08 вересня 2021 року
Київ
справа №580/1605/21
адміністративне провадження № Пз/9901/11/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши подання судді Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицького С.О. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 580/1605/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - відповідач), розташованого у місті Краматорську, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу відповідача від 26 лютого 2021 року № 32-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення позивача з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 01 березня 2021 року у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
- поновити позивача з 02 березня 2021 року в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську або іншому державному органі, який є його правонаступником, на посаді, що є аналогічною посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську або внести відповідні зміни до штатного розкладу і ввести скорочену посаду.
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2021 року по день прийняття рішення судом у справі.
В обґрунтування позову вказав, що на підставі наказу ТУ ДБР у місті Краматорську від 23 листопада 2018 року № 39-ОС його призначено на посаду державної служби, а саме слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
16 листопада 2020 року позивачу вручене попередження про наступне вивільнення через скорочення посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
20 січня 2021 року позивачу вручене ще одне попередження про наступне вивільнення від через скорочення посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Разом з цим, протягом всього строку з дня попередження та до звільнення позивачу жодних вакантних посад не запропоновано, як і не повідомлено про їх наявність чи відсутність, переважне право залишення на посаді не застосовано, а переатестацію так і не розпочато та не проведено.
28 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 580/1605/21 разом із поданням судді Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицького С.О. від 12 липня 2021 року про розгляд цієї адміністративної справи Верховним Судом як зразкової.
Доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової обґрунтовано тим, що адміністративна справа № 580/1605/21 має ознаки типової справи відповідно до положень пункту 21 статті 4 КАС України, адже відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Суд першої інстанції зазначає, що за даними Єдиного реєстру судових рішень підтверджується наявність значної кількості типових судових справ у провадженні Львівського окружного адміністративного суду (справи № 380/4661/21, № 380/4735/21, № 380/380/4346/21), Хмельницького окружного адміністративного суду (справи № 560/3486/21, № 560/3487/21, 560/3489/21), Миколаївського окружного адміністративного суду (справи № 400/1906/21, № 400/18774/21, № 400/1884/21), Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справи № 160/4475/21, № 160/4551, № 160/4585/21), Окружного адміністративного суду міста Києва (справи № 640/6982/21, № 640/8271/21, № 640/7672/21). Деякі з них вирішені з різним застосуванням норм права та мають різний результат вирішення. Наприклад рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 420/3825/20, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 420/3541/20, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №160/8361/20, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року у справі № 640/9691/20, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі № 560/586/21, рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року № 640/9679/20.
Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції зазначив, що ознаками типової справи, в якій може бути ухвалено рішення цієї зразкової справи, є те, що:
- позивач звільнений у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок затверджених змін до штатних розписів на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»;
- відповідач є суб'єкт владних повноважень - територіальний орган Державного бюро розслідувань у якому працювала звільнена особа;
- предметом спору є рішення відповідача щодо звільнення особи у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок затверджених змін до штатних розписів на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Куруючись вимогами частин 1-2 статті 290 КАС України суд першої інстанції вказав, що Верховний Суд має надати правову оцінку правомірності звільнення особи у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок затверджених змін до штатних розписів на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 580/1605/21 як зразкової, Верховний Суд керується таким.
Згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
Частина друга статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зразкова адміністративна справа - це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону у вимірі доцільності ухвалення зразкового рішення у згаданій категорії спорів Верховний Суд висловлював позицію у постанові від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.
Повертаючись до питання правомірності/протиправності наказу ДБР про звільнення позивача із займаної посади, Верховний Суд у справі № 640/11024/20 звернув увагу, що на момент прийняття наказу про звільнення на підставі статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIІI, діяла редакція Закону України «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Отже, наведена правова норма пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення та підлягала застосуванню.
Разом з цим Верховний Суд у справі № 640/11024/20 зауважив, що аналіз положень Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, свідчить, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Оскільки предметом спірних правовідносин у цій справі № 580/1605/21 є правомірність/протиправність наказу відповідача від 26 лютого 2021 року № 32-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » то редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення та підлягала застосуванню.
Інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень.
У цьому зв'язку Верховний Суд констатував, що лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ та їх значна кількість є підставою для висновку про доцільність ухвалення рішення у зразковій справі задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовної практики у певній категорії спірних правовідносин та швидкого розгляду великої кількості однотипних справ.
Доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів повинна виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Тобто «доцільність» є дещо ширшою категорією, аніж «кількість» однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України мають ознаки типових, відтак механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно застосовувати/розглядати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів КАС ВС констатує фактичне не доведення суб'єктом подання доцільності ухвалення зразкового рішення у цій категорії типових спорів у розрізі порушених ним питань, з огляду на існування з цього приводу актуальної правозастосовчої практики Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За правилами частини шостої статті 290 КАС України Верховний Суд відмовляє у відкритті провадження у зразковій справі, якщо подання не відповідає вимогам частини першої та (або) другої цієї статті, зокрема через не доведення доцільності прийняття зразкового рішення.
Оскільки у даному конкретному випадку зазначені у поданні підстави не зумовлюють розгляд цієї справи Верховним Судом як зразкової, тобто подання не відповідає вимогам частини першої статті 290 КАС України, у відкритті провадження належить відмовити.
Керуючись статтями 241, 248, 290 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження за поданням судді Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицького С.О. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 580/1605/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Матеріали адміністративної справи № 580/1605/21 разом з поданням та доданими документами повернути Черкаському окружному адміністративному суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько
О.В. Калашнікова
В.М. Соколов