Справа №442/5773/20
Провадження №2/442/148/2021
03 вересня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді: Кучаковського Ю.С.,
за участю секретаря судового засідання: Кравців Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності, -
за участю представників
від позивача: ОСОБА_5
від відповідача: ОСОБА_6
від третьої особи ОСОБА_3 : не з'явилися
від третьої особи ОСОБА_4 : не з'явилися
До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив на підставі ст. 16, ч. 2 ст. 220, ст. 392 ЦК України визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ним та ОСОБА_2 відповідно до розписки від 30.08.2019; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначає, що в березні 2019 року до нього звернувся ОСОБА_7 , який запропонував бути його представником та оформити документи на спадщину з подальшим продажем позивачу квартири АДРЕСА_1 , мотивуючи це тим, що у нього немає коштів. Відповідно до Довіреності, виданої 03.04.2019, позивач отримав право продажу та оформлення відповідних документів на вищевказану частку квартири, так як попередньо домовився із ОСОБА_7 та передав суму 1 500 доларів США. Зазначає, що всі витрати на оформлення спадщини відповідно ніс він. Вказує, що з такою ж пропозицією звернулась ОСОБА_2 , та надала позивачу Довіреність, видану 22.03.2019, а позивач відповідачу надав кошти в сумі 1 500 доларів США, на підтвердження отримав Розписку в отриманні. Зазначає, що відповідно до даних Довіреностей ним були оформлені Свідоцтва про право на спадщину за законом на ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про отримання ними по 1/2 часток спадкового майна після бабці ОСОБА_8 від 06.04.2019 № 355, 356. Вказує, що відповідно до усних домовленостей два співвласники, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , мали продати йому вищевказану квартиру АДРЕСА_1 за сумою 6 000 доларів США, плюс оплата оформлення документації та боргів по комунальним послугам. Але 25.08.2019 помирає один із співвласників, а саме ОСОБА_7 . Відповідно до попередніх умов до позивача звертається ОСОБА_2 , яка є єдиним спадкоємцем, а тому вона пропонує доплатити їй ще 4 500 доларів США за купівлю 100% часток вищевказаної квартири АДРЕСА_1 . На підтвердження отримання виписує Розписку на суму 4 500 доларів США та надає Довіреність від 30.08.2019, якою уповноважує позивача в абзаці четвертому відчужити (продати) від її імені квартиру АДРЕСА_1 на його умовах та на його власний розсуд. Однак після оформлення права на спадщину відповідач відкликає Доручення про право вчиняти правочини та відмовляється від підписання договору купівлі-продажу на попередніх умовах, а саме, що вона отримала попередньо усю суму за квартиру АДРЕСА_1 , як завдаток та плюс витрати по оформленню документації та оплаті комунальних послуг. Вказує, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд у відповідності з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України може визнати такий договір дійсним. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що між позивачем та відповідачем на підставі довіреності від 30.08.2019 № 2899 виникли правовідносини представництва, тобто позивач у цих правовідносинах виступав повіреним, а відповідач довірителем. В межах вказаних правовідносин позивач повинен був здійснити юридичні дії щодо продажу квартири від імені відповідача третій особі, а не набути її у власність. Таким чином, вказує, що твердження позивача про наявність між ним та відповідачем правовідносин купівлі-продажу суперечить наданому ним доказу - довіреності від 30.08.2019 № 2899. Зазначає, що дія всіх довіреностей виданих відповідачем на ім'я позивача була припинена. Також вказує, що не відповідає дійсності твердження позивача про передачу ним відповідачу суми в розмірі 6 000,00 доларів США. Відповідач стверджує, що він не отримував від позивача суми у вказаному розмірі. З огляду на наявність між сторонами правовідносин представництва, зі змісту розписок від 22.03.2019 та від 30.08.2019 не вбачається наявності правовідносин купівлі-продажу саме між позивачем та відповідачем щодо вказаної квартири, вказані розписки, за своїм змістом, не свідчать про досягнення згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, таких як предмет та ціна. Зокрема, в розписках немає чітко визначеного предмету договору. Так, у розписці від 22.03.2019 вказано, що гроші отримані за продаж частки в квартирі, в свою чергу в розписці від 30.08.2019 зазначено, що гроші отримані за продаж квартири. Таким чином, вказує, що кожна з розписок містить посилання на різні об'єкти продажу, у розписках відсутнє посилання на ціну. Вказує, що позивач стверджує, що ціна договору становить 6 000,00 доларів США. Однак з п. 1 прохальної частини позову вбачається, що позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири тільки відповідно до розписки від 30.08.2019. Згідно вказаної розписки була здійснена передача в сумі 4 500.00 доларів США. Таким чином, наголошує, що має місце невідповідність між заявленою позивачем у позові ціною договору та сумою вказаною у розписці від 30.08.2019. Зазначає, що твердження позивача про передачу відповідачеві 6 000.00 доларів США протирічить вимогам чинного законодавства щодо виконання грошових зобов'язань, також позивач не звертався до відповідача із вимогою щодо укладання договору купівлі-продажу квартири та не вчиняв жодних інших дій, які б свідчили про його намір нотаріально посвідчити такий договір. Вказує, що з викладеного вище випливає, що сторони у цьому провадженні не вступали у правовідносини договору купівлі-продажу квартири, а відтак вимога про визнання такою договору дійсним є необгрунтованою та безпідставною. Окрім того, вказує, що вимога про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 є неналежним способом захисту, оскільки право власності на вказану квартиру підлягає державній реєстрації, що унеможливлює застосування норми ч. 2 ст. 220 ЦК України. Також, вказує, що позовна вимога про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 є необґрунтованою. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
22.02.2021 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач на підставі ст.ст. 50, 256, 257, 258, 261, 526, 549, 610, 611, 623-625, 659 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_9 , завдані йому збитки у сумі 7 500 доларів США, що станом на 19.02.2021 становить 209 325,00 грн основного боргу, за недотримання зобов'язання продати належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_9 неустойку у сумі 7 500 доларів США, що станом на 19.02.2021 становить 209 325,00 грн за недотримання зобов'язання продати належну їй квартиру по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 ; стягнути всього з відповідача 447 876,64 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
До такого ж висновку дійшов ВС у постанові від 09.07.2021 по справі № 640/19631/15.
Враховуючи наведене, оскільки в заяві про зміну предмету позову від 22.02.2021 фактично змінено одночасно як предмет, так і підстави позову, на підставі ст. 49 ЦПК України дані вимоги не можуть бути прийняті до розгляду та заява про зміну предмету позову від 22.02.2021 підлягає поверненню позивачу з роз'ясненням можливості подачі заяви окремо від даного позову на загальних підставах.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином буди повідолені про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як стверджується позивачем, відповідно до копії розписки від 22.03.2019 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1 500$ (одна тисяча п'ятсот доларів США) за продаж належної їй частки в квартирі АДРЕСА_1 . Претензій матеріальних та моральних не матиме (а.с. 7). Оригінал розписки втрачено за твердженням представника позивача коли третя особа придбала спірну квартиру, то зламала двері до квартири, де збергалася дана розписка. Представник відповідача категорично заперечила факт отримання коштів згідно даної розписки.
Судом встановлено, що згідно з розпискою від 30.08.2019 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 4 500$ (чотири тисячі п'ятсот доларів США) за продаж належної їй квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Претензій матеріальних та моральних не має (а.с. 8).
Зі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.04.2019 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_8 , а саме: по 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10).
Відповідно до довіреності від 03.04.2019 ОСОБА_7 цією довіреністю уповноважує ОСОБА_1 представляти його інтереси:
- в усіх державних, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, органах місцевої влади, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, органах нотаріату, податкових органах, банківських установах України, в житлово-експлуатаційних організаціях, органах державної реєстрації прав, органах БТІ, центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), зокрема, по питаннях виписки (прописки) з місця реєстрації проживання, землевпорядних органах, Державній міграційній службі України, органах реєстрації актів громадянського стану, митних органах, органах прокуратури, органах внутрішніх справ, органах державної виконавчої служби, органах юстиції при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться його прав і обов'язків, зокрема, по питаннях належної йому на праві приватної власності частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;
- в усіх судових органах України при розгляді справ, що стосуються його, з усіма необхідними для цього повноваженнями, які надано законом позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі з правом пред'явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмету позову; ознайомлюватися з матеріалами справи, давати усні та письмові пояснення в судових установах, які займаються розглядом його справ, отримувати рішення судів, укладати мирові угоди, оскаржувати рішення судів в апеляційному та касаційному порядку. Також цією довіреністю дає право ОСОБА_1 отримати на його ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом на належну йому на праві приватної власності 1/4 ідеальну частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та продати належну йому на праві приватної власності частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 13).
Відповідно до довіреності від 22.03.2019, зареєстровано в реєстрі за № 286, ОСОБА_2 цією довіреністю уповноважує ОСОБА_1 представляти її інтереси:
- в усіх державних, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, органах місцевої влади, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, органах нотаріату, податкових органах, банківських установах України, в житлово-експлуатаційних організаціях, органах державної реєстрації прав, органах БТІ, центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), землевпорядних органах, Державній міграційній службі України, органах реєстрації актів громадянського стану, митних органах, органах прокуратури, органах внутрішніх справ, органах державної виконавчої служби, органах юстиції при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться її прав і обов'язків, зокрема, по питаннях належної їй на праві приватної власності ј ідеальної частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, по питаннях виписки (прописки) з місця реєстрації проживання в квартирі;
- в усіх судових органах України при розгляді справ, що стосуються її, з усіма необхідними для цього повноваженнями, які надано законом позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі з правом пред'явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмету позову; ознайомлюватися з матеріалами справи, давати усні та письмові пояснення в судових установах, які займаються розглядом її справ, отримувати рішення судів, укладати мирові угоди, оскаржувати рішення судів в апеляційному та касаційному порядку. Також цією довіреністю дає право ОСОБА_1 отримати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом на належну йому на праві приватної власності 1/4 ідеальну частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та продати належну їй на праві приватної власності частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 14).
З витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 41411995 від 21.02.2020 вбачається, що довіреність з реєстраційним номером 48621335 від 22.03.2019, номер у реєстрі нотаріальних дій 286, припинено 21.02.2020 (а.с. 51).
Відповідно до довіреності від 30.08.2019, зареєстровано в реєстрі за № 2899, ОСОБА_2 за попередньою домовленістю сторін та відповідно до договору доручення, укладеного між ними в усній формі, уповноважує ОСОБА_1 бути її представником у всіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, в тому числі, але не обмежуючись, перед усіма фізичними та юридичними особами, державних органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, щодо питань оформлення спадщини смерті її брата, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
відчужити (продати) від її імені квартиру під АДРЕСА_1 , підписати від її імені відповідний договір купівлі-продажу, на умовах і на розсуд уповноваженого;
представляти її інтереси в органах Державної реєстраційній службі України, в Центрах, надання адміністративних послуг, в органах нотаріату, в житлово-експлуатаційних конторах (будинкових управах), в ОСББ, в бюро технічної інвентаризації, управліннях (відділах) земельних ресурсів, в органах Держгеокадастру, в органах земельних ресурсів, в Державній реєстраційній службі України, в органах реєстрації актів цивільного стану, в органах фіскальної служби України, державної статистики, в державній виконавчій службі, в органах соціального забезпечення, в правоохоронних органах, слідчих органах, в усіх судах і у всіх інстанціях, органах прокуратури та внутрішніх справ, в Державній міграційній службі України, у департаменті ДАІ МВС України, банківських та кредитних установах, фонді гарантування вкладів фізичних осіб, органах центру зайнятості, органах соціального захисту населення, в органах юстиції, в тому числі - управліннях юстиції будь-якого рівня, в дипломатичних представництвах та консульських установах України та за кордоном, амтимонопольних органах, профспілкових організаціях, реєстраційних та митних органах, їх структурних підрозділах, державних комітетах та підвідомчих їм органах, в органах державної реєстрації, паспортному столі, в органах державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, в усіх державних фондах, в тому числі пенсійному, тимчасової втрати працездатності, нещасних випадків на виробництві, та інших, архігектури, військовому комісаріаті, санстанції, статистики, пожежної інспекції, банківських та інших фінансових установах України, в судах, на пошті з правом одержання належної їй кореспонденції, посилок, переказів, бандеролей, бути представником в компетентних органах з питань прописки (реєстрації) та виписки (зняття її з реєстраційного обліку), з усіх без винять питань, які її стосуватимуться (а.с. 15).
З витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 41412355 від 21.02.2020 вбачається, що довіреність з реєстраційним номером 49398263 від 30.08.2019, номер у реєстрі нотаріальних дій 2899, припинено 21.02.2020 (а.с. 51).
Ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги ОСОБА_1 , та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Отже, законом передбачено можливість у судовому порядку визнати дійсним договір, який не було нотаріально посвідчено внаслідок ухилення однієї сторони від вчинення відповідної дії.
Разом з тим, предметом спірного договору купівлі-продажу є нерухомість.
Відповідно до ч. 1 ст. 181, ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
За правилами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 2 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Ч. 1 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” задекларовано засади державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких віднесено, зокрема, обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (п. 2); одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном та державної реєстрації прав (п. 2-1).
За термінологією, визначеною в п. 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За ч. 1 ст. 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення..
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 № 9, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Отже, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.
Аналізуючи вищевказані норми у взаємному зв'язку, можна дійти висновку, що законом не передбачено можливості визнання дійсним у судовому порядку правочину, який підлягає державній реєстрації, але не зареєстрований, оскільки визнати дійсним можна лише укладений договір.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 18.04.2011 у справі № 3-28гс11 (щодо визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на придбане за договором майно з підстав ухилення відчужувача від нотаріального посвідчення даних договорів) та Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами, що викладені в постановах від 29.05.2020 у справі № 629/5243/16-ц, від 11.08.2020 у справі № 207/4472/15-ц, від 11.08.2020 у справі № 207/4472/15-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач стверджує, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, підтвердженням чого є розписки, та довіреність.
Проте договір купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації в імперативному порядку, але не був підданий такому посвідченню і реєстрації, а тому такий договір не є укладеним в силу закону.
Враховуючи наведене, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності слід відмовити повністю.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності, - відмовити повністю.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ).
Третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 ).
Повний текст судового рішення виготовлено 08.09.2021.
Суддя Ю.С. Кучаковський