Справа № 450/2763/19 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/3727/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 44
17 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Крайник Н. П.
суддів: Ванівського О.М., Мельничук О.Я.
при секретарі: Ждан К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третіх осіб Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк», ОСОБА_2 , Міністерства внутрішніх справ України в особі Регіонального сервісного центру у м. Києві про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 1500000 грн. невиплаченого страхового відшкодування.
Позов обґрунтовував тим, що 31 жовтня 2018 року між ним та відповідачем укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 132461, яким застраховано автомобіль марки «Toyota Land Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 . 29 березня 2019 року вказаний транспортний засіб було викрадено, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження. У липні 2019 року ним від відповідача отримано лист, яким йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування з огляду на те, що транспортний засіб перебуває у заставі ПАТ «Юнекс Банк» та на нього рішенням Залізничного районного суду м. Львова звернуто стягнення. Зазначав, що про вказані обставини йому не було відомо.
Відтак, вважає відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування незаконною, просив позовні вимоги задовольнити.
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 1425000 грн. страхового відшкодування.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 21375 грн.
Рішення суду оскаржило Приватне акціонерне товаристо «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача та не передав справу на розгляд до суду за місцезнаходженням відповідача - Приватного акціонерного товариста «Страхова компанія «ПЗУ Україна», чим порушив норми процесуального права, оскільки дана справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , районний суд не врахував, що при укладенні договору страхування такий ( ОСОБА_4 ) не повідомив страховика про те, що автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER», н.з. НОМЕР_1 знаходився у заставі у ПАТ «ЮнексБанк». Рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі №450/1794/17 звернуто стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER», н.з. НОМЕР_1 шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Поза увагою суду також залишилося те, що згідно п. 13.1.8 договору страхування, підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування, є випадки, передбачені чинним законодавством України, відповідними чинними Правилами страхування Страховика та цим Договором, а також невиконання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем) обов'язків, передбачених цим Договором та/або відповідними Правилами страхування Страховика. В оскаржуваному рішенні суд виходив з того, що відповідач не довів, яким саме чином перебування транспортного засобу у заставі або наявність судового провадження про звернення стягнення на такий предмет застави має значення для оцінки страхового ризику. Суд не врахував, що страховик після виплати стахового відшкодування отримає право власності на застрахований автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER», н.з. НОМЕР_1 , на який за рішенням Залізничного районного суду м.Львова у справі №450/1794/17 звернуто стягнення шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження на користь ПАТ «Юнекс Банк».
Вважає, відмову Страховика у виплаті страхового відшкодування позивачу підставною, оскільки останній не виконав умови договору страхування.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» - Залевська Н.С. скаргу підтримала в повному обсязі, просила скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 06 серпня 2016 року зареєстрував право власності на автомобіль марки «Toyota Land Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 .
31 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 132461 від 31 жовтня 2018 року, відповідно до якого автомобіль марки «Toyota Land Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 був застрахований на суму 1500000 грн. Страхові ризики включають в себе дорожньо-транспортну пригоду, незаконне заволодіння та інші випадкові дії. Розмір франшизи у разі незаконного заволодіння транспортним засобом становить 5 % від страхової суми. Вигодонабувачем є ОСОБА_1 .
З інформації Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області вих. № 3545/24/6-20 від 01 квітня 2020 року, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12019210010001021 встановлено, що в період часу з 23 год 50 хв. 28 березня 2019 року по 07 год. 00 хв. 29 березня 2019 року у м. Тернопіль по вул. Стадникової поблизу буд. 40 «А» біля другого під'їзду невідома особа незаконно заволоділа транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 , чим спричинила ОСОБА_1 майнову шкоду. Станом на 31 березня 2020 року жодну особу не було повідомлено про підозру.
Відповідно до п. 13 договору страхування серії АМ № 132461 від 31 жовтня 2018 року, загальні умови страхування, особливі умови страхування, заява на страхування та додаток до заяви на страхування є невід'ємними частинами договору, не можуть існувати окремо одна від одної та разом складають договір страхування.
За п. 3.1 Загальних умов страхування предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника (позивача), що не суперечать чинному законодавству України та, зокрема, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та додатковим обладнанням, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу (автокаско), визначеним цим Договором, саме загальними умовами страхування або додатками до них.
Відповідно до п. 9.2.5 Загальних умов страхування страхувальник в межах цього договору зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів у письмовій формі (факс, лист, телеграма, електронна пошта тощо) повідомити страховика про суттєві зміни, що сталися із застрахованим/забезпеченим транспортним засобом, його додаткового обладнання (зміна реєстраційного номеру(документів, комплектності застрахованого транспортного засобу, його додаткового обладнання; участь застрахованого транспортного засобу в спортивних змаганнях, тест-драйвах або використання транспортного засобу для навчальної їзди та/або в якості таксі, а також для надання послуг по регулярним/нерегулярним внутрішнім перевезенням пасажирів та/або вантажу (багажу) на замовлення, та/або передачі транспортного засобу в оренду, позичку, прокат, підряд, лізинг; втрату свідоцтва про реєстрацію застрахованого транспортного засобу, ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією; поломки або демонтажу пристроїв проти викрадення, переобладнання застрахованого транспортного засобу, в тому числі зміну додаткового обладнання), про зміну власника застрахованого транспортного засобу та інших умов, що можуть вплинути на ступінь ризику, зазначених в заяві на страхування.
Листом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вих. № 320 від 15 травня 2019 року підтверджується, що 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 повідомив страховика про випадок, який мав ознаки страхового, що стався 29 березня 2019 року за адресою АДРЕСА_1 , за участі автомобіля марки «Toyota Land Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 .
Тобто, ПрАТ «СК «ПЗУ України» було належним чином та вчасно повідомлено позивачем про страховий випадок, що відповідачем не заперечувалось.
Листом № 5207-51 від 04 липня 2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 9.2.4, 13.1.8 договору страхування з підстав, що при укладенні договору страхування він не повідомив страховика, що автомобіль марки «Toyota Land Cruiser» номерний знак НОМЕР_1 знаходиться у заставі у ПАТ «Юнекс Банк» і про наявність судової справи про звернення стягнення на предмет застави - зазначений автомобіль.
Як вбачається з матеріалів справи, страховий випадок мав місце 29 березня 2019 року. Органом досудового розслідування станом на 31 березня 2020 року не оголошено про підозру жодній особі у відкритому незаконному заволодінні транспортним засобом в межах кримінального провадження.
За п. 10.16 Загальних умов страхування при незаконному заволодінні застрахованого транспортного засобу, у зв'язку з чим розпочате кримінальне провадження, виплата відшкодування проводиться у два етапи: 30 % належного страхового відшкодування виплачується протягом 30-ти робочих днів з моменту отримання останнього документу з переліку документів, зазначених у розділі ХІІ загальних умов страхування (зокрема, витяг з ЄРДР щодо початку кримінального провадження за фактом заволодіння транспортним засобом із зазначенням відповідних реквізитів), а остаточна виплата страхового відшкодування проводиться по закінченню строку досудового розслідування після прийняття рішення відповідними правоохоронними органами щодо подальшого кримінального провадження (зупинення досудового розслідування чи закінчення досудового розслідування) за умови надання страхувальником відповідного документу з переліку, зазначеному в п. 12.2.5.3 розділу ХІІ загальних умов страхування, але не пізніше 6-ти місяців з дати настання страхового випадку. страховки, за відсутності вини страхувальника/вигодонабувача або його довірених осіб/водія, проводить остаточну виплату.
Відтак, страховик був зобов'язаний виплатити позивачу страхове відшкодування не пізніше шести місяців з дати настання страхового випадку, а саме до 29 вересня 2019 року.
Статтею 991 ЦК України визначені випадки, коли Страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати. Положеннями частини другої вказаної статті визначено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею 26 Закону України «Про страхування» закріплені підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Пунктом 13.1.8 Загальних умов страхування передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування є випадки, передбачені чинними законодавством України, відповідними чинними правилами страхування страховика та цим договором, зокрема, невиконання страхувальником (або його довіреними особами/водіями/вигодонабувачем) обов'язків, передбачених цим Договором та/або відповідними правилами страхування страховика.
За п. 9.2.4 Загальних умов страхування страхувальник в межах цього договору зобов'язаний при укладенні договору на вимогу страховика надати інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику.
Матеріалами справи встановлено, що згідно кредитного договору № 37.2.0813.ЮО_К від 12 серпня 2013 року ПАТ «Юнекс Банк» надало ТзОВ «БДК-Авто» кредит у розмірі 1500000 грн. строком до 11 серпня 2015 року під 22 % річних.
Вимоги заставодержателя ПАТ «Юнекс Банк» за кредитним договором № 37.2.0813.ЮЛ_К від 12 серпня 2013 року, укладеним між ним та ТзОВ «БДК-Авто», було забезпечено заставою автомобіля марки «Toyota Land Cruiser» номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , який належить заставодавцю ТзОВ «БДК-Авто» (договір застави № 37.2.0813.ЮО_К_32 від 05 листопада 2013 року).
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2018 року у справі № 450/1794/17 на предмет застави - автомобіль марки «Toyota Land Cruiser» номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , звернуто стягнення шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на дату проведення прилюдних торгів шляхом проведення незалежної оцінки, в рахунок часткового погашення заборгованості ТзОВ «БДК-Авто» за кредитним договором № 37.2.0813.ЮО_К від 12 серпня 2013 року. Дане рішення набрало законної сили 11 листопада 2019 року.
З результатів аналітичного пошуку транспортного засобу по «НАІС ДДАІ» МВС України від 15 червня 2020 року вбачається, що право власності на автомобіль марки «Toyota Land Cruiser» номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 02 жовтня 2013 року було зареєстровано за ТзОВ «БДК-Авто». В подальшому ТзОВ «БДК-Авто» відчужило 21 травня 2014 року вказаний транспортний засіб на користь ОСОБА_7 . Вона, в свою чергу, 27 вересня 2014 року відчужила автомобіль ОСОБА_8 , який 31 березня 2015 року відчужив його на користь ОСОБА_9 . Останнім 08 серпня 2015 року відчужено транспортний засіб на користь ОСОБА_10 , який 21 серпня 2015 року відчужив його ОСОБА_2 .
Коле гія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини свідчать про те, що жодних перешкод для відчуження, перереєстрації права власності на згаданий транспортний засіб, постановки його на облік та зняття з обліку не було. Вказані вище особи вільно відчужували автомобіль незважаючи на наявність на ньому обтяження, а саме заборони відчуження такого.
Позивач у позовній заяві та під час судового розгляду зазначав, що йому 31 жовтня 2018 року у день укладення договору добровільного страхування з ПрАТ «СК «ПЗУ України» не було відомо про те, що вказаний автомобіль перебуває у заставі, і щодо нього є заборона відчуження, а також про наявність судової справи щодо звернення стягнення на такий як на предмет застави. Він також повідомляв, що попередній власник автомобіля ОСОБА_2 не повідомляв його про вказані вище обставини.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що такий міг на час укладення договору страхування знав або міг знати, що згаданий вище транспортний засіб є предметом застави та щодо нього винесена заборона відчуження, а також про наявність судового провадження про звернення стягнення на предмет застави.
Крім того, відповідно до п. 9.2.4 Загальних умов страхування, страхувальник зобов'язаний надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи, зібраним у справі доказам та правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 10 березня 2021 року у справі № 753/731/16, відповідно до якої цивільне законодавство, зокрема стаття 989 ЦК України, не містить вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно застосувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик», тобто, майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об'єкта, який страхується.
Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач належним чином не довів, яким чином перебування транспортного засобу у заставі або наявність судового провадження про звернення стягнення на предмет застави має значення для оцінки страхового ризику, оскільки ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком визначає подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості її настання. Тому, перебування автомобіля у заставі, наявність судового провадження про звернення стягнення на предмет застави, не може вважатися страховим ризиком у розумінні ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування».
Судом враховано, що п. 6 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 132461 передбачено, що безумовна франшиза за ризиком незаконного заволодіння транспортним засобом становить 5 % від страхової суми, що у даному випадку дорівнює 75000 грн., яка відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» страховиком не відшкодовується.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику страхове відшкодування, інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до суду за місцезнаходженням відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди. Тому, позивач має право подати позов до суду на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч.16 ст.28 ЦПК України). ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу за своїм зареєстрованим місцем проживання. Відповідно до ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язння у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній в договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу, тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тому, позивач, як споживач, мав право прд'явити позов до суду за місцем свого проживання, оскільки договір страхування за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому на дані правовідносини поширюється Закон України «Про захист прав споживачів». Дана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 591/2192/18.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 вересня 2021 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Ванівський О. М.
Мельничук О. Я.