Справа № 324/944/21
Провадження № 2/324/512/2021
01 вересня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кацаренко І.О.,
за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру,
Начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області С.Жмурко звернулася до Пологівського районного суду Запорізької області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру, в сумі 18215,82 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (по 31 березня 2016 року - в управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, по 16 липня 2019 року - в Пологівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області) з 29 серпня 2004 року та отримувала пенсію за віком. 18 листопада 2008 року відповідачка звернулася до управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області з заявою про перерахунок їй пенсії за віком відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Під час здійснення перерахунку при формуванні розпорядження №130038 від 18 листопада 2008 року була допущена рахункова помилка, а саме подвоєння сум заробітку за період з 2000 по 2005 рік. Під час проведення документальної перевірки по пенсійній справі ОСОБА_1 вищезазначену помилку було виявлено та виправлено, що підтверджується розпорядженням №130038 від 24 грудня 2015 року. В результаті допущеної рахункової помилки безпідставно збільшився розмір пенсії ОСОБА_1 , сума переплати за період з 01 грудня 2008 року по 31 січня 2016 року склала 18215,82 гривень. Сума переплати підтверджується протоколом від 21 січня 2016 року.
Для вирішення питання щодо утримання виявленої переплати пенсії відповідачку неодноразово телефоном запрошували до управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізькій області, Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. 20 червня 2017 року відповідачка ОСОБА_1 особисто з'явилася до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Спеціалістами Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області їй було надане роз'яснення щодо розміру пенсії та виявленої переплати, а також запропоновано надати згоду для утримання пенсії. Відповідачка написала заяву про відмову від утримання переплати пенсії. Таким чином, в даному випадку виникла необхідність звернення до суду з позовом про стягнення суми надміру сплачених коштів.
У зв'язку з вищезазначеним позивач просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суму пенсії, виплаченої надміру, за період з 01 грудня 2008 року по 31 січня 2016 року у розмірі 18215,82 грн. та сплачений судовий збір 2270 грн.
Ухвалою суду від 15 червня 2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Учасники справи належним чином завчасно повідомлені про місце, дату і час судового засідання.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій він позовні вимоги ГУ ПФУ України в Запорізькій області до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру, підтримав з зазначених у позові підстав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Під час ухвалення рішення просить врахувати постанову Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №520/21140/18 в частині визначення, що належить до рахункових помилок. Судове засідання просив провести без його участі.
Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розгляд цивільної справи за позовом ГУ ПФУ України в Запорізькій області до неї про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру, за її відсутності. Позовні вимоги не визнала в повному обсязі, так як сума пенсії, виплаченої надміру, виникла не з її вини. При цьому просить суд взяти до уваги строк позовної давності у зв'язку з тим, що сума пенсії, виплаченої надміру, їй помилково була нарахована за період з 2008 року по 2016 рік.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється за відсутністю учасників справи на підставі наявних доказів; фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ознайомившись з обгрунтуванням позовних вимог, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем і заперечення проти позову відповідачкою, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Так, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. З 29 серпня 2004 року їй була призначена пенсія за віком.
18 листопада 2008 року відповідачка звернулася до управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області з заявою про перерахунок їй пенсії за віком відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18 листопада 2008 року відповідачці ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 18 листопада 2008 року, загальний розмір пенсії за віком становив 2047,38 грн. при стажі 42 роки 11 місяців 17 днів, що підтверджується розпорядженням №130038 від 18 листопада 2008 року та довідкою про розрахунок стажу.
Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановлено, що у зв'язку з програмною помилкою при використанні системи СОК при загрузці індивідуальних відомостей про застраховану особу відбулося подвоєння сум заробітку за період з 2000 року по 2005 рік.
В результаті допущеної рахункової помилки безпідставно збільшився розмір пенсії ОСОБА_1 , сума переплати за період з 01 грудня 2008 року по 31 січня 2016 року склала 18215,82 гривень. Сума переплати підтверджується протоколом від 21 січня 2016 року.
Отже, за період з 01 грудня 2008 року по 31 січня 2016 року виникла переплата пенсії у розмірі 18215,82 грн.
Спеціалістами Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Прошуті Л.О. було надане роз'яснення щодо розміру пенсії та виявленої переплати, а також запропоновано надати згоду для утримання пенсії. ОСОБА_1 20 червня 2017 року написала заяву про відмову від утримання переплати пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
В силу ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові, стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Отже, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання.
Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року (справа №554/6495/17-ц), від 31 жовтня 2019 року (справа №607/657/17), від 20 березня 2019 року (справа №345/1493/17-ц).
Такі ж висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка ОСОБА_1 вчинила будь-які зловживання зі свого боку або подала ГУ ПФУ в Запорізькій області недостовірні дані під час нарахування та виплати їй пенсії.
Щодо тверджень представника позивача про наявність рахункової помилки, суд виходить з наступного.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
ГУ ПФУ в Запорізькій області не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази, по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує позивач, а не помилкою, пов'язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.
Таким чином, сам факт того, що внаслідок технічної проблеми програмного забезпечення невірно було застосовано коефіцієнти страхового стажу або розрахунок пенсії було проведено з включенням коефіцієнтів та північних надбавок, не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей.
Пунктом 71 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведена наявність одночасно двох підстав для повернення відповідачкою позивачу безпідставно набутої надмірної виплаченої суми пенсії, а саме рахункова помилка з боку позивача і недобросовісність з боку набувача (п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України). У зв'язку з таким висновком суду посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №520/21140/18 є безпідставним.
Крім того, судом встановлено з обгрунтувань позовних вимог, викладених позивачем у позовній заяві, і тверджень відповідачки у письмовій заяві до суду від 01 вересня 2021 року, що 24 грудня 2015 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було встановлено, що у зв'язку з подвоєння сум заробітку за період з 2000 по 2005 роки для розрахунку пенсії, що призвело до завищення розміру пенсії, за відповідачкою ОСОБА_1 утворилася переплата за період з 01 грудня 2008 року по 31 січня 2016 року, яка становила 18215,82 грн. Більш того, позивач зазначив у позові, що ще 20 червня 2017 року відповідачка при відвідуванні офісу позивача заявила про те, що вона не вбачає підстав для сплати нею надмірно виплаченої суми пенсії.
Отже, на переконання суду, відповідно до вимог ст.257 ЦК України позов не підлягає задоволенню не тільки з недоведеності позовних вимог, а і у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності в три роки, оскільки позивач пропустив трирічний строк для звернення з позовом до суду, бо цей строк повинен рахуватися від дня, коли позивачу стало відомо про надміру перераховану суму пенсії ОСОБА_1 . Цим днем є 24 грудня 2015 року, коли за результатами документальної перевірки цю «помилку» було виявлено, і, більш того, було видане розпорядження №130038.
І навіть якщо датою початку перебігу строку позовної давності у даній справі рахувати кінцеву дату здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 (31 січня 2016 року) або відмову ОСОБА_1 від добровільної сплати нею надмірно виплаченої суми пенсії (20 червня 2017 року), то і в такому випадку строк звернення до суду з позовом сплив, якнайменше, 20 червня 2020 року, в той час як з позовом позивач звернувся до суду лише 02 червня 2021 року.
У зв'язку з зазначеним суд знаходить слушними заперечення відповідачки проти позову і з підстав пропуску строку для звернення до суду з позовом.
За таких обставин, враховуючи, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 коштів у розмірі 18215,82 грн., як і не встановлено наявності рахункової помилки, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, поверненню ГУ ПФУ в Запорізькій області не підлягає, тому суд вважає, що позов не підлягає задоволенню як по суті заявлених позовних вимог, так і у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду з позовом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.257, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-78, 247 ч.2, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: Кацаренко І. О.