07 вересня 2021 року
Київ
справа №826/7019/15
адміністративне провадження №К/9901/30830/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/7019/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, де, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16 березня 2015 року №177-о;
- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника територіального органу Державної податкової служби України, яка є рівнозначною посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року здійснено зміну відповідача Міністерства доходів і зборів на правонаступника - Державну фіскальну службу України й залучено в якості співвідповідача Державну податкову службу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 жовтня 2020 року у якості співвідповідача залучено Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року в якості співвідповідача у справі залучено Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севстополі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, позов задоволено у повному обсязі:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №177-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- зобов'язано Державну податкову службу України поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Державна податкова служба України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 17 серпня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/7019/15 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також скаржник просить поновити строк касаційного провадження.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, проте ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 липня 2021 року його первісну скаргу було повернуто. Підставою для повернення став пункт 4 частини п'ятої статті 332 КАС України - у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Посилаючись на те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду, Державна податкова служба України просить поновити пропущений процесуальний строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду прийнята 12 травня 2021 року, повний текст складено 24 травня 2021 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 17 серпня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Як на підставу для поновлення цього строку вказує, що виходячи з того, що право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції було реалізовано у встановлений законом строк шляхом подання первісної касаційної скарги, процесуальний строк на подання цієї касаційної скарги пропущений ним з поважних причин.
Разом з тим, варто зазначити, що звертаючись до суду касаційної інстанції зі скаргою вдруге, скаржником не обґрунтовано причин зволікання із таким зверненням, з огляду на те, що повторну скаргу було подано до Суду майже через місяць після повернення його первісної касаційної скарги.
Так, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0102933840660, ухвалу Верховного Суду від 6 липня 2021 року скаржник отримав 9 липня 2021 року, однак звернувся із повторною касаційною скаргою лише 17 серпня 2021 року.
Відтак, з огляду на зазначене та зважаючи на значний пропуск строку, підстави його пропуску не можна визнати поважними, а клопотання про поновлення строку - обґрунтованим.
Суд звертає увагу скаржника, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду.
За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати клопотання про поновлення такого строку, де зазначити інші підстави для його поновлення разом з відповідними доказами на їх підтвердження.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.
Водночас, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору.
Так, згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 1 січня 2015 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 1218 грн.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2015 році фізичною особою вимоги якої були задоволені судами щодо двох вимоги немайнового характеру.
Відтак, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі: 1948,9 грн (2*(1218*0,4 *200%)).
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) документ просплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку Державною податковою службою України на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/7019/15.
Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/7019/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду