Справа №522/24645/15-ц
Провадження №2/5222708/21
08 вересня 2021 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Домусчі Л.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на боці відповідачів без самостійних вимог щодо предмету спору - Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тиквенко Анатолій Вікторович, про визнання недійними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, визначення частки, припинення права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації за частку, визнання права приватної власності, витребування частки шляхом звільнення та виселення, анулювання (скасування) реєстрації права власності, вселення, стягнення судових витрат,
У провадженні судді Домусчі Л.В. перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тиквенко Анатолія Вікторовича про визнання свідоцтва про право на спадщину та договору дарування недійсним, визнання права власності на спадкове майно, анулювання реєстрації права власності, припинення права на частку в спільному майні та усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою суду від 18.01.2016 року попереднє судове засідання закрито та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2016 року.
Ухвалою суду від 21.05.2016 року по зазначеній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
Ухвалою суду від 04.09.2019 року поновлено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.10.2019 року.
Ухвалою суду від 11.12.2019 року провадження по справі було зупинено до розгляду судом касаційної інстанції справи №522/15568/14-ц за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26.05.2015 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 року, винесені за розглядом позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору-Перша Одеська нотаріальна контора про поновлення строку і про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
До суду 11.06.2021 року надійшло клопотання представника позивача, згідно якого просив поновити провадження у справі з посиланням на те, що постановою Верховного суду від 13 травня 2020 року по справі №522/15568/14-ц було частково задоволено касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та постанова Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 року була скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було закрито.
Ухвалою суду від 29.06.2021 року поновлено провадження та призначити справу до розгляду в судовому засіданні на 08.09. 2021 року
02.09.2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав суду заяву про відвід головуючому судді Домусчі Л.В., яку мотивовано тим, що суддею порушено процесуальну процедуру розгляду справи, а саме суддею навмисно ущемлені матеріальні і процесуальні права ОСОБА_1 . У нього існують сумніви в неупередженості та об'єктивності судді щодо відповідача ОСОБА_1 . Всі позовні вимоги ОСОБА_3 зводяться до позбавлення ОСОБА_1 права власності на житло, але суддею навмисно невиконаний процесуальний її обов'язок та не долучено до участі у справі власника, при цьому не вказавши кого саме, та зареєстрованих мешканців квартири. Зазначив, що свідоме повторюване невиконання суддею обов'язкових приписів законів по захисту прав сторонніх осіб, зокрема дитини ОСОБА_5 , які не залучаються до участі у якості 3-х осіб при очевидному впливі на їх права і обов'язки в теперішньому і майбутньому, вважає, що такі триваючі порушення додають підстав для відводу, відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяву представника позивача про відвід, вважає, що вона необґрунтована та немає об'єктивного підґрунтя.
Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Також, підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст.37 ЦПК), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст.46 ЦПК).
Згідно ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
За умовами ч.3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України).
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною представника відповідача не надано жодного допустимого, належного, достовірного та достатнього доказу навмисно ущемлені матеріальні і процесуальні права ОСОБА_1 , які б підтверджували наявність підстав для відводу судді.
Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:
- суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;
- слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вбачає, що обставини, на які вказує представник відповідача, є його особистою суб'єктивною думкою та не відносяться до об'єктивних обставин при розгляді даної справи, з якими законодавець пов'язує відвід судді.
Посилання представника відповідача - ОСОБА_2 на те, що дії судді Домусчі Л.В. спрямовані на безперешкодне і швидке заволодіння ОСОБА_3 квартирою, та нею цілеспрямовано не долучаються до участі у справі у якості третіх осіб, суд вважає необґрунтованими, оскільки судовий розгляд справи проводиться з 2016 року, представник надавав свої пояснення по суті спору 21.06.2018 року, і клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі представником відповідача було надано через канцелярію суду лише 07.09.2021 року, стосовно якого суд в судовому засіданні 08.09.2021 року з'ясовував думку інших учасників справи.
Окрім того, суд вбачає, що обставини, за якими представник відповідача, пов'язує необхідність відводу судді, обґрунтовані з посиланнями на процесуальні дії головуючої судді, з якими сторона не згодна.
Згідно ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Між тим, не вбачаючи об'єктивного критерію, а саме: наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності суду при вирішенні процесуальних питань, суд вважає, що непогодження представника відповідача з процесуальною дією не може бути підставою для відводу суддів, та в подальшому може бути предметом розгляду при апеляційному оскарженню рішень по справі.
Щодо доводів заяви про відвід, який стосується суб'єктивного критерію безсторонності суддів, а саме: особистої упередженості судді в розгляді даної справи, то припущення відносно безсторонності та можливої упередженості в даній справі, є безпідставним.
Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого судді у зв'язку з необґрунтованість.
Відповідно до ч.11 ст.40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Таким чином з огляду на положення ст.40 ЦПК України, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та залишає його без задоволення, при цьому підстав для передачі даної заяви на розгляд іншому судді не вбачає, оскільки заява надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до засідання.
Керуючись: ст. ст. 10-13, 36, 39, 40, 43, 49, 89, 247, 258-260, 268, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Домусчі Л.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на боці відповідачів без самостійних вимог щодо предмету спору - Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тиквенко Анатолій Вікторович, про визнання недійними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, визначення частки, припинення права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації за частку, визнання права приватної власності, витребування частки шляхом звільнення та виселення, анулювання (скасування) реєстрації права власності, вселення, стягнення судових витрат - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили із моменту її підписання суддею.
Суддя: Л.В. Домусчі