Справа №2-2566/11
Провадження №6/522/581/21
06 вересня 2021 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді Домусчі Л.В.
за участі секретаря судового засідання - Тофан Л.Р.
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №2-2566/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилась цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27.02.2014 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задоволено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.06.2015 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.02.2014 року по справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 1 399,00 грн. - скасовано.
В іншій частині рішення суду - залишено без змін.
До суду 24.05.2021 року надійшла заява представника ТОВ «ФК «АССІСТО» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та по цивільній справі №2-2566/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якої представник заявника посилається на те, що ухвалою суду від 23.02.2021 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 27.02.2014 року по даній справі з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на ТОВ «ФК «АСІСТО», проте виконавчий лист первинним стягувачем не було надано, а згідно Акту про втрату виконавчих документів від 29.04.2021 року, зазначений виконавчий лист було втрачено при пересилці.
Ухвалою суду від 03.06.2021 року заява прийнята до розгляду, призначене судове засідання на 10.06.2021 року.
У судове засідання призначене на 10.06.2021 року сторони не з'явилися, розгляд справи відкладено на 15.07.2021 року.
У судове засідання призначене на 15.07.2021 року сторони не з'явилися, розгляд справи відкладено на 01.09.2021 року.
У судове засідання призначене на 01.09.2021 року представник ТОВ «ФК «АССІСТО» не з'явився, в резолютивній частині заяви просив справу розглядати без участі представника Товариства.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 06.09.2021 року.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.17.4 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилась цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27.02.2014 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «»Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №369/07ф від 09.10.2007 року у загальному розмірі 1 398 904,89 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 399,00 грн.
13.03.2014 року представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду з заявою про видачу копії рішення суду та виконавчого листа, 14.04.2014 року Приморським районним судом м.Одеси було видано виконавчий лист по зазначеній справі.
15.08.2014 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення суду від 27.02.2014 року.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.06.2015 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.02.2014 року по справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 1 399,00 грн. - скасовано.
В іншій частині рішення суду - залишено без змін.
13.08.2019 року представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання по зазначеній справі.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26.02.2019 року заяву представника ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання - задоволено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23.10.2019 року ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 26.02.2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 20.01.2020 року у задоволені заяви представника ПАТ «ВіЕйБі Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №2-2566/11 - відмовлено.
13.10.2020 року до суду надійшла заява представника ТОВ «ФК «АССІСТО» про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадженні).
Ухвалою суду від 23.02.2021 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 27.02.2014 року по справі №2-2566/11 за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО».
24.06.2021 року представник ТОВ «ФК «АССІСТО» звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання по зазначеній справі, в якій просить:
- поновити строк ПАТ «ВіЕйБі Банк» для пред'явлення виконавчого листа №2-2566/11 до виконання.
- видати дублікат виконавчого листа №2-2566/11 про стягнення з ОСОБА_1 на корить ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заяви представник заявника посилається на те, що зазначений виконавчий лист було втрачено при пересилці.
Також в заяві ТОВ «ФК «АССІСТО» зазначав, що виконавчий лист №2-2566/11, який отримано представником ПАТ «ВіЕйБі Банк», було направлено до Приморського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ для виконання, але згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), на виконання до Приморського ВДВС ОМУЮ вищевказаний виконавчий документ не надходив. 22.03.2018 року представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» звертався до ГТУЮ в Одеській області з заявою про надання інформації про хід виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2566/11, але відповідь на адресу стягувача не надходила.
У зв'язку з перебуванням ПАТ «ВіЕйБі Банк» на стадії ліквідації, кадрових змін, а саме скорочення штатів та звільнення працівників відділу повернення проблемної заборгованості виникла необхідність передачі документів до інших структурних підрозділів та продажу частини кредитного портфелю через електронний майданчик, через що було пропущено строки на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
З Акту про втрату виконавчих документів в результаті перевірки матеріалів кредитної справи №369/07ф щодо ОСОБА_1 від 29.04.2021 року вбачається, що проведеною перевіркою наявних оригіналів матеріалів кредитної справи №369/07ф щодо позичальника ОСОБА_1 , переданих ТОВ «ФК «АССІСТО» перевіркою проведеної переписки з ПАТ «ВіЕйБі Банк» та оригіналами виконавчої служби, перевіркою вхідної кореспонденції із розтином конвертів стосовно вказаного позичальника, встановлено факт втрати/відсутності оригіналів виконавчих листів №2-2566/11, виданих на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.02.2014 року.
Станом на момент звернення заявника з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його виконання, місцезнаходження виконавчого листа стягувачу невідоме, в матеріалах справи оригінал виконавчого листа відсутній, будь-які відомості, які б свідчили про повернення виконавчого листа стягувачу також відсутні.
Заявнику невідома інформація щодо місцезнаходження виконавчого документу по даній справі.
На даний час, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» не погашена, отже виконавчі документи підлягають подальшому примусовому виконанню.
У відповідності до ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» - копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершена стадія судового провадження та примусове виконання рішень.
Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
У ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст.12 та ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтями 368, 369 ЦПК України, що був чинний на момент вирішення спору, передбачено, що за кожним судовим рішення, яке набрало законної сили, видається один виконавчий лист, а у разі, якщо виконавчий лист було видано помилково, суд визнає його таким, що не підлягає виконанню.
Виконавчі документи повинні бути пред'явлені до виконання в строки, встановлені статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року №2677-VI, який набрав чинності 21 березня 2011 року), що був чинний на час набрання рішенням суду законної сили, у даному випадку протягом року, якщо інше не передбачено законом (п.2 ч.1 ст.22 Закону).
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (п.1 ч.2 ст.22 Закону).
Таке право стягувача було передбачено також ч.1 ст.371 ЦПК України.
У ч.1 ст.371 ЦПК України зазначено, що підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку. Зазначений строк є процесуальним, а отже, може бути поновлений.
При цьому ЦПК України не містить вичерпного переліку причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання, які є поважними, тому питання про поважність таких причин вирішується в кожному конкретному випадку із урахуванням обставин справи та доказів, що свідчать про неможливість подачі виконавчих листів до виконання протягом визначеного законом строку в зв'язку з наявністю об'єктивних перешкод для звернення до суду; при цьому суб'єктивні причини та особисті мотиви позивача самі по собі не можуть вважатися перешкодами для звернення до суду.
Як вбачається, з матеріалів справи, згідно ст.319 ЦПК України рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.02.2014 року по справі №2-2566/11 набрало законної сили 22.06.2015 року й виконавчі документи повинні бути пред'явлені стягувачем до виконання у даному випадку протягом року (п.2 ч.1 с.22 Закону «Про виконавче провадження»).
Дійсно, в матеріалах справи є заява представника ПАТ «ВіЕйБі Банк» Булка С.Є. від 13 березня 2014 року про видачу копії рішення суду та виконавчого листа (т.2, а.с.26), але матеріали справи не містять відомостей щодо отримання представником стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк», також суду не надано безспірних доказів про отримання первинним стягувачем виконавчого листа по справі №2-2566/11 після набрання рішенням суду законної сили та пред'явлення його для виконання.
Копія заяви від 22.03.2018 року, яку було надано представником Банка на адресу Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області щодо надання інформації про хід виконавчого провадження, не є належним та допустимим доказом того, що стягувачем на адресу Приморського ВДВС ОМУЮ було направлено виконавчий лист №2-2566/11 для примусового виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Необхідності визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 6 та статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального судочинства.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з елементів здійснення принципу справедливого судочинства є принципи «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді, а також принцип обґрунтованості судового рішення.
Так, у п.23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року), «Суд нагадує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п.18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011р.) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд розглядаючи касаційну скаргу на ухвали судів першої та апеляційної інстанції, постановлені за результатами розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у своїй постанові від 15 листопада 2018 року по справі №474/783/17, звернув увагу на положення ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За результатами розгляду вказаної справи Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржених ухвал про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Крім того, рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.06.2015 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.02.2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 1 399,00 грн. - скасовано, але представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» до Приморського районного суду м.Одеси з заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення апеляційного суду Одеської області повторно не звертався.
Крім того з постанови Одеського апеляційного суду від 23.10.2019 року вбачається, що з матеріалів заяви не можливо встановити, чи отримував представник ПАТ «ВіЕйБІ Банк» виконавчий лист, чи дійсно направлявся виконавчий лист до виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, чи знаходився на виконанні у будь-якому відділі виконавчої служби виконавчий лист про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк», оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення зазначеного виконавчого листа до виконання до виконавчої служби, докази відкриття виконавчого провадження, докази повернення виконавчого листа на адресу стягувача, докази втрати виконавчого листа, а заявником ТОВ «ФК «АССІСТО» до матеріалів заяви не було надано жодних доказів поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволені заяви представника ТОВ «ФК «АССІСТО» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
При цьому суд враховує, що ухвалою суду від 20.01.2020 року у задоволені заяви представника ПАТ «ВіЕйБі Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №2-2566/11 - відмовлено. Зазначена ухвала не оскаржувалась в апеляційному порядку.
Таким чином суд приходить до висновку що ПАТ «ВіЕйБі Банк» не міг передати оригінал виконавчого листа ТОВ «ФК «АССІСТО».
За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що ТОВ «ФК «АССІСТО» не довів поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, враховуючи, що в матеріалах справи взагалі відсутні відомості примусового виконання виконавчого листа №2-2566/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором, заявником не надано жодних доказів щодо того, що зазначений виконавчий лист було втрачено, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Виходячи з викладеного та керуючись 10, 12, 13, 81, 89, 223, 247, 258-261, 268, 433, п.17.4 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України, суд, -
У задоволені заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №2-2566/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили із моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 06.09.2021 року.
Суддя: Л.В.Домусчі