04.09.2021 Справа №607/15722/21 Провадження № 1-кс/607/5204/2021 м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно:
ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, розлученого, який має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
04.09.2021 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12021211040001230 від 02.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001230 від 02.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
02.09.2021 близько 20:52 працівниками НГУ у парку «Здоров'я» в м.Тернополі, виявлено ОСОБА_4 , який зберігав при собі з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено «канабіс».
В ході досудового розслідування встановлено, що при невстановлених слідством обставинах місці та часі у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» з метою його подальшого збуту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, при невстановлених слідством обставинах місці та часі ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 незаконно придбав 60 (шістдесят) згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «скотч», а саме 10 ( десять) згортків червоного кольору в яких містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібку з порошкоподібною речовиною білого кольору, 11 (одинадцять) згортків синього кольору в яких містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібку з речовиною зеленого кольору, рослинного походження, 5 (п'ять) згортків жовто-червоного кольору в яких містились чорні полімерні пакетики із надписом на їх поверхні «HASLAS» з предметом у вигляді таблетки світло-синього кольору трикутної форми, 5 (п'ять) згортків чорного кольору в яких містився чорний полімерний пакет із надписом на їх поверхні «HASLAS» з речовиною зеленого кольору, рослинного походження, 5 (п'ять) згортків синьо-білого кольору в яких містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібку з порошкоподібною речовиною білого кольору, 15 (п'ятнадцять) згортків жовтого кольору в яких містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібку з порошкоподібною речовиною білого кольору, 5 (п'ять) згортків білого кольору в яких містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібку з кристалічною речовиною білого кольору, 3 (три) згортки зелено-білого кольору в яких містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібку з кристалічною речовиною білого кольору, 1 (один) згорток чорного кольору із жовтою полосою в якому містився чорний полімерний пакет із надписом на їх поверхні «HASLAS» з «маркою» червоного кольору, які зберігав при собі, з метою збуту.
02.09.2021 близько 20:52 год. працівниками Національної Гвардії України, які здійснювали патрулювання у м. Тернопіль, а саме у парку «Здоров'я», було виявлено ОСОБА_4 , який у цей момент здійснював збування наркотичних засобів шляхом розставлення так званих «закладок» із числа вищезазначених.
Надалі, під час огляду місця події з 23:13 год. 02.09.2021 по 01:11 год. 03.09.2021 у ОСОБА_4 виявлено та вилучено 60 (шістдесят) згортків, які обмотані клейкою стрічкою типу «скотч», 1 (один) із яких чорного кольору в якому містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібку з частково подрібленою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка має ботанічні ознаки верхівкових частин рослини коноплі, містять канабіноїди (канабінол, канабідіол), зокрема тетрагідроканабінол, і є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса канабісу в сухому (висушеному) вигляді (в перерахунку на суху речовину) становить 1,677 грама, які ОСОБА_4 зберігав при собі, з метою збуту.
Згідно ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 та Списку № 1, Таблиці № 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, канабіс (4-мета-гі дроксифеніл-1 -метил-4-пропіонілпіперидин), відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг якого заборонено.
03.09.2021 о 20 год. 52 хв. ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
03.09.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 : може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочину, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, даних про особу підозрюваного, слідчий за погодженням із прокурором вважає, що застава у максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_4 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 зазначав про наявність підстав для повернення поданого слідчим клопотання, посилаючись на невідповідність такого вимогам ч.1 ст.194 КПК України. В ході розгляду клопотання по суті просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити, посилаючись на необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри, недоведення вказаних у клопотанні слідчим ризиків, як і недоведення недостатності застосування щодо ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів. Крім того, посилаючись на систематичне вживання ОСОБА_4 наркотичних речовин, заявив клопотання про невідкладне проведення його судово-медичного обстеження на предмет вживання наркотичних, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів, наявності синдрому залежності та потреби у призначенні замісної підтримувальної терапії. Просив також врахувати наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, оскільки останній має на утриманні малолітню дитину та брата з інвалідністю, у зв'язку з чим вважає наявними підстави для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, захисник також зазначив про те, що в разі визначення щодо підозрюваного ОСОБА_4 розміру застави, такий розмір не повинен бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на непричетність до злочину, який йому інкриміновано та свій незадовільний стан здоров'я, необхідність лікування внаслідок вживання наркотичних засобів, а також здійснення догляду за братом - інвалідом. Крім того, вказав про застосування до нього насильства з боку працівників Національної гвардії України під час його затримання 02.09.2021.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001230 від 02.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
03.09.2021 о 20 год. 52 хв. ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
03.09.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040001230 від 02.09.2021; протокол огляду місця події від 02.09.2021-03.09.2021; протоколи допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 03.09.2021; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.09.2021; висновок експерта за результатами експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ19/120-21/9051-ЮПРАП від 03.09.2021; інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту , а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, слідчий суддя враховує, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене з корисливих мотивів, що дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначених, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
На думку слідчого судді під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 в тому числі і щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, малолітньої дитини на утриманні, здійснення ним догляду за братом, який згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , є інвалідом, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.
Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з цим слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Заявлене захисником ОСОБА_5 клопотання про проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_4 на предмет вживання наркотичних, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів, наявності синдрому залежності та потреби у призначенні замісної підтримувальної терапії, також було предметом розгляду слідчого судді.
Так, проведення медичного обстеження підозрюваного та оперативне лікування за його зверненням є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів особи, яка тримається під вартою.
Відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 №239/5/104, керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво СІЗО.
Враховуючи викладене, зважаючи на надані захисником ОСОБА_5 доводи в обґрунтування поданого ним клопотання, відсутність заперечень з цього приводу прокурора, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати начальника ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров я від 10.02.2012 №239/5/104 та слідчого у даному кримінальному провадженні забезпечити проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_4 .
Поряд з цим, надані стороною захисту відомості про вживання ОСОБА_4 наркотичних речовин, не свідчать про неможливість перебування ОСОБА_4 під вартою, оскільки належного медичного висновку, який би засвідчував факт неможливості тримання ОСОБА_4 під вартою за станом здоров'я, слідчому судді не надано. Таким, чином, дані, що свідчать про наявність у ОСОБА_4 будь-яких тяжких захворювань, що самі по собі перешкоджають триманню його в слідчому ізоляторі, а також інші обставини, що перешкоджають триманню його під вартою, відсутні.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні просили визначити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на наявні ризики, дані про особу підозрюваного, а також нездатність застави у меншому розмірі забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Вирішуючи клопотання в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).
Слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження даних про великі прибутки ОСОБА_4 внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявності у власності його або членів сім'ї цінного майна.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що зазначений у клопотанні слідчого розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_4 , що може призвести до порушення його права на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його вік, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні.
Вирішуючи питання щодо визначення строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, слідчий суддя враховує строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. З огляду на норми п.4 ч.3 ст. 219 КПК України, та враховуючи вимоги ч.7 ст.194 КПК України, наявні підстави для визначення строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного, у разі внесення застави, по 31.10.2021.
За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Окрім того, відповідно до ч. 6, 7 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Враховуючи, що під час судового засідання підозрюваний ОСОБА_4 заявив про застосування до нього насильства працівниками Національної гвардії України під час його затримання 02.09.2021, слідчий суддя вважає за необхідне зафіксувати таку заяву, доручити керівнику Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернопіль) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львів провести дослідження фактів, викладених підозрюваним ОСОБА_4 у судовому засіданні, щодо застосування до нього насильства з боку працівників Національної гвардії України під час його затримання 02.09.2021.
Керуючись ст..ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 206, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді гримання під вартою строком на 60 днів до 20 год. 52 хв. 31.10.2021.
Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/15722/21; провадження № 1-кс/607/5204/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2021.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
-з'являтися до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 31.10.2021.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Зобов'язати начальника ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров я від 10.02.2012 №239/5/104 та слідчого у даному кримінальному провадженні забезпечити проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на предмет вживання наркотичних, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів, наявності синдрому залежності та потреби у призначенні замісної підтримувальної терапії.
Доручити керівнику Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернопіль) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, проведення дослідження фактів, викладених в усній заяві підозрюваним ОСОБА_4 в судовому засіданні 04.09.2021. щодо застосування до нього насильства з боку працівників Національної гвардії України, під час його затримання 02.09.2021.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_14