Справа 755/7244/21 Головуючий у І-й інстанції -Мельниченко Л.А.
апеляційне провадження № 33/824/3265/2021 Доповідач Заришняк Г.М.
17 серпня 2021 року Суддя Київського апеляційного суду Заришняк Г.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року, якою провадження про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрито на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП закрито, -
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно постанови, 13 березня 2021 року ОСОБА_2 , за місцем свого проживання за адресою:АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме: принижувала, обзивала нецензурною лайкою».
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення у повному обсязі та ухвалити нову постанову, якою визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП .
Апелянт вважає, що ОСОБА_2 залишилась без відповідальності через те, що лейтенант поліції Мандрегеля Т. не долучила до матеріалів справи копії письмових доказів образ та копію заяви ОСОБА_1 .
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись при цьому на те, що такий строк пропущений ним в зв'язку посиленням карантинних норм в м. Києві, копію постанови суду апелянт отримав лише 31 травня 2021 року в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в період з 02 червня 2021 року по 09 червня 2021 року апелянт знаходився на стаціонарному лікуванні, апеляційну скаргу подав 18 червня 2021 року, коли він міг її подати за станом свого здоров'я. Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, просив поновити такий строк.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Дніпровського управління поліції Головного управлінняНаціональної поліції у місті Києві, вивчивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 382835 13 березня 2021 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 вчинила домашнє насилля психологічного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме: принижувала, обзивала нецензурною лайкою, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що не згодна з протоколом, оскільки це була чергова провокація з боку її чоловіка, щоб викликати поліцію.
До протоколу долучено пояснення ОСОБА_2 , з яких слідує, що протокол не відповідає дійсності, вона не вчиняла психологічного насильства відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме він створив їм з донькою нестерпні умови проживання та існування з метою її знищення та доступу до її квартир, які за рішенням суду поділені по 1/2 кожному (квартири АДРЕСА_3 ). Її колишній чоловік тривалий час вже не проживає у м. Києві і 13 березня 2021 року до неї у квартиру не приходив.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.
Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення вказані умисні дії ОСОБА_2 , які полягають у тому, що вона 13 березня 2021 року за адресою АДРЕСА_1 принижувала, обзивала нецензурною лайкою свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 , чим причинила йому психологічне насильство та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під психологічним насильством слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Разом з тим, особою, яка уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не зазначено будь-яких доказів, що дії, вчинені ОСОБА_2 , викликали у її чоловіка побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди фізичному чи психічному здоров'ю особи, а тому такий висновок дільничної не свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При викладенні фактичних обставин, дільнична у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначила підстави його складання. Крім того, у протоколі та долучених до нього матеріалах відсутні будь-які об'єктивні докази на підтвердження викладених обставин.
Крім того, у наданих суду матеріалах відсутні дані про мотиви та підстави складання дільничним інспектором 23 квітня 2021 року протоколу про події, які, як вона стверджує, відбувалися 13 березня 2021 року (без зазначення часу).
Зміст протоколу не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, у ньому не зазначено об'єктивної сторони вказаного правопорушення, а саме: в яких конкретних діях ОСОБА_2 полягало вчинення «насильства в сім'ї психологічного характеру»,спосіб вчинення,не зазначено про настання саме фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому ОСОБА_1 .
Отже, суть порушення,що викладена у протоколі стосовно ОСОБА_2 , не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону даного правопорушення.
Таким чином, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_2 не встановлена, а наявність побутового конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до вищенаведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
В судовому засіданні було встановлено наявність конфліктної ситуації між подружжям та існування спору з приводу проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_4 .
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, MesseguandJabardov. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищевикладене, постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрите на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що лейтенант поліції Мендрегеля Т.С. не долучила до справи копії письмових доказів образ та копію заяви апелянта до поліції, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, оскільки на час розгляду справи судом першої зазначені документи були відсутні, і суд розглянув справу за наявним у адміністративній справі доказами.
Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року - залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Заришняк Г.М.