22-ц/804/1867/21
263/3063/17
Головуючий в 1 інстанції Шевченко О.А.
Доповідач: Попова С.А.
08 вересня 2021 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Попової С.А.
суддів Биліни Т.І., Пономарьової О.М.,
розглянувши заяву про самовідвід судді Попової Світлани Анатоліївни по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 травня 2017 року,
В провадженні Донецького апеляційного суду перебуває цивільна справа № 263/3063/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 02.04.2010 в загальній сумі сумі 2 520 570 грн., яка складається з: позики в розмірі 460 000 грн., процентів в розмірі 966 000грн., інфляційних втрат в розмірі 26 220грн., 3% річних в розмірі 17 250 грн. та пені в розмірі 105 1100 грн, за яким Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області ухвалено заочне рішення від 24 травня 2017 року про задоволення позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням від 24 травня 2017 року ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, вмотивовану нотаріально посвідченою заявою позикодавця ОСОБА_1 від 19.05.2012 про проведення повного розрахунку ОСОБА_2 за договором іпотеки 15.12.2008.
07 вересня 2021 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями системи КП «Д-3» визначено склад суду: Попова С.А. ( суддя-доповідач), Биліна Т.І., Пономарьова О.М.
До початку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , суддя-доповідач Попова С.А. заявила самовідвід, як суддя, що приймала участь в іншій справі по спору між тими самими сторонами, пов'язаними із предметом і підставами позову у даній справі, та робила висновки щодо виниклих правовідносин, а саме, оцінку нотаріально посвідченій заяві позикодавця ОСОБА_1 від 19.05.2012 про проведення повного розрахунку ОСОБА_2 за договором іпотеки 15.12.2008 (справа № 265/7059/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними заяви ОСОБА_1 від 19.05.2012 про проведення повного розрахунку відповідачки із позивачем за договором іпотеки від 15.12.2008, заяви ОСОБА_1 від 19.05.2012 вх. № 45221079 про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна та повідомлення ОСОБА_1 від 19.05.2012 № 45221083 про виключення запису з Державного реєстру іпотек - провадження № 22-ц/804/1669/20 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 ).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 - суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З підстав виключення обставин, які могли б викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді-доповідача Попової С.А., що у складі колегії суддів надавала оцінку заяві позикодавця про вчинення із ним позичальником повного розрахунку, з метою забезпечення умов, за яких були б неможливі будь-які сумніви у стороннього спостерігача щодо безсторонності судді при розгляді даної справи, з метою дотримання прав учасників судового процесу в справі на справедливий суд, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, слід за необхідне задовольнити заяву судді Попової С.А. про самовідвід.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України,
Заяву про самовідвід судді Попової Світлани Анатоліївни - задовольнити.
Справу передати до канцелярії Донецького апеляційного суду на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: