Справа №519/1190/18
2/519/50/21
02.09.2021 року
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», Державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про визнання рішення незаконним та його скасування, визнання незаконним дій та скасування запису, витребування майна з чужого незаконного володіння
Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що у власності позивача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2007, який посвідчений державним нотаріусом Южненської міської державної нотаріальної контори Одеської області Колосковою Т.І. по реєстру за №1971 знаходився будинок АДРЕСА_1 загальною площею 270,5 кв.м., жилою площею 75,0 кв.м. та господарськими спорудами: а- гараж-майстерня, А'-літня кухня, Б-сарай, Б'-туалет, І-тротуар, 1, 2 -огорожі, к-колодязь. Крім того, у власності позивача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2007, який посвідчений державним нотаріусом Южненської міської державної нотаріальної контори Одеської області Колосковою Т.І. по реєстру за №1975 знаходилась земельна ділянка площею 0,0993 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5111700000:02:005:0162. Як свідчить рішення Южного міського суду Одеської області від 30.03.2011, між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" 06.07.2007 був укладений договір споживчого кредиту №11179725000, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 150 000 дол. США. Як свідчать відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.11.2007 ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який посвідчений державним нотаріусом Южненської міської державної нотаріальної контори Одеської області Колосковою Т.І. по реєстру за №2943, за яким в іпотеку переданий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка (діл. № 49), кадастровий номер - 5111700000:02:005:0162. Крім того, як свідчать відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29526682 від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), яким зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га, кадастровий номер - 5111700000:02:005:0162, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул. Межигірська, 22, номер запису про право власності - 14431138. А також Щелков Д.М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29526413 від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), яким зареєстрував право власності на будинок загальною площею 270,5 кв.м., житловою площею 75,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", код 37825968, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул. Межигірська, 22, номер запису про право власності - 14430732. Позивач вважає, що вищезазначені рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. є незаконними, ухваленим всупереч умов іпотечного договору та норм матеріального права, згоди на звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку він не надавав. ТОВ «Кей-Колект» не може бути добросовісним набувачем жилого будинку та земельної ділянки, тому що будинок та земельна ділянка знаходяться у володінні позивача та не ніколи з його володіння не виходили. Про порушення своїх прав позивач дізнався тільки 04.12.2018 при отриманні інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відомостей про наявність будь-яких судових рішень з приводу звернення стягнення на іпотечне майно у позивача відсутні.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 27.12.2018 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 27.06.2019 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду по суті, витребувано від державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29526682 від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,0993 га, кадастровий номер -5111700000:02:005:0162, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, та документи, які стали підставою для прийняття зазначеного рішення; витребувано від державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29526413 від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на будинок, загальною площею 270,5 кв.м., жилою площею 75,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, та документи, які стали підставою для прийняття зазначеного рішення; витребувано від Южненської міської державної нотаріальної контори Одеської області копії договору іпотеки, який посвідчений 29.11.2007 державним нотаріусом Южненської міської державної нотаріальної контори Одеської області Колосковою Т.І. по реєстру №2943, за яким в іпотеку переданий будинок АДРЕСА_1 , та земельна ділянка (діл. № 49), кадастровий номер -5111700000:02:005:0162.; витребувано від ТОВ «Кей-Колект» документи про підстави переходу прав вимог до ТОВ «Кей-Колект» за кредитним договором №11179725000 від 06.07.2007 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» та договором іпотеки, який посвідчений 29.11.2007 державним нотаріусом Южненської міської державної нотаріальної контори Колосковою Т.І. по реєстру №2943.
На виконання вказаної ухвали суду від Южненської міської державної нотаріальної контори 22.08.2019 до суду надійшла копія договору іпотеки, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 від 29.11.2007, реєстр №2943, від ТОВ «Кей-Колект» надійшла копія Договору факторингу №2 з випискою від 13.02.2012, копія договору відступлення права вимоги за договором іпотеки.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 17.03.2020 витребувано з Центру надання адміністративних послуг Южненської міської ради Одеської області: копію рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29526682 від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,0993 га, кадастровий номер -5111700000:02:005:0162, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, та документи, які стали підставою для прийняття зазначеного рішення, копію рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М., копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29526413 від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на будинок, загальною площею 270,5 кв.м., жилою площею 75,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, та документи, які стали підставою для прийняття зазначеного рішення.
На виконання вказаної ухвали суду від відділу надання адміністративних послуг Южненської міської ради Одеської області 01.06.2020 до суду надійшла відповідь, згідно якої запитуємі в ухвалі суду документи надати не виявилося можливим, в зв'язку з відсутністю з невідомих причин реєстраційних справ на зазначені об'єкти нерухомого майна.
Відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та державний реєстратор прав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.
Представник позивача подав до суду заяву, в який позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, справу розглянути за відсутності позивача та її представника.
Представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати у його відсутність, заявлені позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Відповідач державний реєстратор прав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. до суду не з'явився, про місце та час слухання справи належним чином повідомлений, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 06.07.2007 між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" був укладений договір споживчого кредиту №11179725000, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 150 000 доларів США.
29.11.2007 ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який посвідчений державним нотаріусом Южненської міської державної нотаріальної контори Одеської області Колосковою Т.І. по реєстру за №2943, за яким в іпотеку переданий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка (діл. №49), кадастровий номер - 5111700000:02:005:0162.
Відповідно до договору факторингу №2 від 13.02.2013, укладеному між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" і виписки з Додатку № 1 до Договору факторингу №2 від 13.02.2012 до ТОВ "Кей-Колект" перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11179725000 від 06.07.2007.
Відповідно до договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 року, укладеному між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект", посвідченому приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстром №649-650 і виписки до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 до ТОВ "Кей-Колект" перейшло право вимоги за договорами іпотеки від 06.07.2007.
На підставі рішення державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), індексний номер 29526682 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га, кадастровий номер - 5111700000:02:005:0162, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект", код 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, номер запису про право власності - 14431138, що підтверджується копією рішення державного реєстратора прав та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також на підставі рішення державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), індексний номер 29526413 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право власності на будинок загальною площею 270,5 кв.м., житловою площею 75,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект", код 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, номер запису про право власності - 14430732, що підтверджується копією рішення державного реєстратора прав та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Про зазначені рішення державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. позивач дізнався 04.12.2018, отримавши зазначену інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, відповідачем було здійснено дії щодо набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
При прийнятті вказаних рішень державним реєстратором зазначена правова підстава набуття права власності - договір іпотеки від 29.11.2007.
Але, враховуючи докази надані відповідачем на вимогу суду, ТОВ "Кей-Колект" не набуло прав вимоги за договором іпотеки від 29.11.2007 та фактично не відбулась заміна сторони Іпотекодержателя в іпотечному договорі.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону «Про іпотеку»).
Відповідно до п.4.2 Договору іпотеки від 29.11.2007 (надалі Договір) звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України підстав.
Відповідно до п.4.5 Договору звернення стягнення на Предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».
Згідно п.5 Договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку» або отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосовано Сторонами в будь-який момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За приписами ч.1 ст.35 Закону №ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
За статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.
Аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.
Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 статті 263 ЦК України).
Встановлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).
Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Так як Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.
Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.
А тому визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.
Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
За пунктом 4 Закону №1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до ч.3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.2 статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
З підписанням іпотечного застереження сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Проте, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки не залежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Таким чином, суд приходить до висновку, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без згоди іпотекодавця на його відчуження.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.09.2021 з параметрами запиту за прізвищем, ім'ям та по-батькові позивача, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно маються відомості щодо права приватної власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 , інші об'єкти нерухомості відсутні, тобто зазначений будинок є єдиним житлом позивача та використовується позивачем для постійного проживання.
Отже, спірна квартира підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом наданим в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника і не перевищує 140,0 кв.м., що підтверджується зібраними доказами.
Судом встановлено, що реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ «Кей-Колект» відбулася на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.
При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач одержав повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, що у свою чергу свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.
Крім того, судом не встановлено чи проводилась оцінка предмета іпотеки на момент прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності на квартиру, так як в матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц.
Таким чином, у державного реєстратора Щелкова Д.М. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказаний будинок та земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" з огляду на те, що будинок АДРЕСА_1 використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, як іпотекодавець, надав згоду на відчуження квартири іпотекодержателем шляхом реєстрації права власності за ним.
Як встановлено під час розгляду справи, що на теперішній час спірний будинок та земельна ділянка належить на праві власності відповідачу ТОВ «Кей-Колект».
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Так, відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 вчергове нагадує, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (п. 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадженням № 14-208цс18).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 резюмувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, право або інтерес позивача може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права іншої особи. При цьому рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Таким чином, оскільки спірне майно вибуло поза волею позивача, на підставі рішення державного реєстратора, яке прийняте з порушенням Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню.
Судом враховано практику Європейського суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Також, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог про визнання рішення незаконним та його скасування, визнання незаконним дій та скасування запису, витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв'язку з їх обґрунтованістю.
Щодо позовних вимог заявлених до Державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про визнання рішення незаконним та його скасування, визнання незаконним дій та скасування запису, витребування майна з чужого незаконного володіння, то вони не підлягають задоволенню, за таких обставин.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов'язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
З огляду на викладене, суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у позивача існує саме з ТОВ «Кей-Колект» з приводу порушення останнім права власності позивача на будинок та земельну ділянку внаслідок їх дій щодо реєстрації такого права.
Отже, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивач визначив його співвідповідачем. Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
На підставі ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача ТОВ «Кей-Колект» на користь позивача судовий збір у розмірі 5109,45 (352,40+352,40+704,80+3699,85) грн.
Керуючись ст.ст.3, 12, 81, 141, 265 ЦПК України, суд
Позов представника ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», Державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про визнання рішення незаконним та його скасування, визнання незаконним дій та скасування запису, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29526682 від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га, кадастровий номер - 5111700000:02:005:0162, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул. Межигірська, 22, номер запису про право власності - 14431138.
Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29526413 від 06.05.2016 (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на будинок загальною площею 270,5 кв.м., житловою площею 75,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, номер запису про право власності - 14430732.
Визнати незаконними дії державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича по внесенню Запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності - 14431138, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га, кадастровий номер - 5111700000:02:005:0162, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, та скасувати зазначений запис.
Визнати незаконними дії державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича по внесенню Запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності - 14430732, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на будинок загальною площею 270,5 кв.м., житловою площею 75,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, та скасувати зазначений запис.
Витребувати з незаконного володіння ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ"", код 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 0,0993 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5111700000:02:005:0162.
Витребувати з незаконного володіння ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ"", код 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 270,5 кв.м., жилою площею 75,0 кв.м. та господарськими спорудами: а- гараж-майстерня, А'-літня кухня, Б-сарай, Б'-туалет, І-тротуар, 1, 2 -огорожі, к-колодязь.
У задоволенні позову представника ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про визнання рішення незаконним та його скасування, визнання незаконним дій та скасування запису, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Стягнути з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5109,45 грн.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ТОВ «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22.
Відповідач Державний реєстратор прав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович, РНОКПП не відомо, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Южного міського суду
Одеської області З.І.Барановська