06 вересня 2021 року
м. Київ
справа №644/1756/21
провадження №51-4350 ск 21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
вивчила скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 щодо нього і
встановила:
До Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшла скарга засудженого ОСОБА_4 , із змісту якої та долучених до скарги матеріалів вбачається, що він просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 постановлену щодо нього.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 квітня
2021 року задоволено подання начальника Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» та голови спостережної комісії в Індустріальному районі м. Харкова про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 задоволено, зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» та голови спостережної комісії в Індустріальному районі м. Харкова про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання.
Колегія суддів, перевіривши скаргу та додані до неї матеріали, дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим законом.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 статті 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII КПК "Виконання судових рішень" і порядок їх вирішення врегульовано в статті 539 цього Кодексу, згідно з якою за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.
У судових засіданнях з вирішення питань виконання вироку не з'ясовуються питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій засудженого тощо - вони вже з'ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження, а тому рішення суду, ухвалені на стадії виконання вироку, не можуть перешкоджати подальшому провадженню.
Системне тлумачення статей кримінального процесуального закону дозволяє дійти висновку про те, що рішення суду першої інстанції, яким вирішуються питання, пов'язані з виконанням вироку, та рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за результатами розгляду скарги на нього, не підлягає касаційному оскарженню, оскільки таке оскарження не передбачене у статті 539 КПК України.
Враховуючи висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року (справа №756/9514/15-к, провадження
№51-115 кмо17), та положення частини 1 статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» щодо єдності судової практики та відповідно до частини 6 статті 13 цього Закону, суди зобов'язані дотримуватися правозастосовчої практики у справах про тотожний предмет оскарження, яким у цьому випадку є можливість касаційного оскарження рішень на стадії виконання вироку.
У згаданій постанові Верховним Судом надано висновок про те, що за змістом пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України, частини 2 статті 424, частини 6 статті 539 КПК України ухвали суду першої інстанції про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції за результатами такого перегляду оскарженню у касаційному порядку не підлягають.
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені після внесення до ст. 129 Конституції України змін і стосуються питання, пов'язаного із виконанням вироку, яке вирішувалося судом в порядку, передбаченому статтями 537-539 КПК України, внаслідок чого судові рішення, ухвалені за результатами його розгляду, не перешкоджають подальшому провадженню відповідно до ч. 2
ст. 424 КПК України, а отже їх оскарження не передбачено положеннями КПК України, тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції й у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Ураховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження з ОСОБА_4 кого І. М. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: