доводи не спростовують факту надання позивачем вказаних послуг, які не пов'язані із безпосереднім доступом працівників відповідача до орендованих приміщень та фактичним функціонуванням останнього.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як уже зазначалося, 11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (орендар) було укладено договір оренди № 1573 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

На виконання вказаного договору 01.07.2014 за актом приймання-передавання орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування предмет оренди - частину приміщення № 4.2.11 на четвертому поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. 47578), загальною площею 37,00 кв.м., розміщеного за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», термінальний комплекс «D», балансоутримувачем якого є ДП «МА «Бориспіль».

Згідно з п. 5.10 договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Відповідно до п. 5.18 договору орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Так, 09.09.2014 між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-23, відповідно до якого балансоутримувач надає, а орендар отримує, у тому числі, послуги з постачання теплової енергії (обсяг послуги - 37 кв. м, приблизно 2,59 Гкал), забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці (обсяг послуги - 2 працівники), використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем (обсяг послуги - 37 кв. м).

Вартість послуги за місяць визначається шляхом множення її обсягу на встановлену суму оплати за одиницю вимірювання кожної з послуг.

Отже, набуття частини приміщення у тимчасове користування стало підставою виникнення у орендаря обов'язку не лише із внесення орендних платежів, а й з утримання орендованого нерухомого майна та тягаря пов'язаних з цим витрат.

При цьому, визначаючи правову природу укладеного 09.09.2014 між сторонами у даній справі договору № 80.1-14/1-23, суд першої інстанції правильно зазначив, що останній є договором про надання послуг, а тому підпадає під правове регулювання, зокрема, глави 63 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

За загальним правилом, тягар доведення факту надання послуг покладається на виконавця, а не, як помилково вважає позивач, на замовника - тягар спростування факту споживання послуг.

Враховуючи, що результат послуги не втілюється у ту чи іншу уречевлену форму, а має нематеріальний характер, є невіддільним і споживається у самому процесі надання послуги, що виключає можливість окремого передання такого результату замовнику, законодавець не передбачає складання двосторонніх актів приймання-передачі наданих послуг.

Разом з тим, відповідної заборони на оформлення приймання наданих послуг двостороннім актом чинне законодавство також не містить.

Водночас статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як уже зазначалося, у п. 2.2.3 договору (в редакції додаткої угоди №4 від 19.02.2018) сторони погодили, що орендар зобов'язується щомісяця з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.2 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Дата отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичног отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

З аналізу наведеного пункту договору вбачається, що сторони, скориставшись власним правом вільного визначення умов договору, обумовили оформлення приймання наданих послуг шляхом підписання відповідних двосторонніх актів, а також погодили дійсність акта здачі-приймання наданих послуг, підписаного лише балансоутримувачем, проте тільки за умови відсутності мотивованої відмови від його підписання з боку відповідача протягом визначеного строку.

Разом з тим, мотиви відмови від підписання актів приймання-здачі виконаних послуг за квітень і травень 2020 року були наведені відповідачем у листах № 259 від 18.05.2020 та № 310 від 12.06.2020 і фактично зводяться до заперечення останнім самого факту надання позивачем послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання орендованого майна орендарем самостійно за спірний період.

За таких обставин, коли фактично має місце незгода та оспорювання замовником актів приймання-передачі наданих послуг, складених виконавцем, останні мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, поданими виконавцем на підтвердження факту надання спірних послуг.

Так, у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями) з 12.03.2020 року на всій території України введено карантин та запроваджено низку заборон щодо роботи суб'єктів господарювання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 287-р від 14.03.2020 року з 17.03.2020 року закрито пункти пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення.

Разом з тим, орендована товариством за договором № 1573 від 11.06.2014 частина приміщення розташована на четвертому поверсі пасажирського терміналу «D» і окремим входом не обладнана, дістатися її можна тільки шляхом проходження через пункт пропуску через державний кордон.

Більше того, з листа ОКПП «Київ» від 06.04.2020 № 23/2629, адресованого відповідачу, слідує, що з 00:00 год за київським часом 18.03.2020 ДП «МА «Бориспіль» усі технічні рейси було переведено з пасажирського терміналу «D» до терміналу «F» з метою оптимізації господарської діяльності та зменшення витрат на обслуговування інфраструктури аеропорту, доступ до пасажирського терміналу «D», окрім задіяних служб державного підприємства, було обмежено у взаємодії з ОКПП «Київ».

Про виникнення обставин, до усунення яких користування орендованим майном об'єктивно стало неможливим, товариство листами від 17.03.2020 № 183, від 07.04.2020 № 215, від 13.04.2020 № 217 повідомило орендодавця та балансоутримувача орендованого ним нерухомого майна.

16.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» було укладено додатковий договір за реєстровим № 966 до договору оренди № 1573 від 11.06.2014, відповідно до п. 2 якого на період часу, починаючи з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно, протягом якого майно не могло використовуватись орендарем за цільовим призначенням згідно договору через обставини, за які орендар та орендодавець не відповідають, зупинено виконання сторонами умов договору, передбачених п. 3.6, 5.3, 8.4.

Таким чином, наведене дозволяє дійти висновку, що реалізація відповідачем, як орендарем, правомочності користування орендованою частиною приміщення була фактично унеможливлена внаслідок виникнення і до усунення об'єктивних обставин, за він не відповідає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з аналізу наведених процесуальних норм слідує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах принципу змагальності, який не лише наділяє сторін відповідними правами, але і покладає на них тягар доказування, тобто обов'язок довести ті обставини, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, звертаючись з вимогою про стягнення 595,20 грн заборгованості за послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці (2 працівники) та використання води для прибирання орендованого майна орендарем самостійно (37 кв. м) за квітень - травень 2020 року, позивачем не доведено факту надання вказаних послуг відповідачу, враховуючи, що таке надання безпосередньо та нерозривно пов'язане з користуванням відповідачем орендованим приміщенням, об'єктивна неможливість якого протягом спірного періоду підтверджена матеріалами справи.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Посилання апелянта - ДП «МА «Бориспіль», на відомості з системи контролю та управління доступом підприємства за період з 01.04.2020 по 29.05.2020, згідно з якими працівники відповідача за виданими перепустками проходили пункти догляду, не спростовує вказаного висновку суду, оскільки за обставин укладення з відповідачем низки договорів оренди надані позивачем переліки працівників відповідача та перетинів ними пунктів догляду не дають можливості достеменно встановити, що мало місце користування саме частиною приміщення, орендованою за договором оренди № 1573 від 11.06.2014.

Саме по собі недотримання відповідачем порядку, передбаченого розділом 5 договору, стосовно повідомлення та надання доказів виникнення форс-мажорних обставин, про яке стверджує позивач, не має жодного юридичного значення за встановлених судом обставин ненадання спірних послуг протягом заявленого до стягнення періоду, а відтак не може бути підставою для задоволення позову в цій частині.

З цих же самих мотивів колегією суддів відхиляється і посилання позивача на недотримання відповідачем підпункту 2.2.14 п. 2.2 договору щодо повідомлення про зміну кількості працюючих на орендованому об'єкті протягом спірного періоду.

Стосовно послуги з постачання теплової енергії, вартістю 58,94 грн, включеної до акта приймання-здачі виконаних послуг і рахунку-фактури від 30.04.2020 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона підлягає оплаті відповідачем, оскільки вищенаведені доводи товариства про об'єктивну неможливість тимчасового користування приміщенням не спростовують факту надання вказаної послуги позивачем.

Так, судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що надання послуги з постачання теплової енергії не пов'язане з наявністю у відповідача можливості користування орендованим приміщенням, а у його працівників - безпосереднього доступу до нього.

Натомість, тимчасова неможливість користування орендованим приміщенням, на яку посилається відповідач, не припинила обов'язку з утримання останнього, тому тягар пов'язаних з таким утриманням витрат в цій частині цілком справедливо та правомірно був покладений судом першої інстанції на відповідача.

Доводи ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" про недоведеність позивачем відсутності технічної можливості відключення від постачання тепла орендованої частини площі терміналу, колегією суддів відхиляються, оскільки наявність чи відсутність вказаної можливості не впливає на сам факт здійсненого теплопостачання, яке у будь-якому випадку підлягає оплаті орендарем, як особою, на котру покладено тягар утримання майна незалежно від його використання.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 23,21 грн пені, 5,59 грн 3 % річних та 18,73 грн інфляційний втрат, нарахованих на суми заборгованості у розмірі 356,54 грн та 297,60 грн (тобто за кожним з рахунків окремо) за періоди з 21.05.2020 до 20.06.2020 та з 21.06.2020 до 29.12.2020 відповідно.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 названого Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У п. 4.2 договору погоджено, що орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за цим договором.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині стягнення 58,94 грн заборгованості за актом приймання-здачі виконаних послуг та рахунком-фактурою від 30.04.2020 на загальну суму 356,54 грн, то заявлені позивачем суми пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають перерахунку, виходячи з вказаної суми боргу.

Разом з тим, як уже зазначалося судом апеляційної інстанції, однією із базових засад господарського судочинства законодавцем визначено принцип диспозитивності та закріплено його у статті 14 ГПК України, яка визначає обов'язок суду здійснювати розгляд справ не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до процесуального закону, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках (частина 1 наведеної норми).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2 наведеної норми).

Отже, у принципі диспозитивності закладено вольову ознаку щодо використання або відмови від використання особою свого матеріального чи процесуального права щодо предмета спору, якою і визначаються межі здійснення господарським судом його процесуальних прав та обов'язків.

З наведеного вбачається за можливе дійти висновку, що вирішуючи питання про належні до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, 3% річних і пені, господарський суд обмежений визначеними позивачем періодами нарахування останніх, за межі яких виходити не вправі.

Як вбачається з виконаного позивачем розрахунку, початковою датою нарахування інфляційних втрат, 3% річних і пені на всю суму заборгованості у розімір 356,54 грн за актом приймання-здачі виконаних послуг та рахунком-фактурою від 30.04.2020, до якої входить і визначена до стягнення сума боргу у розмірі 58,94 грн, значиться 21.05.2020, а кінцевою - 20.06.2020.

Отже, навіть за встановлення наявності у позивача права вимагати стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені, нарахованих на заборгованість у розмірі 58,94 грн за актом приймання-здачі виконаних послуг та рахунком-фактурою від 30.04.2020, за більш тривалий період, суд першої інстанції має обмежитися виключно тим періодом, котрий заявлявся позивачем.

Натомість, місцевий господарський суд припустився виходу за межі заявленої позивачем кінцевої дати періоду нарахування - 20.06.2020, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, 3% річних на заборгованість у розмірі 58,94 грн за актом приймання-здачі виконаних послуг та рахунком-фактурою від 30.04.2020 по 29.12.2020, а пені - по 21.11.2020, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що згідно з розрахунком позивача 29.12.2020 дійсно визначене як кінцева дата нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, утім, на іншу частину заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 297,60 грн за актом приймання-здачі виконаних послуг та рахунком-фактурою від 31.05.2020, у стягненні якої судом відмовлено повністю.

Здійснивши власний перерахунок налених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, виходячи із визначеної до стягнення суми боргу у розмірі 58,94 грн та заявленого позивачем періоду з 21.05.2020 по 20.06.2020, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 0,12 грн, 3% річних у сумі 0,15 грн та пеня у сумі 0,74 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з товариства 2,98 грн пені, 0,74 грн 3% річних та 1,18 грн інфляційних втрат - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Доводи ДП "МА "Бориспіль", викладені у поданій апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення 595,20 грн основного боргу, 19,49 грн пені, 5,59 грн 3% річних, 18,73 грн інфляційних втрат, а відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за подання апеляційної скарги ДП "МА "Бориспіль" покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі №911/107/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 2,98 грн (двох грн. 98 коп) пені, 0,74 грн (нуль грн. 74 коп) 3% річних та 1,18 грн (однієї грн 18 коп) інфляційних втрат скасувати.

4. У цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

5. В іншій частині Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі №911/107/21 залишити без змін.

6. Здійснити новий розподіл судових витрат.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 70, код ЄДРПОУ 36953886) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська область, Бориспільский район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 193,95 грн (сто дев'яносто три грн. 95 коп) судового збору за подання позовної заяви.

8. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08301, Київська область, Бориспільский район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 70, код ЄДРПОУ 36953886) 257,29 грн (двісті п'ятдесят сім грн. 29 коп) судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко

Попередній документ
99472254
Наступний документ
99472256
Інформація про рішення:
№ рішення: 99472255
№ справи: 911/107/21
Дата рішення: 08.09.2021
Дата публікації: 10.09.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (26.07.2021)
Дата надходження: 03.06.2021
Предмет позову: стягнення 701,67 грн.
Розклад засідань:
10.02.2021 11:20 Господарський суд Київської області
10.03.2021 10:40 Господарський суд Київської області
31.03.2021 09:45 Господарський суд Київської області
19.04.2021 12:00 Господарський суд Київської області