04.09.2021 Справа №607/15721/21 Провадження № 1-кс/607/5203/2021 м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Курівці Зборівського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого різноробочим, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України,
04.09.2021 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12021211040001228 від 02.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001228 від 02.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
02.09.2021 близько 16:59 год. оперуповноваженим УБН біля магазину «Квітоцентр», який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 42, виявлено ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які діючи за попередньою змовою незаконно зберігали при собі з метою збуту психотропну речовину «амфетамін» та особливо небезпечний наркотичний засіб «РVР».
Досудовим розслідуванням встановлено, що при невстановлених слідством обставинах місці та часі у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин з метою їх подальшого збуту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, при невстановлених слідством обставинах місці та часі ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 незаконно придбав тринадцять згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч» голубого кольору, шість згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч» зеленого кольору, вісім згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч» синього кольору, тринадцять згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч» червоного кольору в яких містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібіїу з порошкоподібною речовиною невідомого походження.
02.09.2021 близько 16:59 год. працівниками УБН в Тернопільській області ДБН України, які здійснювали патрулювання по вулицях м. Тернополя, зокрема, по вул. Текстильна, 42, а саме поблизу приміщення магазину «Квітоцентр», було виявлено ОСОБА_4 , який у цей момент розкладав за даною адресою так звані «закладки» із порошкоподібною речовиною білого кольору.
Надалі, під час огляду місця події 02.09.2021 з 19.34 год. по 20.03 год. у ОСОБА_4 в ході поверхневої перевірки виявлено та вилучено тринадцять згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч» голубого кольору, шість згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч» зеленого кольору, сім згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч» синього кольору, тринадцять згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч» червоного кольору, один згорток обмотаний клейкою стрічкою типу «скотч» синього кольору в якому містився прозорий безбарвний полімерний пакетик на застібку з порошкоподібно« речовиною, що містить в своєму складі амфетамін, що відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, маса якого в перерахунку на основу становить 0,0839 грама, які ОСОБА_4 зберігав при собі, з метою збуту.
Згідно ст.2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 та Списку №2, Таблиці №2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, амфетамін, відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено.
03.09.2021 ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.
03.09.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 : може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочину, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, даних про особу підозрюваного, слідчий за погодженням із прокурором вважає, що застава у максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_4 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість пред'явленої йому підозри у зв'язку із невстановленням його причетності до інкримінованого діяння, а також недоведення зазначених у клопотанні ризиків. Просив врахувати наявність у нього родини на утриманні, зокрема, малолітньої дитини та вагітної дружини. Посилаючись на викладене, просив застосовувати до нього менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити, посилаючись на відсутність підстав вважати наявними наведені прокурором в судовому засіданні вказані у клопотанні слідчим ризики. Вказав, що ОСОБА_4 активно сприяє слідству та надає викривальні покази, у зв'язку з цим, з урахуванням належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , наявні підстави для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - домашнього арешту. Просив також врахувати наявність у нього постійного місця проживання та сім'ї на утриманні. Крім того, зазначив про те, що в разі визначення щодо підозрюваного ОСОБА_4 розміру застави, такий розмір не повинен бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001228 від 02.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
02.09.2021 о 16 год. 59 хв. ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
03.09.2021 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, тобто у незаконному придбані та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040001228 від 02.09.2021; протокол огляду місця події від 02.09.2021; протокол огляду предметів від 03.09.2021; висновок експерта за результатами експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ19/120-21/9052-НЗПРАП від 03.09.2021; протоколи допитів свідків ОСОБА_9 від 02.09.2021, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 03.09.2021; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.09.2021; інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбані та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, слідчий суддя враховує, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене з корисливих мотивів, що дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначених, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
На думку слідчого судді під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 в тому числі і щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, як і надання ним викривальних показів та сприяння слідству, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.
Будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 під вартою стороною захисту не наведено, будь-яких медичних висновків, які б засвідчували факт неможливості тримання ОСОБА_4 під вартою за станом здоров'я, слідчому судді не надано.
Таким, чином, дані, що свідчать про наявність у ОСОБА_4 будь-яких тяжких захворювань, що самі по собі перешкоджають триманню його в слідчому ізоляторі, а також інші обставини, що перешкоджають триманню його під вартою, відсутні.
Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з цим слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні просили визначити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на наявні ризики, дані про особу підозрюваного, а також нездатність застави у меншому розмірі забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Вирішуючи клопотання в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).
Слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження даних про великі прибутки ОСОБА_4 внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявності у власності його або членів сім'ї цінного майна.
При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує як вказані вище дані, із яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності ОСОБА_4 отримав значний дохід, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що зазначений слідчим у клопотанні розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_4 , що може призвести до порушення його права на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , наявність у нього на утриманні - вагітної дружини та малолітньої дитини, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні.
Вирішуючи питання щодо визначення строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, слідчий суддя враховує строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. З огляду на норми п.4 ч.3 ст. 219 КПК України, та враховуючи вимоги ч.7 ст.194 КПК України, наявні підстави для визначення строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного, у разі внесення застави, по 31.10.2021.
За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст..ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 16 год. 59 хв. 31.10.2021.
Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 68100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UА358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/15721/21; провадження №1-кс/607/5203/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2021.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підварюю, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
- з'являтися до слідчого, прокурора га суду за кожною вимогою:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду :
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи:
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 31.10.2021.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1