Дата документу 07.09.2021 Справа № 0825/8649/2012
Єдиний унікальний № 0825/8649/2012
Провадження №22-ц/807/2835/21
Головуючий в 1-й інстанції - Гнатик Г.Є.
07 вересня 2021 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,
секретарСеменчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2021 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», стягувач ПАТ «ДельтаБанк», боржник ОСОБА_1 про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником,-
У травні 2021 року заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником. В заяві вказав, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі №0825/8649/2012 позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 279-011/zфпор-08 від 30.09.2008 року, задоволені. 02.09.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір №2303/к/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитним договором № 279-011/zфпор-08 від 30.09.2008 року, тому просило замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2021 року, заяву задоволено. Замінено стягувача у справі № 0825/8649/2012, а саме Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорского, 8, рахунок № НОМЕР_1 , банк отримувача «АТ «Альфа-Банк», код банку отримувача 300346).
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог заяви відмовити у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення повної оплати за Договором відступлення на час його укладання, таким чином відсутні докази набуття заявником прав кредитора за кредитним договором до боржника ОСОБА_1 , що є підставою відмови у задоволенні зави про заміну стягувача його правонаступником.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2012 року задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 279-011/zфпор-08 від 30.09.2008 року у розмірі 798938 грн. 96 коп. та судових витрат (а.с.74-75).
02.09.2020 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»» уклали Договір № 2303/К/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги за рядом кредитних договорів (а.с. 143-146).
Відповідно до витягу з Д до Договору відступлення права вимоги № 2303/К/1 від 02.09.2020 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 279-011/zфпор-08 від 30.09.2008 року.
Суд задовольняючи вимоги заяви виходив з того, що на підставі Договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, що є підставою для процесуального правонаступництва у процесі виконавчого провадження.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником (ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Норма ч.1 ст.442 ЦПК України має імперативний характер, у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як передбачено ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові від 21 березня 2018 року у справі №6-12076св18 Верховний Суд, а в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловився щодо застосування процесуальної норми про заміну сторони виконавчого провадження і суд апеляційної інстанції враховує ці висновки.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є підставою для зміни чи скасування ухвали суду, апеляційним судом не встановлено.
Доводи, апеляційної скарги з приводу відсутності здійснення повної оплати за Договором відступлення прав вимоги на час його укладання не підтверджені з боку скаржника належними та допустимими доказами, натомість матеріали заяви містять підтвердження укладання ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»» Договору про відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги зокрема за кредитним договором № 279-011/zфпор-08 від 30.09.2008 року, що вказує на обґрунтованість та законність прийнятого судом першої інстанції рішення у справі.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 08 вересня 2021 року.
Судді: С. В. Кухар
В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко