Справа №522/16814/21
Провадження № 1-кп/522/2406/21
03 вересня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021160000000862 від 07.05.2021 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, громадянина України, освіта вища, працюючого на посаді директора ТОВ «Аквабут плюс», одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України,-
На розгляд надійшло зазначене кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що в ході проведення досудового розслідування встановлено достатньо доказів, які доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
Прокурор вважав, що існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:
спроби обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній не має міцних соціальних зв'язків та з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину може почати переховуватись від суду;
спроби знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки наразі не встановлено місцезнаходження грошей отриманих обвинуваченим 20.05.2021 від потерпілої, а також те, що не встановлено коло осіб причетних до вчинення даного злочину, провадження щодо яких виділено;
спроби незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні. Так наразі від невстановлених осіб на адресу потерпілої надходять погрози застосування фізичного та психологічного насилля у зв'язку із чим до потерпілої вжито заходів безпеки;
спроби перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він підозрюється, іншим чином та спроби вчинити інше кримінальне правопорушення. Так встановлено, що обвинувачений неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його схильність до вчинення протиправних діянь.
Також, посилаючись на зазначені обставини, прокурор вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 не сприятиме запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись, на те, що виклад фактичних обставин справи і формулювання обвинувачення в клопотанні та обвинувальному акті свідчать про його необґрунтованість. Також захисник вважав, що прокурором не обґрунтовано з посиланням на конкретні докази наявність заявлених ризиків, які є підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив суд обрати більш м'який запобіжний захід та надав копії документів на підтвердження перебування ОСОБА_7 у шлюбі, наявності на утриманні неповнолітньої дитини, а також підтверджують поганий стан здоров'я обвинуваченого.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні матеріали, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Обставини, що враховуються судом при обранні запобіжного заходу, визначені ст. 178 КПК України.
Так , згідно із зазначеними у клопотанні обставинами, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що у квітні 2021 року, точний час, дата та місце не встановлені, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення та збагачення інших осіб, вступив у попередню змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами та керуючись спільним корисливим мотивом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом неодноразового вимагання коштів у потерпілої ОСОБА_8 за не створення штучних перешкод у її господарській діяльності, не пошкодження належного потерпілій майна та приміщень, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , - вчинив ряд дій направлених на створення умов для вимагання та отримання коштів. Так, з метою створення умов для подальшого вимагання грошових коштів у потерпілої, з метою залякування останньої та вчинення відносно неї психологічного впливу, ОСОБА_4 , перебуваючи у змові з групою невстановлених осіб, організував пошкодження майна потерпілої ОСОБА_8 , а саме в період часу з 11 по 12 квітня 2021 року, невстановлені особи, пошкодивши вхідні двері, проникли до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , де вчинили погром, пошкодивши при цьому майно потерпілої, яке там знаходилось, в тому числі комп'ютерну техніку. Також, в подальшому, 22.04.2021 року приблизно в період часу з 19.40 год до 19.46 год, група невстановлених осіб, в кількості не менше 7 осіб, спортивної тілобудови, одягнених в маски та спецодяг без пізнавальних знаків, пошкодивши вхідні двері, проникли до приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , де вчинили погром, пошкодивши при цьому майно потерпілої, яке там знаходилось, в тому числі комп'ютерну техніку. Крім цього, в період часу з 25 по 26 квітня 2021 року, група невстановлених осіб, пошкодивши вхідні двері, проникли до приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , де вчинили погром, пошкодивши при цьому майно потерпілої, яке там знаходилось, в тому числі комп'ютерну техніку. Діючи далі, 18.05.2021 року, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний корисливий намір, направлений на незаконне заволодіння майном, шляхом неодноразового, щомісячного, вимагання коштів у потерпілої за не створення її перешкод у господарській діяльності, не пошкодження належного майна та приміщень, знаходячись у офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , зустрівся з потерпілою ОСОБА_8 , де в ході розмови, застосовуючи відносно неї психологічний вплив, висловив вимогу, що їй в подальшому потрібно щомісячно передавати особисто йому грошові кошти в загальній сумі 80000 грн, в іншому ж випадку відносно неї, майна, родичів, із застосуванням насильства, ним буде організовано та вчинено дії, в тому числі направлені на знищення та пошкодження усього наявного майна потерпілої розташованого за адресами здійснення нею господарської діяльності. Вказані висловлювання ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_8 сприйняла реально як загрозу життю та здоров'ю безпосередньо їй та близьким родичам, цілісності її майна та створення перешкод для подальшої господарської діяльності. В подальшому, 20.05.2021 року, приблизно о 13.00 год, ОСОБА_4 , перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого наміру, направленого на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілої, шляхом щомісячного вимагання коштів, зустрівся з ОСОБА_8 та, реалізуючи свій корисливий намір, отримав від останньої першу частину обумовлених раніше грошових коштів в сумі 30000 грн, в якості оплати за невчинення ОСОБА_4 дій щодо пошкодження її майна та створення перешкод ведення господарської діяльності. Далі, 03.06.2021, приблизно о 18.04 год, ОСОБА_4 , доводячи свій злочинний умисел по вимаганню грошових коштів до кінця, перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , повторно зустрівся з ОСОБА_8 , та отримав від останньої другу частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 50000 грн, за не організацію та невчинення ним дій щодо пошкодження її майна та створення перешкод ведення господарської діяльності.
Дії ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.2 ст. 189 КК України, як: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, пошкодження її майна (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
На підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 зазначеного кримінального правопорушення прокурор послався на зібрані під час досудового слідства докази, в тому числі: заяву та показання потерпілої ОСОБА_8 , показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , результати слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій.
За даних обставин суд приходить до висновку про наявність вагомих доказів для в обґрунтування обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та інші обставини, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, офіційно працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та постійне місце проживання на території Одеської області, а тому посилання прокурора на відсутність міцних соціальних зв'язків при доведенні ризику спроби переховуватись обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду є необґрунтованим.
Разом з цим, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, у разі визнання винуватим у його вчинені, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, що свідчить про існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Стосовно зазначеного прокурором ризику спроби знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі стосовно інших осіб в іншому виділеному кримінальному провадженні, слід зазначити наступне.
26.08.2021 прокурором затверджено обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст. 189 КК України та 01.09.2021 обвинувальний акт з додатками надійшов до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду. Отже, на даний час досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні закінчено, що свідчить про визнання органом досудового розслідування зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта.
Подальше проведення органом досудового розслідування будь-яких слідчих та розшукових дій у зазначеному кримінальному провадженні є неможливим, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України.
Таким чином, посилання прокурора на ризик спроби знищити, сховати або спотворити будь-яку річ чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин даного кримінального правопорушення є безпідставним.
Обґрунтування ж клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризиком спроби обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають значення в межах іншого кримінальному провадження, досудове слідство у якому триває, є очевидно не правомірним.
Щодо ризику спроби незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, то хоча прокурором і не послався на конкретні докази на підтвердження здійснення погроз застосування фізичного та психологічного насилля на адресу потерпілої обвинуваченим або іншими особами за його вказівкою, проте з урахуванням наявності на даний час обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, поєднаного із погрозами застосування насильства, суд приходить до висновку про існування зазначеного ризику.
Стосовно ризиків спроб ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у якому він обвинувачується та вчинити інше кримінальне правопорушення, слід зазначити, що прокурором не наведено жодних конкретних відомостей про те, як саме обвинувачений може перешкодити кримінальному провадженню, що спроби цього мали місце, або хоча б існували такі наміри.
У клопотанні прокурор зазначив про неодноразове притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, проте не послався на конкретні докази цього. Разом з цим у клопотанні зазначено, що останній раніше не судимий.
Таким чином неодноразове притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності прокурором належним чином не підтверджено та схильність його до вчинення протиправних діянь - не доведено.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні та не доведеність прокурором ризиків передбачених п.п.2,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Як вже зазначалось, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з частиною 6 ст.184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити, з-поміж іншого, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Разом з цим у клопотанні прокурора зазначено лише про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_4 не сприятиме запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, без будь-яких конкретних обґрунтувань.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
До того ж, Конституційний Суд України у Рішенні від 25 червня 2019 року зауважив, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. При цьому обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.
Згідно з ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що прокурором доведено лише обставини передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 2 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, не зважаючи на те, що викладені в клопотанні прокурора обставини не дають підстав для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте, з урахуванням обґрунтованості обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, а також наявність ризиків передбачених п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, крім вже зазначених раніше обставин, суд враховує інформацію про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 та вважає за необхідне обрати відносно нього запобіжний захід у виді - цілодобового домашнього арешту із покладенням обов'язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України: утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у кримінальному провадженні та носити електронний засіб контролю.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На думку суду, саме вказаний запобіжний захід дозволить запобігти ризикам переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, спробам незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, в той час як домашній арешт у певний період доби або більш м'які запобіжні заходи у виді застави або особистого зобов'язання не дозволять виключити особисте спілкування обвинуваченого з потерпілою та/або свідками у кримінальному провадженні та у достатній мірі запобігти зазначеним ризикам.
Відповідно до положень ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181,194, 314, 371, 372, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, заборонивши покидати житло розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду та зобов'язавши прибувати за кожною вимогою до суду.
Строк дії ухвали до 02 листопада 2021 року.
Покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1)утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у кримінальному провадженні;
2)носити електронний засіб контролю.
Копію ухвала направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1