06 вересня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи №753/10655/21
Апеляційне провадження 22-ц/824/12004/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Немировської О.В., Ящук Т.І.
при секретарі Гойденко Д.В.
учасники справи
заявник ОСОБА_1
суб'єкти оскарження головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниця Л.С.
стягувач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року, постановлену під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кияниці Л.С., стягувач ОСОБА_2 ,
27.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кияниці Л.С., у якій просив визнати його дії щодо виконавчого провадження № 37039259 неправомірними; зобов'язати ОСОБА_3 здійснити перерахунок по аліментамз урахуванням всіх років сплати аліментів, враховуючи розрахунки, довідку від 07.12.2017 №17/6; зняти арешт з майна (коштів), що перебувають на карткових рахунках ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 05.11.2019 накладено арешт на його банківські картки та на майно та відбувається незаконне утримання коштів із його заробітної плати у розмірі 50 % щомісяця. 07.05.2021 ним отримано довідку-розрахунок заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.04.2021 з урахуванням коштів, що надійшли на депозитний рахунок ВДВС за період з 01.04.2020 по 01.05.2021 та перераховано на користь стягувача в розмірі 13 609,62 грн. Він не погоджується з таким розрахунком, оскільки виконавцем не враховано сплату аліментів протягом всього періоду виконаня рішення суду, платежі з листопада 2012 року по грудень 2016 року. Загальна сума неврахованих коштів складає 29 632 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.06.2021 скаргу залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення скарги у повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. А саме, суд не надав оцінки чекам, які підтверджують сплату ним аліментів за період з листопада 2012 року по листопад 2016 року, та які за домовленістю зі стягувачкою перераховувалися на картку АТ Приватбанк. Не дослідивши правову природу цих коштів суд тим самим не врахував суму сплачених ним аліментів, яка складає 29 632 грн. Ці суми були у попередньому розрахунку державного виконавця, проте надалі не враховані, що призвело до подвійного стягнення. На час сплати аліментів технічні можливості терміналів не давали змоги вказати призначення платежу, а тому він не міг при сплаті зазначати, що це аліменти.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість. Зазначала, що отримувані нею кошти від боржника через термінал Приватбанку вважає додатковими витратами на дитину, а не аліментами, розмір яких встановлений рішенням суду. До 2019 року вона не отримувала аліментів від ТОВ «Фірма «Дарина» чи від виконавчої служби. Вважає, що подаючи скаргу заявник намагається ухилитися від сплати аліментів або зменшити їх розмір.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.12.2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 із всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 05.10.2012 і до виповнення дитиною повноліття. Стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно починаючи з 05.10.2012 і до досягнення ОСОБА_5 3 років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2.
14.03.2013 головним державним виконавцем Рибалко І.М. ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві відкрито виконавче провадження на підставі виконавчих листів № 2602/2813/12 від 01.03.2013 про стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку до досягнення дитиною трирічного віку (ВП № 37039216) та про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку до досятгення дитиною повноліття (ВП № 37039259).
Постановами цього ж державного виконавця від 15.07.2013 накладено арешт на кошти та на майно боржника у ВП № 37039259.
Постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС Гевел О.О. від 23.10.2017 у ВП № 37039216 зверненуто стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника.
22.01.2020 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіною М.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника у ВП № 37039259.
Постановою цього ж державного виконавця від 10.07.2019 виконавче провадження закінчено у зв'язку з досягненням дитиною трирічного віку.
17.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського РВДВС з клопотанням про зняття арешту з майна та про перерахунок заборгованості.
До скарги ОСОБА_1 додав довідки про доходи, отримані у ТОВ «Фірма «Дарниця», які містять колонку щодо сплачених аліментів у період з 2017 року по березень 2021 року та роздруківки чеків про сплату коштів через АТ «Приватбанк».
Згідно із довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам від 07.12.2017, здійсненого державним виконавцем Гевел О.О. Дніпровського РВДВС міста Київ починаючи за період з 21.05.2012 по 01.11.2017 загальна заборгованість ОСОБА_1 згідно із виконавчим листом № 2602/2813/12 від 01.03.2013 складає 20 807,65 грн.
Згідно з довідкою-перерахунком заборгованості по аліментам від 07.05.2021, здійсненим за заявою боржника заборгованість станом на 01.04.2021, з урахуванням коштів, які надійшли на депозитний рахунок Відділу за період з 01.04.2020 по 01.05.2021 та перераховані на користь стягувача становить 13 609,62 грн.
Стягувач заперечувала проти задоволення скарги посилаючись на те, що жодного надходження аліментів від ТОВ «Фірма «Дарина» або через виконавчу службу до 2019 року включно не отримувала. Перші аліменти надійшли в березні 2020 року після неодноразового звернення до виконавчої служби.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що боржником не доведено належними доказами відсутність заборгованості по сплаті аліментів, належне та своєчасне виконання рішення суду. При цьому суд не взяв до уваги докази сплати коштів через АТ «Приватбанк» зазначивши, що надані заявником чеки не містять даних про призначення платежу.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду виходячи з наступного.
Згідно із ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За матеріалами справи встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.12.2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 із всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 05.10.2012 і до виповнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень може відбуватися як у добровільному порядку, так і у примусовому порядку відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Боржником надані квитанції (чеки) про сплату щомісячних сум у період з 2012 року по 2019 рік на користь стягувачки ОСОБА_2 . Боржник стверджує, що ці суми ним сплачувалися як аліменти на утримання доньки відповідно до рішення суду, яке він виконував у добровільному порядку.
Суд відхиляючи доводи заявника щодо неправомірності не включення сплачених сум у розмір заборгованості по аліментам виходив з того, що у квитанціях (чеках) не зазначено призначення платежу.
Разом з тим, листом АТ КБ «Приватбанк» підтверджуються доводи боржника про те, що у період 2012 року по 01.04.2019 була відсутня можливість вказати призначення платежу при перерахуванні коштів на картку стягувачки. Поле для внесення призначення при поповненні картки стало доступним лише з 01.04.2019, та у чеку від 14.11.2019 боржником вказано призначення платежу «аліменти».
Стягувач не заперечувала про те, що вона отримувала перераховані боржником суми протягом всього періоду, за який надано квитанції (чеки) проте вказала, що ці кошти не є аліментами, а сплачувалися як додаткові витрати на дитину.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Стягувач не надала будь - яких доказів ні про потребу дитини у додаткових витратах, що викликані особливими обставинами, ні доказів понесення нею таких витрат, ні доказів домовленості між сторонами про те, у якому розмірі батько дитини буде надавати таку допомогу та чи буде така допомога одноразовою чи щомісячною.
Більш того стягувач зазначила, що вважає витрати на одяг, взуття, оплату за участь дитини у різних гуртках додатковими витратами. Проте, такі витрати у розумінні ст. 185 СК України не є додатковими витратими та покриваються аліментами.
У разі ж необхідності понесення додаткових витрат ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом.
Відтак наданими сторонами доказами підтверджено, що правовою природою коштів, сплачених на користь стягувачки є саме виконання боржником аліментних зобов'язань за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.12.2012, а тому державний виконавець при визначенні розміру заборгованості по аліментам мав врахувати ті кошти, які сплачені боржником через термінал Приватбанку.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи стягувачки про те, що ОСОБА_1 має заборгованість за іншим виконавчим листом, який виданий на виконання рішення суду про стягнення аліментів на неї до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки це питання не є предметом розгляду у даній справі.
За вказаних обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги в частині визнання дій державного виконавця щодо не включення сплачених боржником аліментів у добровільному порядку до розміру заборгованості та щодо зобов'язання включити ці суми у розрахунок заборгованості.
Проте, вимоги заявника про зобов'язання зняти арешт з майна (коштів), що перебувають на рахункам ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, оскільки питання скасування арешту на майно належить до компетенції державного виконавця, та дане питання може бути вирішене лише після проведення перерахунку заборгованості по аліментам, у тому випадку, якщо після проведення перерахунку із включеням сум, добровідно сплачних боржником, державний виконавець встановить відсутність заборгованості по аліментам.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кияниці Л.С. у виконавчому провадженні № 37039259 щодо не врахування сум аліментів, сплачених ОСОБА_1 через термінал Приватбанку неправомірними.
Зобов'язати головного державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кияницю Л.С. врахувати у розмір заборгованості по аліментам суми, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 через термінал Приватбанку по наданим ним квитанціям (чекам).
У задоволенні інших вимог скарги відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 07.09.2021.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. В. Немировська
Т. І. Ящук