Ухвала
іменем України
6 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 159/2166/20
провадження № 51-4305ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката
ОСОБА_5 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від
9 лютого 2021 року й ухвалу Волинського апеляційного суду від 1 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від
9 лютого 2021 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самари Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1. ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання
у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 1 червня 2021 року зазначений вирок залишив без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він
18 березня 2020 року близько 14:00, перебуваючи на узбіччі біля перехрестя дороги М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» на вул. Відродження у м. Ковелі, на ґрунті особистих неприязних стосунків під час словесної суперечки з ОСОБА_6 умисно завдав останньому удару в голову в ділянку лівої вушної раковини, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця лівої вушної раковини, двобічної нейросенсорної приглухуватості.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, порушує питання щодо скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції. Стверджує про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 374, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Вказує на те, що всупереч ст. 94 цього Кодексу суди не надали обґрунтованої оцінки доказам з точки зору належності та допустимості, внаслідок чого дійшли висновку про доведеність вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Вважає висновок судово-медичної експертизи від 27 квітня 2020 року № 76 недопустимим доказом, оскільки він ґрунтується на медичній довідці травмпункту ЦРЛ Ковельського МТМО № 1666, яка не відповідає вимогам, установленим для офіційного документа.
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції керується фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено перевіреними під час судового розгляду доказами, оціненими у переважній більшості відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу. Ці докази в сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Свій висновок місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, наданими в суді потерпілим ОСОБА_6 (про те, як засуджений завдав йому одного удару в ділянку вушної раковини), свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили показання потерпілого, а також висновком експерта від 27 квітня 2020 року № 76.
При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, визнав показання потерпілого та свідків послідовними й такими, що узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було.
Крім того, аналогічні за змістом доводи захисника у частині доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, були переглянуті в апеляційному порядку. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК кваліфіковано правильно, викладені у вироку висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні вищезазначеного злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника стосовно недопустимості покладеного в основу обвинувального вироку доказу - висновку експерта від
27 квітня 2020 року № 76, яким встановлено вид та ступінь тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, то вони також є безпідставними, виходячи
з нижченаведеного.
На думку захисника, підставами для визнання цього висновку недопустимим доказом є те, що медична довідка від 18 березня 2020 року № 1666, на основі якої зроблено висновок, оформлена неналежно, не має реквізитів офіційного документу, відсутні відомості як вона потрапила до експерта.
Однак, як убачається із судових рішень, експерт установив у потерпілого синець
у ділянці лівої вушної раковини без використання медичної довідки на основі результатів огляду потерпілого й направив останнього до лікаря-невропатолога, який установив ОСОБА_6 діагноз двобічна «нейросенсорна приглухуватість». У судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердив, що свій висновок він зробив унаслідок огляду потерпілого.
Отже, експерт незалежно від даних, відображених у довідці, яку захисник ставить під сумнів, установив наявність у потерпілого тілесних ушкоджень.
Враховуючи, що зазначену експертизу проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об'єктивних підстав не довіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними у суду не було.
Апеляційний суд, перевіривши вирок суду першої інстанції, відповідно до ст. 419 КПК належним чином мотивував прийняте рішення.Підстав вважати його незаконним чи необґрунтованим у колегії суддів немає.
Таким чином, судові рішення не суперечать статтям 370, 419 КПК, істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 9 лютого 2021 року й ухвалу Волинського апеляційного суду від 1 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3