22-ц/804/2391/21
263/9328/21
Головуючий у 1-й інстанції Соловйов О.Л.
Суддя-доповідач: Попова С.А.
31 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Попової С.А.,
суддів Мальцевої Є.Є, Пономарьової О.М.,
за участю секретаря Грішко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2021 року, постановлену у складі судді Соловйова О.Л., повний текст ухвали складено 26 липня 2021 року
по цивільній справі
за заявою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4
про забезпечення позову до подачі позовної заяви про визначення місця проживання дітей,
заінтересовані особі - ОСОБА_1 , Управління Служба у справах дітей Маріупольської міської ради,
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2021 року ОСОБА_3 , до пред'явлення позову про визначення місця проживання його спільних із ОСОБА_1 дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на наступні обставини.
Заявник надавав матері дітей ОСОБА_1 згоду на тимчасовий виїзд своїх дітей за кордон України на відпочинок - до Туреччини, Республіки Азербайджан в період з 11.03.2021 по 11.09.2021 без нього в супроводі їх матері. Але через виниклі суттєві суперечності в питаннях виховання дітей 05.06.2021 шляхом звернення до нотаріуса він скасував попередньо надану ним згоду на тимчасовий виїзд за кордон. Разом з тим, Адміністрація Державної прикордонної служби України листом відмовила у прийнятті до виконання його заяви про анулювання попередньо наданої згоди на виїзд дітей.
Заявник зазначив, що в такій ситуації може статися незаконне вивезення його дітей за межі України, що порушуватиме приписи з приводу рівності прав батьків щодо дітей згідно із ч. 1 ст. 141 СК України, та може в майбутньому утруднити або унеможливити виконання судового рішення, якщо то буде ухвалене на його користь з визначенням місця проживання дітей із ним.
З метою забезпечення позову просив до набрання судовим рішенням чинності заборонити:
- Державній міграційній службі України та всім її структурним підрозділам виготовлення паспорту для виїзду за кордон неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,;
- Адміністрації Державної прикордонної служби України, всім її структурним підрозділам та її уповноваженим службовим особам, які безпосередньо несуть службу в пунктах пропуску, надавати дозвіл на виїзд: неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2021 року заяву задоволено.
Заборонено до набрання судовим рішенням за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дітей: Державній міграційній службі України та всім її структурним підрозділам виготовлення паспорту для виїзду за кордон неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Адміністрації Державної прикордонної служби України, у тому числі усім територіальним органам та територіальним і структурним підрозділам Державної прикордонної служби України та її уповноваженим службовим особам, які безпосередньо несуть службу в пунктах пропуску, - надавати дозвіл на виїзд за межі України неповнолітній ОСОБА_5 і малолітньому ОСОБА_6 .
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 02 серпня 2021 року постановлено додаткову ухвалу про заборону Державній міграційній службі України, в тому числі усім територіальним органам та територіальним і структурним підрозділам Державної міграційної служби України, оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон на неповнолітню ОСОБА_7 і малолітнього ОСОБА_6 .
Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 149, 150, та дійшов висновку, що обраний захід забезпечення позову може запобігти ризикам невиконання рішення суду або утрудненню його виконання у разі задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нове процесуальне рішення про відмову у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд не перевірив та не з'ясував обставини, на які посилається заявник, за відсутністю доказів, що підтверджують ці обставини.
Судом не з'ясовано чи існує між батьками спір та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. В мотивувальній частині рішення відсутні будь-які нормативно-правові обґрунтування з посиланням на встановлені під час розгляду заяви фактичні обставини. Заявником не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про намагання ОСОБА_1 незаконним шляхом вивезти за межі території України спільних дітей. Заявник приховав той факт, що викрав у ОСОБА_1 всі документи на посвідчення її особи та їх дітей, у тому числі закордонні паспорти, оформити які повторно не має можливості оскільки для цього необхідно пред'явити паспорт громадянина України, тобто самого ОСОБА_3 , оскільки він є громадянином України, а ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Азербайджан.
У ОСОБА_1 не існувало та не існує правових підстав для вивезення їх спільних дітей за кордон, без належних документів.
Крім цього, вимоги заявника фактично ототожнюються з позовними вимогами, що є неприпустимим з огляду на положення ст. 149 ЦПК України.
В порушення приписів ст. 154 ЦПК України суд не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення позову з метою забезпечення відшкодування збитків майбутнього відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Процедура розгляду справи апеляційним судом
Справа розглядається за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, за відсутності повідомлених про розгляд справи: ОСОБА_1 (а.с. 82, 98); ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 (а.с. 82, 88-91, 95, 97); представника Управління Служби у справах дитини Маріупольської міської ради, від якого надійшла заяви про розгляд справи у його відсутність (а.с. 82, 86-87, 93. Неявка вказаних осіб в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як встановлено судом і це підтверджується наданими матеріалами про забезпечення позову до подання позовної заяви, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є громадянином України (а.с. 5) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є громадянкою Республіки Азербайджан, 04.06.2004 уклали шлюб, посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 5, 8-12).
ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 15).
Згідно заяви ОСОБА_3 від 11.03.2021, зареєстрованої за № 242 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Літвіновою І.О., заявником надано згоду на тимчасовий виїзд за кордон з України на відпочинок до Туреччини, до Республіки Азербайджан в період з 11.03.2021 по 11.09.2021 включно, його дітей: громадянки України ОСОБА_5 , громадянина України ОСОБА_6 . Заявою від 05.06.2021, зареєстрованої за № 2865 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Саховою М.А. дозвіл на виїзд дітей за кордон України відкликано (а.с. 23, 24).
Діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є громадянами України (а.с. 14, 16).
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчиняти певні дії.
Частина третя статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому ускладненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Апеляційний суд пересвідчився в існуванні спору між сторонами - за повідомленням представника відповідачки провадження у справі за позовом батька дитини судом відкрито.
Суд врахував наявність достатніх обґрунтованих припущень заявника ОСОБА_3 , що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за вимогами заяви ОСОБА_3 , відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосувавши норми процесуального права, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову у вигляді заборони на виготовлення паспортів для виїзду неповнолітніх дітей за кордон та заборони у наданні дозволу на виїзд дітей - до набрання законної сили судовим рішенням, яким буде розв'язаний спір про визначення місця проживання дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
При цьому, судом дотримано принцип співмірності, тобто співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (неможливість виконання рішення суду про визначення місця проживання дітей із батьком у випадку його постановлення).
Вжитий судом тимчасовий запобіжний захід, як впевнилася колегія суддів, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Оскільки у позовній заяві ОСОБА_3 ініційовано спір про визначення місця проживання дітей, то доводи про ототожнення заходів забезпечення позову (заборона на виготовлення закордонних паспортів і надання дозволу на виїзд неповнолітніх дітей без згоди батька) не є обґрунтованими, бо позов не зводиться до самостійної вимоги про надання дозволу на виїзд дитини за межі держави без згоди і супроводу одного з батьків.
В суді апеляційної інстанції представник відповідачки повідомила, що ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із повідомленням про викрадення закордонних паспортів дітей. За таких обставин, коли за заявою матері дитини, подання якої можливе в будь-який час, буде виготовлено паспорти для виїзду дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за кордон і будуть відсутні тимчасові обмеження (до розгляду спору про місце проживання дітей), що застосував суд, на виїзд дітей без згоди і супроводу батька дітей, то такий виїзд дітей за кордон унеможливить виконання судового рішення, отримання якого прагне позивач, і у випадку, якщо спір буде вирішено на його користь.
За умови відсутності у ОСОБА_1 наміру вивезти за межі території України спільних із ОСОБА_12 дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , на чому наголошується в апеляційній скарзі представника відповідачки, висловлені аргументи про порушення застосованим заходом забезпечення позову прав дітей не є обґрунтованими.
А також, у взаємозв'язку із вищевикладеним, доводи апеляційної скарги про порушення судом приписів ст. 154 ЦПК України (щодо зустрічного забезпечення), не є юридично спроможними, зважаючи на унормоване ч. 1 ст. 154 ЦПК України право (дискреція суду), а не обов'язок, застосувати або ні зустрічне забезпечення позову, та враховуючи існуючу законодавчо закріплену процесуальну ініціативу відповідача на заявлення самостійного клопотання про зустрічне забезпечення (ч. 6 ст. 154 ЦПК України), а також беручи до уваги анонсовану в апеляційній скарзі відсутність у матері дітей ОСОБА_1 наміру вивозити дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за кордон до ухвалення судового рішення. А умов для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК) щодо ОСОБА_3 , що має зареєстроване місце проживання в Україні, на даний час судом не встановлено.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині ухвали, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, як постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права та обґрунтована наявними у справі доказами, - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 вересня 2021 року.
Судді: С.А.Попова
Є.Є.Мальцева
О.М.Пономарьова