Справа № 308/9979/19
07 вересня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Курбатова Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО №754049 від 21.08.2019 року та закриття провадження по справі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО №754049 від 21.08.2019 року, за ч.1 ст.140 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 1020,00 грн. та закриття провадження по справі.
Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що 21.08.2019 року старшим інспектором ВБДР УПП в Закарпатській області Криванич М.І. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №754049, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. за порушення п. 1.5 ПДР.
Позивач вважає накладене на нього стягнення необгрунтованим, а постанову про накладення такого стягнення безпідставною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законодавством України встановлено адміністративну відповідальність, не доведено невід'ємні складові такого проступку - його вину та причетність як суб'єкта до вчинення даного адміністративного правопорушення.
Позивач з винесенням постанови не згідний, вважає, оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує на те, що ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не одержує бюджетних коштів для проведення робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, а здійснює виконання даних робіт за укладеними договорами, тобто відповідальність ДП "Закарпатський облавтодор" несе лише за невиконання або неналежне виконання умов укладених договорів.
Позивач вказує, що із загальнодоступної інформації котра розміщена на сайті "РROZORRO публічні закупівлі" https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-05-29-002794-a балансоутримувачем автомобільних доріг, КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ "БУДКОМПЛЕКТТОРГ", проведено тендер на виконання робіт по Капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 071207 Ужгород - Демечі, км 0+000 - 23+300. Переможцем тендерних торгів визнано Воловецьке колективне підприємство "Агрошляхбуд" та відповідно укладено договір підряду № 23 від 05.07.2018 року. Термін дії договору до 31.12.2019 року (продовжений додатковою угодою № 1.). Тим самим ДП "Закарпатський облавтодор" не має відношення до даної автомобільної дороги.
Крім того позивач вказує на те, що матеріали справи не містять жодного доказу про те, що усунення порушень експлуатації дороги належить до компетенції позивача і що останній мав можливість усунути ці порушення. В оскаржуваній постанові не зазначено на яких саме ділянках дороги допущено бездіяльність позивачем (в кілометрах і метрах) а/д О 071207 "Ужгород-Денечі".
Вважає, що старший інспектор ВБДР УПП в Закарпатській області Криванич М.І., не з'ясував всі наявні обставини справи та безпідставно виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , оскільки головний інженер ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не є суб'єктом даних правовідносин, а отже і не може нести адміністративну відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. Зазначає, що вимоги працівників поліції повинні бути адресовані власникові автомобільних доріг, який визначає обсяг та вид необхідних робіт, та є розпорядником фінансів.
З посиланням на викладене позивач просить суд : скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО 18 №754049 від 21.08.2019 року та закрити провадження по даній справі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові . В наступне судове засідання після оголошеної в судовому розгляді перерви не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Подав до суду заяву у якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0304804393276. Письмовий відзив до суду не надійшов.
Відзив на адміністративний позов не подано, а тому суд на підставі ч.6 ст. 162, ч.2 ст. 175 КАС України вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
10.09.2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі №308/9979/19 та призначено справу до розгляду.
01.04.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем - задоволено та замінено первісного відповідача старшого інспектора ВБДР УПП в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Криванич М.І. області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.
Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно - правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як встановлено судом, 21.08.2019 року старшим інспектором ВБДР УПП в Закарпатській області Криванич М.І. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №754049 від 21.08.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 21.08.2019 р. о 15 год. 00 хв. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 гривень, а саме за порушення вимог п. 1.5. ПДР України, за порушення правил, норм та стандартів при утриманні а/д О 071207, не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху, створення умов, що загрожують безпеці руху.
Відповідно до п. 1.5 ПДР - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.1 ст.140 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених ст.258 цього кодексу.
Згідно з ч.2 та ч.4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених ч.1 та ч.2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд , здійснивши перевірку рішення субєкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обовязок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1,2 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адмінстягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор поліції, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.
Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху, вказує, що він не є суб'єктом адміністративного правопорушення.
При цьому, згідно ст. 9 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, в тому числі, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.
За змістом ст.10 Закону України «Про автомобільні дороги» - органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є:
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення;
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про автомобільні дороги» до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та Севастопольської міської державних адміністрацій належать:
1) розроблення пропозицій щодо формування та реалізації державної політики (стратегії) у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення, програм розвитку дорожнього господарства;
2) організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів та переліків об'єктів та обсягів бюджетних коштів, передбачених місцевими бюджетами;
3) забезпечення належного маршрутного орієнтування користувачів автомобільних доріг загального користування місцевого значення;
4) забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування місцевого значення;
5) озеленення смуги відведення автомобільних доріг загального користування місцевого значення;
6) ведення статистичного обліку та паспортизації автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них;
7) здійснення контролю за станом автомобільних доріг загального користування місцевого значення, виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і здійснення заходів щодо їх ліквідації;
8) забезпечення фінансування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення, а також автомобільних доріг загального користування державного значення у разі наявності відповідного рішення обласної ради;
9) забезпечення проведення обов'язкових аудиту та перевірки безпеки автомобільних доріг, що належать до сфери його управління.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про автомобільні дороги» (чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за : стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу тарекламоносіїв; цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова не містить будь-яких відомостей про те, хто є власником відповідної ділянки дороги, а отже і відомостей про те, хто повинен нести відповідальність за створення на ній безпечних умов руху. Не містить і жодних доказів, які вказують, що забезпечення експлуатаційного стану ділянки дороги покладено на позивача, чи очолювану ним філію.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до посадової інструкції головного інженера ДП «Закарпатський облавтодор» глава ІУ головний інженер підприємства несе відповідальність за: неякісне і несвоєчасне виконання завдань, покладених на головного інженера; недостовірність даних,які представляються головним інженером вищестоячим організаціям та органам статистики; порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни.
Згідно протоколу №77 засідання тендерного комітету Комунального підприємства Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» від 21.06.2018 року ухвалено визначити за результатами розгляду та оцінки тендерних пропозицій по процедурі закупівлі «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 071207 Ужгород-Демечі, км 0+000 - 23-300» переможцем Воловецьке колективне підприємство «Агрошляхбуд» та укласти з ним договір.
Відповідно до п.1.1 договору підряду №23 укладеного 05.07.2018 року між Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» в особі директора Бірака І.І. та Воловецьким колективним підприємством «Агрошляхбуд» в особі директора Данилківа І.М. вбачається, що виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик виконати роботи - «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 071207 Ужгород-Демечі, км 0+000 - 23-300» відповідно до затвердженої проектно-коштористної документації та в обумовлений цим договором термін.
Згідно п.п.1.4 п.1 Додаткової угоди №1 до Договору підряду №23 від 05.07.2018 року укладеного між Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «Будкомплектторг» в особі директора Бірака І.І. та Воловецьким колективним підприємством «Агрошляхбуд» в особі директора Данилківа І.М., сторони погодили строк дії договору підряду №23 укладеного 05.07.2018 року до 31.12.2019 року.
Зважаючи на викладене, ДП «Закарпатський облавтодор», зокрема позивач не є суб'єктами даних правовідносин, а отже і не можуть нести адміністративну відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів про те, що не вживання заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху, створення умов, що загрожують безпеці руху належить до компетенції позивача і що він мав можливість усунути ці порушення.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України не надано.
Відповідачем відзиву на позов до суду не подано щодо підтвердження того, що ОСОБА_1 є відповідальною (посадовою) особою, та порушив правила, норми та стандарти, а саме, не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху, створення умов, що загрожують безпеці руху.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В порушення законодавчих положень відповідачем не з'ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, приходжу до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ст. 140, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО 18 №754049 від 21.08.2019 року та закриття провадження по справі - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №754049 від 21.08.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст. 286 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 )
Відповідач : Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вул.Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048).
Дата складання повного судового рішення 07.09.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца