вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2021 р. Справа№ 910/1295/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021
у справі №910/1295/21 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 94 233,34 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору на постачання товару № 53-123-01-20-06148 від 28.02.2020 він передав останньому 9,765 т антрациту-фільтранта "Аквалант" вартістю 89 118,43 грн. Всупереч умов договору відповідач не оплатив одержаний товар, заборгувавши йому 89 118,43 грн. З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 3 341,91 грн, 1773 грн три проценти річних з простроченої суми, а також понесені ним у справі судові витрати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/1295/21 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 89 118,43 грн боргу, 3 341,91 грн збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 1 773,00 грн три проценти річних з простроченої суми, 1 413,50 грн витрат по оплаті судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/1295/21 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/1295/21 є необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Скаржник вказує на те, що на вимогу ст. 162 ГПК України, ним було направлено клопотання № 32/194 від 19.02.2021, в якому відповідач заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та просить суд розглянути справу за правилами загального провадження з викликом сторін у судове засідання, та за № 32/184 від 18.02.2021, в якому відповідач просить зобов'язати позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви про стягнення боргу у сумі 94 233,34 грн., оскільки не отримував копію позовної заяви, у зв'язку із чим не має можливості надати відзив на позов, однак, судом було проігноровано вказані клопотання, чим порушено ст. 165 ГПК України, не надано відповідачу право на подання відзиву.
Скаржник зазначає, що у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості, суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза не платежів, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за поставлений товар, а враховуючи положення ст. 614 ЦК України, вина, як підстава для відповідальності відповідача відсутня, у зв'язку із чим відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 260.4.2021 у справі № 910/1295/21 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1295/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/1295/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/1295/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи перебування головуючого судді у щорічній відпустці, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1295/21 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06148, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар - код CPV CPV 09110000-3 по ДК 021:2015 - тверде паливо (антрацит-фільтрант) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною договору, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного товару на умовах договору.
Відповідно до умов п. 2.2. договору оплата за договором відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2., 5.1. договору.
Як зазначає позивач у позовній заяві, позивачем поставлено відповідачу 9,765 т антрациту-фільтранта "Аквалант" на суму у розмірі 89 118,43 грн, що підтверджується видатковою накладною № 116 від 28.04.2020, належним чином засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи.
Однак, доказ належної оплати відповідачем поставленого позивачем товару за договором № 53-123-01-20-06148 в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати за договором, позивач просить стягнути з відповідача, крім 89 118,43 грн боргу, 3 341,91 грн збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 1 773 грн три проценти річних з простроченої суми.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 89 118,43 грн боргу, 3 341,91 грн збитків в наслідок інфляції за час прострочення та 1 773,00 грн трьох процентів річних з простроченої суми, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи (видаткова накладна № 116 від 28.04.2020) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно із договором на суму у розмірі 89 118,43 грн.
Докази оплати відповідачем поставленого позивачем товару в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 89 118,43 грн є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, погоджується із господарським судом першої інстанції та вважає суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 3 341,91 грн та 1 773,00 грн, відповідно, правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства, враховуючи наступне.
Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.
Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, із значне зростання простроченої заборгованості, суттєве зменшення обсягу відпуску електроенергії, виникнення фінансової кризи не платежів, відсутність у відповідача необхідних коштів, не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами угоди про відстрочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції проігноровані клопотання № 32/194 від 19.02.2021, в якому відповідач заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та просить суд розглянути справу за правилами загального провадження з викликом сторін у судове засідання, та за № 32/184 від 18.02.2021, в якому відповідач просить зобов'язати позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви про стягнення боргу у сумі 94 233,34 грн., оскільки не отримував копію позовної заяви, у зв'язку із чим не мав можливості надати відзив на позов є безпідставними, враховуючи те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/1295/21 заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Також в ухвалі зазначено про те, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем в установленому порядку було надіслано безпосередньо Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" копію позовної заяви з доданими до неї документами за його зареєстрованим місцезнаходженням: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, тому підстави для задоволення клопотання з цього приводу відсутні.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/1295/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/1295/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/1295/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 справі № 910/1295/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва в особі відокремленого підрозділу "Южно-українська атомна електрична станція" Миколаївської області.
4. Справу № 910/1295/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко